вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 756/8415/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5031/2024Головуючий у суді першої інстанції - Шевчук А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
04 вересня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Головачов Я.В., Невідома Т.О.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Сорокою Михайлом Миколайовичем, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 22 167,94 грн та судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 19.01.2022 у м. Києві по вул. Йорданській, ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «RENAULT» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з транспортним засобом «КІА» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , в результаті чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Постановою суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні даного ДТП.
На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Після звернення позивача до страхової компаній, останнє виплатило на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 28 996,48 грн, проте, розмір страхового відшкодування, сплаченого на користь ОСОБА_1 не покриває фактичного розміру шкоди на відновлення пошкодженого транспортного «КІА» д.н.з. НОМЕР_2 .
Оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «КІА» д.н.з. НОМЕР_2 у зв'язку з його пошкодженням перевищує вартість завданого матеріального збитку, який визначений відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 2112 від 07.04.2022, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу із сумою сплаченого страхового відшкодування.
Також ОСОБА_1 вказує, що поніс витрати на послуги евакуатора у розмірі 935,38 грн (т. 1 а.с. 1-6).
Рішенням Оболонсмького районного суду м. Києва від 09.12.2022 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено (а.с. 91-94).
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застраховано за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Тому, різниця між вартістю відновлювального ремонту та страховою виплатою має бути сплачена відповідачем. Звертає увагу на те, що чинне законодавство, а також, судова практика не передбачають надання суду доказів проведення відновлювального ремонту автомобіля за власний рахунок, для того щоб потім у судовому порядку отримати компенсацію від особи, що завдала шкоди (а.с. 96-102).
27.03.2023 ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує свою позицію, визначену під час розгляду справи в суді першої інстанції, та зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту реального проведення ремонту автомобіля позивача на суму більшу ніж отримана ним сума страхового відшкодування (а.с. 120-121зв.).
Судом апеляційної інстанції справу розглянуто в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту реального проведення ремонту автомобіля позивача на суму більшу ніж отримана ним сума страхового відшкодування, підтвердження оплати позивачем евакуації транспортного засобу, обґрунтованих вимог про стягнення суми франшизи.
Але погодитись із такими висновками в повній мірі не можливо з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2022 в м. Києві по вул. Йорданській, ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «RENAULT» д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зіткнення з транспортним засобом «КІА» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , в результаті чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 24.06.2022 по справі № 756/2201/22 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні даного ДТП.
Відповідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) №EP- 204524576 із лімітом відповідальності страховика 130 000,00 грн за шкоду заподіяну майну та франшизою у розмірі 2 600,00 грн.
Після скоєння ДТП ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ ««УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» при цьому, страхова компанія виплатила страхове відшкодування у розмірі 28 996,48 грн, а саме розмір матеріального збитку визначеного у Звіті № 2112 від 07.04.2022 без ПДВ за мінусом франшизи встановленої в договорі (31 596,48 грн - 2 600,00 грн, = 28 996,48 грн), що підтверджується розрахунком суми страхового відшкодування, Листом страхової компанії про прийняте рішення, роздруківкою перерахунку коштів (а.с. 27, 28, 52).
Згідно звіту ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 11.04.2022 вартість відновлювального ремонту становить 50 229,04 грн, сума страхового відшкодування - 28 996,48 грн (а.с. 27).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зроблено висновок про правильне застосування норм права та, зокрема, зазначено у п. 69, що «у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Також, виходячи зі змісту положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЦК України та постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, вбачається, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку особи, яка завдала шкоди.
Проте, межі відповідальності страховика встановлюються тим же Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема, відповідно до тих же ст.ст. 29, 36 Закону страховики у разі заподіяння майнової шкоди шляхом пошкодження транспортного засобу відшкодовують лише шкоду у розмірі ремонту з урахування зносу, при цьому, завжди зменшуючи розмір такого відшкодування на розмір ПДВ, решту - різницю між повною вартістю ремонту - відшкодовує заподіювач шкоди у порядку ст. 1194 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, тобто, такі дії, які настануть у майбутньому.
При цьому, право у потерпілої сторони на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, без підтвердження оплати проведеного відновлювального ремонту автомобіля, сформульовано у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-69Іцс5, а також у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 № 61-1836св17, від 28.02.2018 № 61-134св18. Верховним Судом не встановлено підстав відступити від зазначених правових висновків.
Отже, законодавець визначив, що збитками є також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого права.
У постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 755/5374/18 зроблено наступний висновок: «…На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що позивач має право на відшкодування у повному обсязі реальної вартості понесених витрат. Стягнення різниці між сумою фактичних витрат та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією та франшизи, з відповідача як з винної особи у розмірі 18 018,73 грн відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.»
Отже, вирішуючи спір, із наданих по справі доказів вбачається, що у наслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , що встановлено постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, належний позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження, відтак цивільно-правову відповідальність за заподіяну шкоду повинен нести відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки. Розмір майнової шкоди, відповідно до фактичних витрат, які зазнав позивач у зв'язку з відновленням пошкодженого автомобіля, відповідає вартості відновлювального ремонту, визначеного згідно звіту ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 11.04.2022.
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача різниці між сумою фактичних витрат та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією та франшизи, що становить 50 229,04 грн (вартість відновлювального ремонту) - 28 996,48 грн (сплачена страховою компанією сума) = 21 232,56 грн.
На підтвердження понесених витрат на евакуацію транспортного засобу, позивачем надано акт виконаних робіт на суму 912,00 грн та квитанцію від 19.01.2022 про сплату на суму 935,38 грн (а.с. 53, 54).
Отже, з огляду на те, що актом виконаних робіт визначено суму евакуації транспортного засобу у розмірі 912,00 грн, тому саме зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову з підстав не доведеності понесених збитків, не в повній мірі дослідив матеріали справи та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Так, згідно положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати у вигляді судового збору та правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на надання правничої допомоги у розмірі 12 000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції позивачем надано:
Копію договору про надання правничої допомоги № 01Б-1/287 від 15.02.2022;
Копію додаткової угоди № 1 від 15.02.2022;
Розрахунок № 1 від 22.09.2022;
Копію квитанції про оплату 12 000,00 грн від 22.09.2022 (а.с. 63-68).
Відповідач, заперечуючи про заявленого розміру понесених витрат на надання правничої допомоги, зазначав, що заявлена сума витрат є максимально завищеною, оскільки підготовка позову не потребувала від представника значних витрат часу та підготовки.
У постанові Верховного Суду по справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, було визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як свідчить практика, зокрема справа № 910/20852/20, Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Таким чином, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 992,40 грн, та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 488,60 грн, а всього - 2 481,00 грн, а також, 6 000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Сорокою Михайлом Миколайовичем, задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2022 року скасувати, та ухвалити нове про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 22 167(двадцять дві тисячі сто шістдесят сім),94 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 2 481(дві тисячі чотириста вісімдесят один),00 грн, а також, понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000(шість тисяч),00 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя-доповідач
Судді