Апеляційне провадження № 22-ц/824/1066/2024
Справа № 754/1838/23
Іменем України
04 вересня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Скрипки О.І. в м. Київ 30 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС України, третя особа ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, уточнивши позовні вимоги в серпні 2023 року, просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 автомобіль BMW X3 білого кольору, 2005 року випуску, VIN код НОМЕР_1 шляхом скасування державної реєстрації автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_3 , видане на ім'я ОСОБА_2 , зобов'язати ГСЦ МВС України в особі РСЦ ГСЦ МВС України в м. Києві здійснити реєстраційні дії щодо реєстрації вказаного транспортного засобу за власником ОСОБА_1 та видати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та номерні знаки.
Позов мотивувала тим, що є власником вказаного автомобіля, однак 16 січня 2020 року за підробленими документами (нікчемними угодами) у ТСЦ № 8047 з порушенням вимог чинного законодавства було здійснено перереєстрацію автомобіля на ОСОБА_2 із заміною номерного знаку на НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Позивач жодних доручень на відчуження або перереєстрацію автомобіля не видавала, не вчиняла жодного правочину щодо відчуження чи розпорядження автомобілем, тому у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для здійснення його перереєстрації на третю особу. Посадові особи відповідача не виконали покладених на них функцій контролю та перевірки правових підстав та повноважень у осіб, які подали документи на перереєстрацію. Позивач не підписувала будь-яких документів на відчуження транспортного засобу, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи в кримінальному провадженні, якою встановлено, що підпис в договорі комісії від 16 січня 2020 року та в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини від 16 січня 2020 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. Крім того, і ОСОБА_2 не підписував будь-яких довіреностей та не вчиняв письмових правочинів, спрямованих на придбання автомобіля, оскільки за його твердженнями, викладеними в протоколі допиту, вже з новими номерними знаками та техпаспортом на його ім'я автомобіль був переданий в м. Хмельницькому, в той час як ТСЦ № 8047 знаходиться в м. Києві. З протоколу допиту слідує, що й особа, на яку здійснювалась перереєстрація транспортного засобу, не тільки не була присутня, а й не підписувала будь-яких документів щодо придбання та перереєстрації автомобіля.
Пунктом 40 Порядку № 1388 чітко визначено, що у разі виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, в тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України в зв'язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС вносять до Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформацію про обмеження державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів і передають наявні документи до відповідного органу досудового розслідування.
Таким чином, встановивши факт реєстрації транспортного засобу за підробленими (фіктивними) документами згідно наявних доказів, реєстраційний орган має всі правові підстави для скасування незаконної державної реєстрації транспортного засобу. Проте незаконно видане свідоцтво на ім'я ОСОБА_2 не скасовано, а позивачу не поновлено безпідставно скасоване свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 д.н.з. НОМЕР_5 .
Відповідно до п. 40 Порядку № 1388 державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується, зокрема, у разі визнання недійсним правочину, на підставі якого проводилася державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортного засобу.
Вважала, що належним способом захисту є витребування спірного майна з володіння ОСОБА_2 , яке отримане ним на підставі нікчемного договору, шляхом скасування державної реєстрації автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_3 , видане на ім'я ОСОБА_2 , та зобов'язання відповідача здійснити реєстраційні дії щодо реєстрації вказаного транспортного засобу за власником ОСОБА_1 та видати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та номерні знаки.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року в позові відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що відмова в позові мотивована пред'явленням позову до неналежного відповідача. Проте, в ході розгляду справи судом було вирішено питання щодо заміни неналежного відповідача на належного, а саме на ГСЦ МВС України. З огляду на зазначене судом проігноровано, що питання щодо визначення належного відповідача вже було вирішено в ході судового розгляду, отже висновки суду першої інстанції щодо неналежного відповідача суперечать прийнятим цим же судом процесуальним рішенням.
Вважала, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, діючим нормативно-правовим актам у сфері державної реєстрації транспортних засобів. Зокрема, позивач просила вчинити дії, а саме витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь спірний автомобіль шляхом скасування державної реєстрації автомобіля та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_2 , а також зобов'язати відповідача здійснити реєстраційні дії щодо реєстрації автомобіля за позивачем та видати їй свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та номерні знаки. У позові вона наводила положення ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», положення Порядку № 1388, який є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. На сьогоднішній день функції з державної реєстрації транспортних засобів покладено до ГСЦ МВС, який визнано належним відповідачем ухвалою суду від 19 липня 2023 року.
Таким чином, положення Закону України «Про дорожній рух» та Порядку № 1388 встановлюють, що на території України єдиним суб'єктом, що уповноважений здійснювати дії по державній реєстрації (перереєстрації), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків є встановлений ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року належний відповідач по цій справі, а саме ГСЦ МВС. Наведене свідчить, що судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального права, зокрема не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню.
