03 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/34864/23 пров. № А/857/11403/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року (судді Костюкевича С.Ф., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/34864/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 29.11.2023 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними щодо відмови в частині не зарахування періодів роботи до страхового стажу для призначення пенсії; зобов'язання скасувати індивідуальні відомості про застраховану особу внесені до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування під реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язання внести індивідуальні відомості про застраховану особу до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування під реєстраційним номером облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період роботи у ФОП ОСОБА_2 з 01.04.2005 по 29.05.2009.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року задоволено позов частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 032950009160 від 11.10.2023 в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , періоду роботи з 01.04.2005 по 29.05.2009 у ФОП ОСОБА_2 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.04.2005 по 29.05.2009 у ФОП ОСОБА_2 для призначення пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області внести індивідуальні відомості про застраховану особу до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування під реєстраційним номером облікової картки платника податків - НОМЕР_2 на ОСОБА_1 щодо сплати страхових внесків за період з 01.04.2005 по 29.05.2009, які були внесені територіальним органом Пенсійного фонду України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що згідно статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796-XII) визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Згідно ст. 26 Закону 1058-ІV, починаючи з 01 січня 2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років, тому, у 2023 році право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону №796-XII матимуть особи за наявності страхового стажу не менше 24 роки. Зазначає, що в результаті розгляду документів, доданих до заяв: вік позивача на дату звернення - 53 роки 11 місяців 25 днів, загальний (страховий) стаж позивача становить 17 років 3 місяці 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії (необхідно не менше 24 років), відтак, рішенням Головного управління ПФУ у Львівській області № 032950009160 від 11.10.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-XII. Згідно доданих документів до страхового стажу позивачу не зараховано такі періоди: з 01.12.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 29.05.2009, з 02.06.2009 по 28.09.2010, з 04.11.2010 по 07.07.2011 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки відсутні дані за ці періоди в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження та від 02.08.2024 продовжено строк розгляду справи, з 27.06.2024 по 07.07.2024 та з 05.08.2024 по 18.08.2024 суддя доповідач перебувала у відпустці.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим 21.04.1993 Волинською обласною державною адміністрацією, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, 3 категорії.
04.10.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням № 032950009160 від 11.10.2023 ГУ ПФУ у Львівській області відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу позивачу не зараховано такі періоди: - період роботи з 01.12.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 29.05.2009, з 02.06.2009 по 28.09.2010, з 04.11.2010 по 07.07.2011 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки відсутні дані за даний період в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся в суд із цим позовом.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2023 року.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Пунктом 3 частини 1 статті 11 Закону №796-XII встановлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 04.10.2023 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте рішенням № 032950009160 від 11.10.2023 ГУ ПФУ у Львівській області йому відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Частиною 1 статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями пункту «а» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів за умови сплати страхових внесків.
Статтею 66 Закону № 1788-XII передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу вищезазначених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка. Лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи (довідки, виписки із наказів, особові рахунки).
Як слідує із записів трудової книжки серії НОМЕР_5 від 20.03.1990 позивач: - 01.04.2005 згідно трудового договору № 72 від 01.04.2005 прийнятий на роботу вантажником до ФОП ОСОБА_2 (запис 10); - 29.05.2009 за трудовим договором знятий з реєстрації від 29.05.2009 звільнений з роботи за згодою сторін за ст. 36 КзПП України (запис 11).
Спір між позивачем та пенсійним органом у цій справі фактично виник щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , періоду роботи: з 01.04.2005 по 29.05.2009, оскільки відсутні дані за такий період в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 1 Закону № 1058-ІV, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню якою або за яку сплачувалися збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачені страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
У відповідності до пунктів 4, 5 частини 1 статті 16 Закону № 1058-ІV, застрахована особа має право: отримувати безоплатно відомості внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 21 Закону № 1058-ІV на кожну застраховану особу відкривається персональна облікова електронна картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити, відомості, зокрема частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату, (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат.
Згідно з частинами 1, 2 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1058-ІV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-ІV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-IV (далі - Закон № 2464) Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим законом.
Згідно статті 14-1 Закону № 2464 визначено, Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Так, згідно з статтею 26 Закону № 2464 посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача. При цьому, невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі № 373/2265/16-а.
Пунктом 5 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.07.2014 за №785/25562 (далі - Положення) встановлено, що реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.
Абзацами другим, третім пункту 4 розділу IV Положення передбачено, що у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення відомостей до Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що підтверджує Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що ФОП ОСОБА_2 перебував на обліку ГУ ДПС у Волинській області з 19.02.2004 з основним видом діяльності 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний) та 27.03.2015 припинив підприємницьку діяльність.
Із копії картки платника податків позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що його реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_2 .
Разом із тим, як слідує із дослідженого судом трудового договору № 72 від 01.05.2005, такий був укладений між ФОП ОСОБА_2 (приватний підприємець) та ОСОБА_1 (працівник), ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
В індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (форма ОК-5), які досліджені судом та знаходяться в матеріалах справи, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 та наявна інформація про сплату страхових внесків ФОП ОСОБА_2 за період з травня 01.04.2004 по 29.05.2009.
При цьому, в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , відсутня інформація щодо сплати страхових внесків за період з травня 01.04.2005 по 29.05.2009.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_5 від 20.03.1990 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_2 , позивач перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 у період з 01.04.2005 по 29.05.2009 згідно трудового договору № 72 від 01.04.2005.
Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що при заповнені індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) за період з 01.04.2005 по 29.05.2009 помилково внесено ідентифікаційний код ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : замість вірного - НОМЕР_1 , і зазначено - 2548408191, внаслідок чого в останнього в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) відсутні дані про сплату страхувальником (роботодавцем) ФОП ОСОБА_2 страхових внесків за період з 01.04.2004 по 29.05.2009.
Відтак, як слідує із встановлених судом обставин в спірному випадку мало місце допущення помилки при заповнені індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_1 за період з 01.04.2005 по 29.05.2009, а пенсійним органом відмовлено у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу саме рішенням ГУ ФПУ у Львівській області № 032950009160 від 11.10.2023 протиправно.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області № 032950009160 від 11.10.2023 в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача ОСОБА_1 періоду роботи з 01.04.2005 по 29.05.2009 у ФОП ОСОБА_2 та зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати позивачу до страхового стажу вказаний період роботи та внести індивідуальні відомості про застраховану особу до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування під реєстраційним номером облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ОСОБА_1 за вищевказаний період, з урахуванням висновків суду, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі №140/34864/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк
Повний текст постанови складено 03.09.2024