Справа № 757/46403/23-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11910/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Литвинова І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
27 серпня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Неудачіна Романа Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Литвинової І.В., у справі № 757/46403/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про захист прав споживачів, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «АК «Київводоканал» про захист прав споживачів, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії. Зазначав, що на електронних торгах ним була придбана квартира АДРЕСА_1 , та право власності на яку зареєстровано 12 вересня 2019 року. На дату набуття права власності на зазначену квартиру заборгованість попереднього власника перед ПрАТ «АК «Київводоканал», особовий рахунок НОМЕР_1 , складала 13 527,03 грн., що підтверджується рахунком повідомленням від 01 грудня 2019 року на сплату комунальних послуг. 13 листопада 2020 року він звернувся до ПрАТ «АК «Київводоканал» із заявою про списання заборгованості попереднього власника із особового рахунку НОМЕР_1 , але відповіді не отримав. Повторно, з аналогічною заявою він звернувся 21 травня 2021 року, яка також була залишена відповідачем без відповіді. До теперішнього часу відповідач виставляє рахунки на оплату комунальних послуг, в яких до сплати, в тому числі зазначена і сума 13 527,03 грн. заборгованості попереднього власника. На його телефон, постійно надходять дзвінки із вимогами погашення заборгованості. Такі дії/бездіяльність відповідача надають йому значні незручності під час оплати комунальних послуг, оскільки більшість сучасних банківських систем пропонують сплатити повну суму «боргу», що обліковується по особовому рахунку. Відповідачем порушуються його права споживача, оскільки заборгованість попереднього власника у сумі 13 527,03 грн., на погашення якої він згоди не надавав, з обліку, по особовому рахунку НОМЕР_1 , до цього часу не списано. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив визнати дії ПрАТ «АК «Київводоканал» в частині нарахування йому боргу колишнього власника квартири - ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1912850780000 по особовому рахунку НОМЕР_1 станом на 12 вересня 2019 року незаконними, та зобов'язати ПрАТ «АК «Київводоканал» виключити з обліку по особовому рахунку НОМЕР_1 на його ім'я заборгованість попереднього власника у сумі 13 527,03 грн., зобов'язати ПрАТ «АК «Київводоканал» відкрити з 29 жовтня 2013 року новий особовий рахунок на його ім'я.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат Неудачін Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що з 12 вересня 2019 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Чинним законодавством не передбачено обов'язку нового власника майна сплачувати борги попереднього власника за отриманні ним раніше комунальні послуги. Проте до теперішнього часу відповідач продовжує виставляти рахунки на оплату комунальних послуг, в яких до сплати, в тому числі зазначена і сума заборгованості попереднього власника в розмірі 13 527,03 грн. На телефон ОСОБА_1 постійно надходять дзвінки із вимогами погашення вказаної заборгованості. Також на адресу позивача було надіслано досудове повідомлення про сплату заборгованості від 23 жовтня 2020 року, відповідно до якого відповідач вимагав від позивача сплатити борг за комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, який йому не належить. При цьому додатком до цього повідомлення була заява про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 16 561,44 грн. - заборгованості за з централізованого водопостачання та водовідведення, 3 626,96 грн. інфляційних втрат та 3% річних, 210,10 грн. судового збору, 1500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення на зазначене уваги не звернув, не дав оцінки документам, що підтверджують викладені обставини та дійшов помилкового висновку про відмову в позові.
ОСОБА_3 , який діє в інтересах ПрАТ «АК «Київводоканал», подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заперечував проти доводів позивача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні ОСОБА_3 , який діє в інтересах ПрАТ «АК «Київводоканал», проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка з'явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим А.В. 12 вересня 2019 року і зареєстрованим за № 908, на підставі акта приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки на електронних торгах, затвердженого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва 02 вересня 2019 року ОСОБА_4 (а.с. 13, 20-21).
Попереднім власником вказаної квартири була ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. і зареєстрованим за № 479.
На дату набуття ОСОБА_1 права власності на вищевказану квартиру існувала заборгованість попереднього власника ОСОБА_2 перед ПрАТ АК «Київводоканал» за надані послуги з централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення у розмірі 13 527,03 грн., яка обліковувалась на особовому рахунку внутрішньогосподарського обліку господарських операцій за вказаною квартирою АДРЕСА_3 .
23 жовтня 2020 року ПрАТ АК «Київводоканал» направило на адресу ОСОБА_1 досудове повідомлення про сплату заборгованості № 821, в якому зазначило, що станом на 01 жовтня 2020 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 існує заборгованість за послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення у розмірі 16 561,44 грн., а також повідомлено, що у разі незадоволення даного досудового повідомлення ПрАТ АК «Київводоканал» буде звертатися до суду з заявою про видачу судового наказу (а.с. 17-19).
