П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/510/24
Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В. В.
Час і місце ухвалення: м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 01.11.2023 №143550004517 та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні мені пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 143550004517 від 01.11.2023 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити мені дострокову пенсію за віком згідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також зарахувати до мого страхового стажу час проходження мною військової служби з 21.11.1987 року по 10.02.1989 року на території Республіки Афганістан у пільговому (кратному) обчисленні один місяць служби за три місяці та період отримання мною допомоги по безробіттю з 09.06.2003 року по 24.01.2004 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що йому відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) у зв'язку з неподанням довідки про участь у бойових діях, передбаченої Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Позивач вказує, що брав участь у бойових діях у Республіці Афганістан з 21.11.1987 до 10.02.1989, є учасником бойових дій. На переконання позивача, для призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій достатньо подання посвідчення учасника бойових дій. Зокрема, вказує позивач, норми Порядку № 22-1 в попередній редакції визначають посвідчення учасника бойових дій та довідку про період участі в бойових діях як окремі та достатні для підтвердження спеціального статусу документи. Крім того, позивач вказує, що період участі у бойових діях в Республіці Афганістан повинен бути зарахований до його стажу в пільговому обчисленні (1 за 3), а також відповідач-1 протиправно не врахував до його стажу період отримання допомоги по безробіттю з 09.06.2003 до 24.01.2004.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що враховуючи той факт, що відповідні записи в військовому квитку містять інформацію про проходження позивачем служби у відповідній частині, участь у бойових діях та право на пільги, передбачені для учасників бойових дій у Республіці Афганістан, висновки суду про відсутність інформації про участь у бойових діях, викладені у Рішенні від 27 червня 2024 року, не є обґрунтованими та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Вказує, що звертався до з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання довідки про участь у бойових діях проте відповіді не отримав, а отже некомпетентність співробітників територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині виготовлення відповідних довідок та порушення розгляду звернень громадян (виготовлення іншої довідки) судом не було взято до уваги.
Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.10.2023 позивач у віці 55 років звернувся до відповідача-2 із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV як учаснику бойових дій.
До заяви, серед іншого, були додані копія військового квитка НОМЕР_1 , посвідчення учасника бойових дій від 14.06.2004 серії НОМЕР_2 , трудова книжка НОМЕР_3 .
Заяву позивача про призначення пенсії в порядку екстериторіальності розглянув відповідач-1.
Рішенням від 01.11.2023 № 143550004517 відповідач-1 відмовив позивачу в призначенні пенсії, у зв'язку з тим що позивач не подав довідку про участь у бойових діях. У рішенні зазначено, що в разі надання заявником довідки про участь у бойових діях рішення буде переглянуто.
До стажу позивача зараховано 32 роки 2 місяці 4 дні, зокрема і військова служба з 11.05.1987 до 28.04.1989 в одинарному розмірі, що підтверджується розрахунком стажу.
У рішенні від 01.11.2023 № 143550004517 зазначено, що період отримання допомоги по безробіттю з 11.03.2003 до 11.03.2003, з 09.06.2003 до 24.01.2004 не зараховуються до стажу позивача, оскільки відсутня печатка центру зайнятості на записі про припинення її виплати.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не подав повного пакету документів для призначення дострокової пенсії відповідно до статті 115 Закону № 1058-IV, тому рішення про відмову в призначенні такої пенсії є правомірним і позовна заява до задоволення не підлягає.
Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян визначено статтею 115 Закону № 1058-IV.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. п. 20 і 21 ст. 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. п. 12 та 13 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ст. 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 11 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абз. абз. 4 і 5 ч. 1 ст. 10-1 зазначеного Закону, а також абз. 6 ч. 1 ст. 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, після досягнення чоловіками 55 років, жінками 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Порядок звернення за призначенням пенсії визначений ст. 44 Закону № 1058.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).
Стосовно не зарахування періоду участі позивача в бойових діях на території Республіки Афганістан з 21.11.1987 до 10.02.1989 у пільговому (кратному) обчисленні один місяць служби за три місяці, оскільки позивач не подав довідку про участь у бойових діях, то колегія суддів зазначає наступне.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям в соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, яким зокрема визначено порядок обчислення вислуги років (загального страхового стажу) для призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим з військової служби, оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення та перерахунку пенсій за вислугу років.