Вказувала, що така позовна вимога, як витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (третьої особи на стороні відповідача) не передбачає будь-яких вимог про вчинення дій такою третьою особою, тому висновки суду першої інстанції про визначення неналежного відповідача не відповідають фактичним вимогам, і є помилковим висновок суду першої інстанції щодо покладення обов'язків на третю особу.
Вказувала, що судова практика також притримується позиції, за якою в позовах про витребування із чужого незаконного володіння транспортних засобів шляхом скасування державної реєстрації автомобіля та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу відповідачами виступають саме сервісні центри МВС, зокрема такий висновок містить постанова Черкаського апеляційного суду в справі № 695/590/22.
Вважала, що висновки суду першої інстанції про неналежного відповідача суперечать фактичним обставинам справи, встановленим судом першої інстанції, зокрема, що ТСЦ № 8047 було проведено перереєстрацію спірного автомобіля на нового власника з заміною номерного знаку, на підставі договору комісії від 16 січня 2020 року, підпис в якому, згідно висновку почеркознавчої експертизи, виконано не позивачем, а іншою особою.
Вказувала, що враховуючи правовий характер спору, нею обрано належний спосіб захисту свого порушеного права власності на автомобіль, натомість судом першої інстанції не забезпечено захисту порушеного права власності, яке гарантоване Конституцією України, незважаючи на те, що судом першої інстанції було встановлено факт порушення права власності на автомобіль позивача, та обізнаності суду першої інстанції щодо встановлення такого факту порушення ухвалою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року в кримінальній справі № 754/19331/21, якою було накладено арешт на автомобіль, із забороною ним розпоряджатися, без заборони користуватися цим автомобілем потерпілій ОСОБА_1 .
Від відповідача ГСЦ МВС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вказував, що сторонами в даній справі після заміни неналежних відповідачів на належного є: позивач, відповідач - ГСЦ МВС та третя особа ОСОБА_2 . Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві (філії МСЦ МВС), якого апелянт зазначив співвідповідачем, був замінений як неналежний відповідач протокольною ухвалою суду від 19 липня 2023 року.
Наголошував, що позивачем заявлено вимогу про витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_2 у справі, де відповідачем зазначено ГСЦ МВС, а третьою особою ОСОБА_2 . При цьому ГСЦ МВС не є ані власником, ані добросовісним чи останнім набувачем транспортного засобу.
Зазначав, що однією з підстав для проведення скасування реєстраційної операції з транспортним засобом є наявність відповідного рішення суду, що набуло законної сили, є обов'язковим для виконання, і не потребує встановлення окремого зобов'язання для його виконання.
Пояснював, що у разі скасування державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу з підстав, визначених п. 40 Порядку № 1388, видане попереднє свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу втрачає статус «дійсності» та новому власнику видається нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та закріплюються нові номерні знаки на транспортний засіб.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Судом встановлено, що 28 лютого 2019 року було здійснено державну реєстрацію транспортного засобу BMW X3 білого кольору, 2005 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , з присвоєнням державних номерних знаків НОМЕР_5 , за ОСОБА_1 , свідоцтво НОМЕР_4 (а. с. 13).
16 січня 2020 року у ТСЦ № 8047 РСЦ МВС в м. Києві було здійснено перереєстрацію транспортного засобу BMW X3, 2005 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_5 зі ОСОБА_1 на нового власника ОСОБА_2
02 вересня 2020 року до ЄРДР було внесено відомості за заявою ОСОБА_1 , кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, про те, що в лютому 2020 року у невстановлений час по вул. Радунській в м. Києві ОСОБА_3 отримав для подальшого продажу автомобіль БМВ д.н.з. НОМЕР_5 , за який грошові кошти не повернув та авто не віддає (а. с. 12).
Деснянським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100030004586, відомості про яке внесені до ЄРДР 02 вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Згідно висновку експерта від 27 серпня 2021 року № СЕ-19/111-21/35592-ПЧ за результатами судово-почеркознавчої експертизи, проведеної Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром в кримінальному провадженні № 12020100030004586 від 02 вересня 2020 року, підпис в графі «підпис» в договорі комісії № 7627/20/006570 від 16 січня 2020 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис в графі «підпис» в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 7627/20/006570 від 16 січня 2020 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с. 15 - 22).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 754/19331/21, копія якої наявна на а. с. 32, накладено арешт на автомобіль BMW X3 білого кольору, 2005 року випуску, р.н. НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_1 , із забороною ним розпоряджатися, без заборони користуватися цим автомобілем потерпілій ОСОБА_1 .