13 листопада 2020 року та 21 травня 2021 року ОСОБА_1 звертався до ПрАТ «АК «Київводоканал» із заявами про списання заборгованості попереднього власника ОСОБА_2 із особового рахунку № НОМЕР_1 , але відповіді не отримав (а.с. 22, 23).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що відсутні законні підстави для виключення з особового рахунку позивача суми заборгованості попереднього власника, що виникла до 12 вересня 2019 року. При цьому, діями відповідача не порушені права позивача, як споживача, а сама по собі вказівка в особовому рахунку про наявність заборгованості не тягне для позивача негативних наслідків. Крім того оскарження дій відповідача щодо нарахування плати за надані послуги, які є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
В силу ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Положеннями ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України визначено, що за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги
Пунктом 1 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як було встановлено, 12 вересня 2019 року ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим А.В. і зареєстрованим за № 908 (а.с. 13, 20-21).
Станом на момент набуття ОСОБА_1 права власності на вищевказану квартиру ПрАТ АК «Київводоканал» на особовому рахунку внутрішньогосподарського обліку господарських операцій за вказаною квартирою АДРЕСА_3 обліковувало заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення попереднього власника ОСОБА_2 у розмірі 13 527,03 грн.
13 листопада 2020 року та 21 травня 2021 року ОСОБА_1 звертався до ПрАТ АК «Київводоканал» з повідомленням про набуття ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 , та вимогою списати заборгованість попереднього власника цієї квартири у розмірі 13 527,03 грн.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що після вказаних звернень ОСОБА_1 ПрАТ АК «Київводоканал» продовжило надсилати йому вимоги про сплату заборгованості попереднього власника квартири у розмірі 13 527,03 грн.
Крім того, діючим законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.
Зі змісту заяв ОСОБА_1 до ПрАТ АК «Київводоканал» від 13 листопада 2020 року та 21 травня 2021 року вбачається, що він просив лише списати заборгованість ОСОБА_2 з особового рахунку № НОМЕР_1 у сумі 13 527,03 грн. Із заявами про відкриття на його ім'я нового особового рахунку ОСОБА_1 до ПрАТ АК «Київводоканал» не звертався.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що діями відповідача ПрАТ АК «Київводоканал» були порушені права ОСОБА_1 , як споживача житлово-комунальних послуг, та відмовив у задоволенні його позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на порушення ПрАТ АК «Київводоканал» його прав.
Обґрунтовуючи свої доводи ОСОБА_1 зазначав, що відповідач продовжує виставляти рахунки на оплату комунальних послуг, в яких зазначена і сума заборгованості попереднього власника, на його телефон надходять дзвінки із вимогами погашення вказаної заборгованості, крім того, на його адресу ПрАТ АК «Київводоканал» було надіслано досудове повідомлення про сплату заборгованості.
Разом з тим, наведені дії надавача житлово-комунальних послуг, в тому числі, облік певної заборгованості чи ведення телефонних розмов з приводу такої заборгованості, не є підставою для виникнення у позивача будь-яких обов'язків, і не породжують для нього жодних юридичних наслідків.
Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред'явлення позову про встановлення факту відсутності жодного відношення позивача до заборгованості, зобов'язання виключити заборгованість за житлово-комунальні послуги з особового рахунку. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 462/5889/16-ц, де зазначено, що оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, - чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред'явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.
При цьому, рішення (ухвала) суду не може прийматися як застереження від будь-яких порушень та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявне неіснуючі порушення, суперечить приписам чинного законодавства України. Захист прав свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановлення судом факту їх порушення. Чинним законодавством України не передбачено захист прав та інтересів на майбутнє.
Крім того, в позові ОСОБА_1 посилався на вимогу ПрАТ АК «Київводоканал» про сплату ним заборгованості від 23 жовтня 2020 року.
При цьому з даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише ужовтні 2023 року, тобто, майже через три роки.
Як зазначив представник ПрАТ АК «Київводоканал», товариство не має претензій до ОСОБА_1 з приводу стягнення заборгованості, нарахованої колишньому власнику. Також, під час розгляду справи встановлено, що ПрАТ «АК «Київводоканал» звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості до ОСОБА_2 , яка була власницею квартири АДРЕСА_1 в період з 01 грудня 2016 року по 11 вересня 2019 року, що також свідчить про відсутність у ПрАТ «АК «Київводоканал» вимог до позивача про погашення заборгованість попереднього власника вищевказаної квартири.
А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне і обґрунтоване рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду, в справі не виявлено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Неудачіна Романа Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 04 вересня 2024 року.
Суддя-доповідач
Судді