Пунктом 2.3 розділу 2 даного Положення передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа виконувала інтернаціональний обов'язок, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Пунктом 1 Додатку № 2 до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей (пункт 2.3) визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій, крім періодів військової служби, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей (далі - Положення), на пільгових умовах зараховуються такі періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР (з урахуванням вимог додатка 1 до постанови Ради Міністрів СРСР від 15 грудня 1990 року № 1290 Про вислугу років для призначення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і допомоги цим військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу та їх сім'ям та пунктів 2.4 - 2.6 Положення): 1) один місяць служби за три місяці: - на території Республіки Афганістан, а також в інших країнах, які ведуть (вели) бойові дії, якщо військовослужбовці брали участь у цих діях (крім військовослужбовців, звільнених з дійсної військової служби або відряджених з цих країн за вчинення проступків, які дискредитують звання військовослужбовця), - з 01 грудня 1979 року і час безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, отриманих у цих країнах.
Крім того, частиною першою Постанови Центрального Комітету Комуністичної Партії Радянського Союзу та Ради Міністрів Союзу Радянських Соціалістичних Республік №59-27 від 17.01.1983 встановлено: "надати військовослужбовцям Радянської Армії та Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки СРСР та Міністерства внутрішніх справ СРСР, які проходять службу у складі обмеженого контингенту радянських військ, що тимчасово знаходяться в Демократичній Республіці Афганістан, та їх сім'ям такі пільги: а) зараховувати у вислугу років для призначення пенсії - один місяць служби за три місяці час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений термін служби в цій країні, а тим, що отримали поранення, контузії, каліцтва або захворювання - незалежно від терміну служби, та час безперервного перебування у зв'язку з цим на лікуванні в лікувальних закладах".
В свою чергу, зараховування у вислугу років для призначення пенсії - один місяць служби за три місяці згідно вищевказаних норм, здійснюється лише на підставі поданих документів, які є підтвердженням у позивача такого права.
Так, згідно з підпунктом 6 пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв'язку з військовою агресією російської федерації:
документи про проходження військової служби (служби);
довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією російської федерації;
посвідчення учасника бойових дій.
Тобто, зі внесенням змін в порядок 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються всі три документи та подання довідки є обов'язковою, а не альтернативною вимогою.
Так, відповідно до п. 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються:
-військові квитки;
- довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС;
- довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Форма довідки про участь у бойових діях передбачена додатком 2 до Порядку № 637. Зокрема, вона видається територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, і містить відомості про те, що про те, що особа проходила військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебування в партизанських загонах і з'єднаннях) і зазначена служба підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2023 позивач у віці 55 років звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV як учаснику бойових дій та до заяви, серед іншого, були додані копія військового квитка НОМЕР_1 , посвідчення учасника бойових дій від 14.06.2004 серії НОМЕР_2 , трудова книжка НОМЕР_3 , довідка від 30.09.2023 № 8606.
У довідці вказано, що позивач з 11.05.1987 до 28.04.1989 проходив службу в Збройних Силах та вона видана для призначення пенсії.
Водночас не зазначено, що позивач проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебування в партизанських загонах і з'єднаннях) і зазначена служба підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.09.2023 № 8606 8606 не містить інформацію, передбачену формою довідки, наведеною в додатку 2 до Порядку № 637.
Щодо посилання апелянта, що у військовому квитку містяться, записи періоду участі в бойових діях, то колегія суддів дослідивши військовий квиток позивача, погоджується з висновком суду першої інстанції, що інформації про період участі позивача в бойових діях військовий квиток не містить.
Так, на сторінці 7 - “Принимал участие в боевых действиях на территории РА». Періоду участі в бойових діях запис не містить; - на сторінці 25 - штамп з текстом: “Проходил слуджбу в в/ч НОМЕР_4 “ 21» 11.87г. по “ 10» 02.89г. и имеет право на льготы, установленные постановленим ЦК КПСС и Советом Министров СССР от 17 января 1983 года.». Відомостей про участь у бойових діях в цей період зазначений запис не містить.
При цьому, колегія суддів зазначає, що навіть наявність у військовому квитку записів про участь у бойових діях у спірний період, не давали би пенсійному органу можливості для призначення дострокової пенсії та обрахунку періоду служби один місяць за три місяці, без наявності певних доказів участі у бойових діях під час виконання інтернаціонального обов'язку, який може підтвердити довідка ТЦК СП надана та оформлена відповідно до порядку № 637.
Таким чином, у рішенні від 01.11.2023 № 143550004517 відповідач-1 правомірно вказав, що позивач не подав довідку про участь у бойових діях та в разі надання заявником довідки про участь у бойових діях рішення буде переглянуто.