У відзиві РСЦ МВС в м. Києві на позовну заяву повідомлено, що 16 січня 2020 року у ТСЦ № 8047 РСЦ МВС в м. Києві було здійснено перереєстрацію транспортного засобу BMW X3, 2005 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_5 зі ОСОБА_1 на нового власника ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, укладеного у суб'єкта господарювання, із видачею нового номерного знака НОМЕР_3 та нового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Перереєстрація вказаного транспортного засобу відбувалась на підставі наступних документів: заява ОСОБА_2 від 16 січня 2020 року, договір комісії № 7627/20/006570 від 16 січня 2020 року, укладений ТОВ «Автостел трейд» та ОСОБА_1 , акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини № 7627/20/006570 від 16 січня 2020 року, укладений на підставі договору комісії; договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7627/20/006570, укладений ТОВ «Автостел трейд» та ОСОБА_2 , акт огляду реалізованого транспортного засобу № 7627/20/006570 від 16 січня 2020 року до договору купівлі-продажу. Копії зазначених документів долучено до відзиву на позовну заяву (а. с. 67, 70 - 74).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження 14-61цс18)).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18) вказано, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов'язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи. Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов'язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов'язки цих третіх осіб.
Вирішуючи даний позов по суті в частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції зазначив, що в разі задоволення такого позову буде вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_2 , який на даний час є актуальним власником автомобіля, однак позивач визначила відповідачем лише ГСЦ МВС, а ОСОБА_2 - третьою особою. Вирішення заявлених позовних вимог, спрямованих на втручання у право особи, яку визначено як третю особу у справі, не відповідає процесуальному статусу сторін цивільного процесу.
Виходячи з того, що суд у силу покладених на нього процесуальним законом повноважень позбавлений можливості самостійно визначати суб'єктний склад учасників справи, та встановивши, що у справі не залучено суб'єкта, який має відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідач у його вірному процесуальному статусі, суд першої інстанції з цих підстав відмовив у позовних вимогах ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Апеляційний суд також враховує, що ухвалою від 19 липня 2023 року, постановленою судом, не виходячи до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача, замінено неналежних відповідачів ТСЦ МВС в м. Києві 8047, ГСЦ МВС в м. Києві (філії ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві) на належного відповідача ГСЦ МВС (а. с. 139).
Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Враховуючи, що задоволення клопотання позивача про заміну неналежного відповідача обумовлене реалізацією судом процесуального права позивача на визначення відповідачів, в той час як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що в розгляду справи судом було вирішено питання щодо заміни неналежного відповідача на належного, а саме на ГСЦ МВС України, відтак судом проігноровано, що питання щодо визначення належного відповідача вже було вирішено в ході судового розгляду.
З огляду на те, що висновки суду про неефективність частини заявлених позовних вимог, та про неналежність відповідача, до якого вони пред'явлені, були зроблені судом під час ухвалення рішення в нарадчій кімнаті, не можна погодитись з помилковими доводами апеляційної скарги, що висновки суду першої інстанції щодо неналежного відповідача суперечать прийнятим цим же судом процесуальним рішенням.
Доводи апеляційної скарги, що позовна вимога про витребування з чужого незаконного володіння з ОСОБА_2 , не передбачає будь-яких вимог про вчинення дій такою третьою особою, а тому висновки суду першої інстанції про визначення неналежного відповідача не відповідають фактичним вимогам позивача, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані.
Апеляційним судом відхиляються також посилання позивача в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Черкаського апеляційного суду в справі № 695/590/22, як такі, що не ґрунтуються на ч. 4 ст. 263 ЦПК України, якою передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (а не апеляційних судів).
Разом із тим, відмовляючи в позові в цілому, судом першої інстанції не розглянуто по суті вимогу ОСОБА_1 про зобов'язання ГСЦ МВС України, яке визначене відповідачем у даній справі, здійснити реєстраційні дії, оскільки рішення суду першої інстанції про відмову в позові не містить висновків суду щодо цієї вимоги.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до п. 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
Згідно п. 16 Порядку № 1388, на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення їх на бланку), присвоюється буквено-цифрова комбінація номерних знаків з їх видачею або без такої.
Відповідно до п. 40 Порядку № 1388, державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується: на підставі документів, що підтверджують установлення факту знищення, підробки або зміни ідентифікаційного номера транспортного засобу, номера двигуна або заміни без відповідного дозволу номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу; на підставі відомостей про транспортний засіб, який під час здійснення його державної реєстрації (перереєстрації) або зняття з обліку перебував під дією обтяжень, або у разі подачі документів, інформація в яких не відповідає відомостям відповідних державних реєстрів; у разі визнання недійсним правочину, на підставі якого проводилася державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортного засобу; на підставі рішення суду; у разі встановлення факту підроблення митних документів або нездійснення митного оформлення транспортного засобу.
Згідно п. 5.7 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом МВС України від 11 серпня 2010 року № 379, на підставі документів, що підтверджують встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин ТЗ, виявлення ТЗ, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в Центрі, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв'язку з незаконним заволодінням, або інформацію про реєстрацію яких несанкціоновано внесено до автоматизованої бази даних АІС «Автомобіль» та (або) Єдиного державного реєстру Державтоінспекції, працівники Центру оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку ТЗ і передають усі відповідні документи до органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.
За змістом статті 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
При цьому, зазначаючи, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є віндикаційний позов, суд першої інстанції залишив поза увагою, що спірне майно - автомобіль BMW X3 білого кольору, 2005 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , на даний час залишається у фактичному володінні та користуванні позивача, а підставами даного позову ОСОБА_1 є те, що ТСЦ № 8047 було проведено перереєстрацію її автомобіля на нового власника з заміною номерного знаку, на підставі договору комісії від 16 січня 2020 року, який вона не підписувала, та відмова відповідача у проведенні реєстраційних дій щодо поновлення її права на спірний транспортний засіб.
Відтак, задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння не призведе до ефективного захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу позивача ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 не є володільцем спірного майна.
Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про відмову в позові в цілому, оскільки позов пред'явлено не до тієї особи, яка має за ним відповідати, є передчасними та помилковими, без належного встановлення правовідносин, які виникли у даній справі та ефективного захисту майнових прав позивача, які залишились незахищеними, рішення суду першої інстанції про відмову ОСОБА_1 в позові ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, відтак судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, оскільки договір комісії № 7627/20/006570 від 16 січня 2020 року є неукладеним, такий договір не може вважатися нікчемним (таким, що порушує публічний порядок), як помилково вважала позивач, однак в цілому апеляційний суд погоджується з доводами позивача про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору комісії, який нею не підписувався, що встановлено висновком почеркознавчої експертизи в межах кримінальної справи.
У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Деталі пояснила Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/5726/19. Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 по суті, апеляційний суд виходить із того, що ТСЦ № 8047 як органом, уповноваженим здійснювати реєстрацію транспортних засобів, було проведено перереєстрацію її автомобіля на нового власника з заміною номерного знаку, на підставі договору комісії від 16 січня 2020 року, підпис в якому, згідно висновку почеркознавчої експертизи, виконано не позивачем, а іншою особою, і дані обставини відповідачем не заперечуються.
Перереєстрація права на транспортний засіб на підставі договору комісії, який попередній власник ОСОБА_1 фактично не підписувала (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону та позбавляє позивача можливості безперешкодно користуватися належним їй на праві власності майном, отже, таке право підлягає поновленню.
Разом із тим, відповідач ГСЦ МВС України, будучи повідомленим про те, що згідно висновку експерта від 27 серпня 2021 року № СЕ-19/111-21/35592-ПЧ за результатами судово-почеркознавчої експертизи, проведеної Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром в кримінальному провадженні № 12020100030004586 від 02 вересня 2020 року, підпис в графі «підпис» в договорі комісії № 7627/20/006570 від 16 січня 2020 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, не вжило дій, передбачених п. 5.7 Інструкції № 379, щодо скасування державної перереєстрації, та відмовляється здійснювати реєстраційні дії щодо поновлення реєстрації транспортного засобу за позивачем, видачу їй свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та номерних знаків.
Примусове виконання обов'язку в натурі є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених ст. 16 ЦК України, в зв'язку з чим апеляційний суд приходить до висновку про підставність позову ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, який знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду та підлягає задоволенню шляхом зобов'язання ГСЦ МВС України здійснити реєстраційні дії щодо поновлення реєстрації транспортного засобу автомобіля BMW X3 білого кольору, 2005 року випуску, VIN код НОМЕР_1 за власником ОСОБА_1 та видати їй свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та номерні знаки.
Крім того, апеляційний суд враховує, що безпосередньо п. 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів № 1388 передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується на підставі рішення суду.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову в частині зобов'язання ГСЦ МВС України вчинити реєстраційні дії.
В частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння апеляційний суд відмовляє із наведених вище підстав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат, і оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов задоволено частково, з відповідача ГСЦ МВС України на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 805,20 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС України, третя особа ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Головний сервісний центр МВС України здійснити реєстраційні дії щодо поновлення реєстрації транспортного засобу автомобіля BMW X3 білого кольору, 2005 року випуску, VIN код НОМЕР_1 за власником ОСОБА_1 та видати їй свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та номерні знаки.
В решті позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Головного сервісного центру МВС України (м. Київ вул. Лук'янівська 62 код ЄДРПОУ 40109173) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати в розмірі 805,20 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2024 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.