Отже, позивач подав для призначення пенсії лише два документи з необхідних трьох, а саме: посвідчення учасника бойових дій та документи про проходження військової служби (військовий квиток), що вірно зазначено судом першої інстанції.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доказів неможливості отримання в цьому самому ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки відповідно до вимог Порядку № 22-1 та Порядку № 637 про участь у бойових діях не подав (доказів звернення). На заяві про призначення пенсії позивач письмово зазначив, що зробив запит про отримання відповідної довідки, але копії такого запиту та відповіді на нього (або інформації про його ігнорування з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до суду як першої так і апеляційної інстанції не подав. При цьому позивач зазначив на заяві, що архів вивезений у райцентр. Довідка від 30.09.2023 № 8606 видана ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження якого - місто Баштанка (тобто райцентр).
Колегія суддів, як і суд першої інстанції не має підстав вважати, що довідка про участь у бойових діях не подана позивачем з поважних причин. Натомість доводи позовної заяви та апеляційної скарги свідчать про те, що позивач вважає подання такої довідки необов'язковим.
Так, про обов'язковість подання такої довідки свідчить конструкція норми підпункту 6 пункту 2.1 Порядку № 22-1 та не вказує про можливу альтернативність подання документів, як це було передбачено у підпункті 5 пункту 2.1 Порядку № 22-1, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
В свою чергу, судом першої інстанції правомірно відхилено посилання на постанову Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 340/576/19, оскільки така правова позиція сформована щодо попередньої редакції відповідної норми, яка на той час містилася в підпункті 5 пункту 2.1 Порядку № 22-1, а не підпункті 6.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відмова у видачі довідки або як вказує апелянт бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неотримання довідки на звернення, не є предметом спору у даній справі.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не подав повного пакету документів для призначення дострокової пенсії відповідно до статті 115 Закону № 1058-IV, а у разі подання позивачем довідки, передбаченої Порядком № 22-1 у сукупності з Порядком № 637, такий період був би підтвердженим та його можливо було б зарахувати у трикратномку розмір, а тому рішення про відмову в призначенні такої пенсії в цій частині є правомірним.
Щодо зарахування до стажу позивача періоду отримання допомоги по безробіттю з 11.03.2003 року по 11.03.2003 року та з 09.06.2003 до 24.01.2004 то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 Закону України № 1788-ХІI «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі Порядок № 637), трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Як вбачається з поданої позивачем копії трудової книжки НОМЕР_3 , остання містить посилання на накази про виплату отримання допомоги по безробіттю і штамп ІНФОРМАЦІЯ_4 про початок її виплати.
В свою чергу, відсутність печатки є формальною неточністю, яка не повинна перешкоджати зарахуванню цього періоду до стажу позивача.
Так, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відтак неналежне чи недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Колегія суддів зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці чи інших офіційних документах, про що зроблений відповідний висновок Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17.
У п.30 постанови Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а зазначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, позивач не може нести відповідальність за правильність та належний порядок ведення та заповнення трудової документації, а наявність неправильно занесених записів до трудової книжки не може ставитись в провину власнику трудової книжки. Окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від його волевиявлення, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права.
Крім того, суд зазначає, що до матеріалів справи відповідачем не надано доказів того, що вказані записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер.
За таких обставин, колегія суддів приходить во висновку про наявність у позивача права на зарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача отримання допомоги по безробіттю з 09.06.2003 року по 24.01.2004 року.
Суд першої інстанції правомірно вказав, про наявність підстав для зарахування вищевказаного періоду (отримання допомоги по безробіттю з 11.03.2003 року по 11.03.2003 року та 09.06.2003 року по 24.01.2004 року) до стажу позивача, водночас помилково відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Здійснюючі апеляційний розгляд справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги.
Оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено неправильне тлумачення закону, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а відтак, відповідно до ст. 315, 317 КАС України, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, ст.315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду отримання допомоги по безробіттю з 09.06.2003 року по 24.01.2004 року та в цій частині увалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 01.11.2023 № 143550004517 та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 143550004517 від 01.11.2023 року в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду отримання допомоги по безробіттю з 11.03.2003 року по 11.03.2003 року та 09.06.2003 року по 24.01.2004 року
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період отримання допомоги по безробіттю з 11.03.2003 року по 11.03.2003 року та 09.06.2003 року по 24.01.2004 року.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 10 вересня 2024 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова