ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" вересня 2024 р. справа № 300/1325/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення за №262440020194 від 01.09.2023 про відмову у зарахуванні стажу, призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання зарахувати до стажу період роботи з 06.03.1986 по 07.12.1992, з 15.08.2011 по 09.09.2014, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту також - відповідач 1, ГУ ПФУ в місті Києві), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі по тексту також - відповідач 2, ГУ ПФУ в Львівській області), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області за №262440020194 від 01.09.2023 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні стажу, призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи на Макіївському металургійному комбінаті ім. С.М. Кірова (надалі по тексту також - ОАО "Макеевский металлургический комбинат", ВАТ "Макіїївський металургійний комбінат") з 06.03.1986 по 07.12.1992 та зарахувати до страхового стажу період роботи в Державному підприємстві "Підприємство Макіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№32)" з 15.08.2011 по 09.09.2014;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 25.08.2023 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 , 25.08.2023, звернувся із заявою через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (надалі по тексту також - заява про призначення пенсії, заява) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
За результатами розгляду заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом за №2600-0205-8/172639 від 05.09.2023 направило позивачу прийняте за принципом екстериторіальності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за №262440020194 від 01.09.2023 про відмову у призначенні пенсії.
Відмова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах мотивована відсутністю підтвердженого стажу, зокрема:
не зараховано до пільгового стажу період роботи в ОАО "Макеевский металлургический комбинат" (ВАТ "Макіївський металургійний комбінат") з 06.03.1986 по 07.12.1992 з підстав долучення до заяви про призначення пенсії копії довідки за №236 від 19.03.2020, чим порушено вимоги пункту 2.23 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1);
не зараховано до страхового стажу період роботи з 15.08.2011 по 09.09.2014 (в Державному підприємстві "Підприємство Макіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№32)" в системі Державної кримінально-виконавчій службі України) з огляду на відсутність інформації про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу та не долучення довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески.
На переконання позивача, відмова ГУ ПФУ в Львівській області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправною з наступних підстав.
З приводу не зарахування до пільгового стажу періоду роботи в ОАО "Макеевский металлургический комбинат" (ВАТ "Макіїївський металургійний комбінат") з 06.03.1986 по 07.12.1992, ОСОБА_1 зазначає, що коментований спірний стаж підтверджується відповідними записами у трудовій книжці з посиланням на дату та номер наказів про прийняття і звільнення, що виключає необхідність звернення відповідача 2 для обчислення пільгового стажу до уточнюючої довідки.
Звертає увагу, що натомість ГУ ПФУ в Львівській області протиправно не враховано долучені позивачем до заяви про призначення пенсії довідки за №213 від 28.02.2020, за №236 від 19.03.2020, надану Филиал №3 "Макеевский металлургический завод" (Філіал №3 "Макіїївський металургійний завод"), оскільки такі видані підприємством, що знаходиться на тимчасово окупованій території. Посилається на необхідність застосування "Намібійських винятків" в контексті оцінки документів, виданих установами, що знаходяться на тимчасового окупованій території, оскільки не прийняття вказаних призведе до порушень прав позивача на соціальний захист. Звертаючись до правових позицій Верховного Суду у постановах від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі 242/1484/17, від 26.03.2020 у справі №414/1864/16-а, наголошує про наступне: відсутність у відповідача 2 можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві та/або архівній установі, котрі знаходяться на непідконтрольній Україною території, не може бути підставою для відмови йому в реалізації права на пенсійне забезпечення.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду роботи в Державній кримінально-виконавчій службі України, зокрема в Державному підприємстві "Підприємство Макіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№32)", з 15.08.2011 по 09.09.2014 ОСОБА_1 повторно покликається на переважне врахування відомостей трудової книжки, з приводу відсутності відомостей про сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5, позивач, звертаючись до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-ІV) та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VI (надалі по тексту також - Закон №2464-VI), стверджує, що періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи - працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Окрім цього, ГУ ПФУ в Львівській області при винесенні рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправно не враховано відомості довідки, долученої до заяви про призначення пенсії, виданої "Макеевская исправительная колония" ("Макіївська виправна колонія") від 01.09.2020 за №8-3116, оскільки така надана установою, що знаходиться на тимчасово окупованій території, з цього приводу повторно звертає увагу на необхідність застосування "Намібійських винятків".
З наведених підстав ОСОБА_1 просив позов задовольнити повністю, скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області за №262440020194 від 01.09.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до стажу період роботи ОАО "Макеевский металлургический комбинат" (ВАТ "Макіївський металургійний комбінат") з 06.03.1986 по 07.12.1992, Державній кримінально-виконавчій службі України з 15.08.2011 по 09.09.2014 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Одночасно судом витребувано у сторін письмові докази, необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.25-26).
Головне управління ПФУ у Львівській області скерувало на адресу суду клопотання за №1300/5903-7/43244 від 18.03.2024, зареєстроване в канцелярії суду 20.03.2024, яким просило долучити письмові докази до матеріалів справи (а.с.33-59).
Також відповідач 2 скористався правом подання відзиву за №1300-5903-8/42820 від 15.03.2024, який надійшов на адресу суд 20.03.2024 (а.с.60-64). З доводами позивача, викладеними у позовній заяві, відповідач 2 не погоджується, вважає рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за №262440020194 від 01.09.2023 правомірним, виходячи з наступного.
Не зараховано до пільгового стажу період роботи в ОАО "Макеевский металлургический комбинат" (ВАТ "Макіївський металургійний комбінат") з 06.03.1986 по 07.12.1992 з підстав долучення до заяви про призначення пенсії копії довідки за №236 від 19.03.2020, чим порушено вимоги пункту 2.23 Розділу ІІ Порядку №22-1, за яким до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів, при цьому створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. На переконання ГУ ПФУ у Львівській області, позивачем до заяви про призначення пенсії додано саме копію, а не оригінал довідки за №236 від 19.03.2020.
Не зараховано до страхового стажу період роботи в Державній кримінально-виконавчій службі України з 15.08.2011 по 09.09.2014 з огляду на відсутність інформації про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу та не долучення довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески, оскільки, на переконання відповідача, дані про нарахування страхових внесків на заробітну плату є визначальними для підтвердження відповідного періоду стажу роботи та обчислення пенсії в розумінні Закону №1058-IV.
Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві також скористалося правом подання відзиву на позовну заяву за №2600-0903-8/58468 від 19.03.2024, зареєстрований в канцелярії суду 01.04.2024 (а.с.66-75).
Відповідач 1 не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та вважає, що такі не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як зазначається у відзиві, при підтвердженні страхового стажу позивача у період з 15.08.2011 по 09.09.2014 за даними трудової книжки, у останнього виникла необхідність звірити дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків з відомостями персоніфікованого обліку, оскільки такий облік з 01.07.2000 є обов'язковим, проте відсутність таких даних у системі стала підставою для не зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи.
З приводу не врахування до пільгового стажу період роботи з 06.03.1986 по 07.12.1992 покликається на порушення позивачем вимог пункту 2.23 Розділу ІІ Порядку №22-1.
На адресу суду надійшли пояснення ОСОБА_1 , зареєстровані в канцелярії суду 04.04.2024 (а.с.83-84). Доповнюючи вже зазначені у позовній заяві доводи позивача, останній, в контексті не врахування до пільгового стажу період роботи з 06.03.1986 по 07.12.1992, звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 21.11.2018 у справі №672/914/16-а, від 11.07.2019 у справі №127/1849/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17, за змістом якої перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.08.2023 звернувся із заявою через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (надалі по тексту також - заява про призначення пенсії, заява) відповідно до Закону №1058-IV (а.с.39-43).
За результатами розгляду заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом за №2600-0205-8/172639 від 05.09.2023 (а.с.14) направило позивачу прийняте за принципом екстериторіальності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за №262440020194 від 01.09.2023 про відмову у призначенні пенсії (а.с.15).
Відмова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах мотивована відсутністю підтвердженого стажу, зокрема:
не зараховано до пільгового стажу період роботи в ОАО "Макеевский металлургический комбинат" з 06.03.1986 по 07.12.1992 з підстав долучення до заяви про призначення пенсії копії довідки за №236 від 19.03.2020, чим порушено вимоги пункту 2.23 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1);
не зараховано до страхового стажу період роботи з 15.08.2011 по 09.09.2014 (в Державному підприємстві "Підприємство Макіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№32)" в системі Державної кримінально-виконавчій службі України) з огляду на відсутність інформації про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу, не долучення довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області за №262440020194 від 01.09.2023 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні стажу, призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, який набрав чинності з 01.01.2004.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно вимог частин 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, яке діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).
Так, частинами 1, 2 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду зокрема для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 22 Закону №1058-IV).
Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (надалі по тексту також - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 5 Положення №794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (надалі по тексту також - уповноважений орган, орган пенсійного забезпечення).
Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.
Згідно пункту 7 Положення №794, уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.
Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Як слідує зі змісту рішення ГУ ПФУ в Львівській області про відмову у призначенні пенсії за №262440020194 від 01.09.2023 та відзиву на позов, відповідач 2 в обґрунтування правомірності неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 15.08.2011 по 09.09.2014, виходив з підстав відсутності інформації про спірний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу та не долучення довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески.
З вищевказаним суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VI (надалі по тексту також - Закон №2464-VI), чинного на час прийняття рішення від 01.09.2023, платниками єдиного внеску є роботодавці.
У період з 15.08.2011 по 09.09.2014 досліджуване судом питання врегульовувалося положеннями Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 за №400/97-ВР (надалі по тексту також - Закон №400/97-ВР).
Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону №400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону №400/97-ВР об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.
Відповідно до пункту 1 частини 1 стаття 4 Закону №400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюються ставки збору в розмірі 32 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами першим і другим пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР.
Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці (стаття 5 Закону №400/97-ВР).
Згідно підпунктів 2.1., 2.2. пункту 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України №11-1 від 06.09.1996, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.1996 за №550/1575 (надалі по тексту також - Інструкція №11-1), платниками зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Підпунктами 18.2, 18.3. і 18.4. пункту 18 Інструкції №11-1 визначено, що платники зборів, зазначені в підпунктах 2.2., 2.4., 2.7. пункту 2 цієї Інструкції, зобов'язані:
- вести облік виплати громадянам коштів, у тому числі в натуральній формі, з яких проводиться відрахування на соціальне страхування;
- своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати до Пенсійного фонду страхові збори, а також подавати йому відповідні звіти;
- зберігати облікові дані про нарахування, утримання та сплату страхових зборів до Пенсійного фонду протягом трьох років.
Службові особи підприємств, винні у порушенні встановленого порядку реєстрації платників зборів, сплати платежів до Пенсійного фонду, у неподанні звітності до Фонду, залежно від обставин справи притягуються до матеріальної, дисциплінарної та адміністративної відповідальності відповідно до чинного законодавства (підпункт 19.1. пункту 19 Інструкції №11-1).
На час вирішення спору, спірні правовідносини врегульовані наступним чином.
За приписами частин 5 та 6 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону №1058-IV).
При цьому, у частині 10 статті 20 Закону №1058-IV зазначено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що у випадку несплати підприємством страхових внесків до органу пенсійного фонду відповідальність за таку несплату несе саме підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа, оскільки саме на страхувальника покладено обов'язок здійснювати відрахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи та їх перерахунок до відповідного фонду, а відтак саме роботодавець є тією особою, яка згідно закону повинна сплачувати страхові внески.
Отже, фактично можна стверджувати, що внаслідок невиконання посадовими особами Державного підприємства "Підприємство Макіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№32)" в системі Державної кримінально-виконавчій службі України обов'язку по нарахуванню і сплаті страхових внесків, позивач підпадає під загрозу позбавлення соціальної захищеності з незалежних від нього причин. Таке втручання в права громадянина, на переконання суду, за відсутності доказів власної протиправної поведінки особи, яка претендує на пенсійне забезпечення, чи її умисної бездіяльності, недбалості, зловживання, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Водночас позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а отже, несплата страхувальником страховим внесків і не внесення відповідних обов'язкових даних до звітності, її подання до Пенсійного фонду України, не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи на такому підприємстві, в тому числі без надання уповноваженим на вирішення питання про призначення пенсії органом доказів, які засвідчують обставини фактичного не виконання трудових (посадових) обов'язків особою і нарахування у зв'язку із цим останньому заробітної плати/іншого заробітку.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а, від 09.10.2020 у справі №341/460/17, від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 27.05.2021 у справі №343/659/17 та від 08.04.2022 у справі №242/1568/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
За змістом статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок ведення трудових книжок в оскаржуваний період роботи позивача, був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
До трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, серед іншого, записи про роботу як членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників (пункту 2.19 вказаної Інструкції).
З наведеного слідує, що Інструкцією №58 встановлено відповідний порядок оформлення трудової книжки, а також внесення до трудової книжки записів про роботу.
Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії " НОМЕР_1 " за №719301, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.11-13), а саме записи №№18-19, за якими у період з 15.08.2011 по 09.09.2014 позивач "проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України безперервно 03 (три) роки 00 (нуль) місяців 24 (двадцять чотири) дні" (зворотній бік а.с.13). Даний запис скріплений відтиском круглої печатки інформація, із якої свідчить про його нанесення Державним підприємством "Підприємство Макіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№32)".
Коментовані записи є чіткими і зрозумілими та, крім вказаного, засвідчені підписом уповноваженої особи, містять посилання на номер та дату відповідних наказів про прийняття та звільнення з роботи, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави суду сумніватись у їх правдивості і достовірності.
За таких обставин, суд доходить висновку, що період роботи ОСОБА_1 з 15.08.2011 по 09.09.2014 в системі Державної кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до загального страхового стажу.
Стосовно не зарахування до пільгового стажу період роботи в ОАО "Макеевский металлургический комбинат" (ВАТ "Макіївський металургійний комбінат") з 06.03.1986 по 07.12.1992 з підстав долучення до заяви про призначення пенсії копії довідки за №236 від 19.03.2020, чим порушено вимоги пункту 2.23 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Як передбачено частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637; 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; документи, які засвідчують особливий статус особи.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
При цьому, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (пункт 4.3 Порядку №22-1).
Аналогічні строки та порядок розгляду передбачені Законом №1058-IV.
Зокрема, частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відтак, саме на Головне управління ПФУ у Львівській області, при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, було покладено обов'язок щодо здійснення перевірки допустимості та належності документів, поданих разом із заявою, та обґрунтованості видачі таких з метою забезпечення реалізації права особи на призначення та отримання пенсії.
З вказаного також слідує, що рішення про призначення пенсії приймається визначеним за принципом екстериторіальності структурним підрозділом органу, який призначає пенсію, лише на підставі й за результатами розгляду заяви та поданих документів особи в межах передбаченого законодавством строку.
Законом №1058-IV визначено, що додаткова перевірка може бути здійснена виключно для встановлення достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію.
При цьому, дана перевірка має бути здійснена не пізніше 10 днів після надходження заяви, може бути продовжена разом із строком розгляду, але не більше ніж на 15 днів.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення (абзаци 4, 5 пункту 1.8 Порядку №22-1)
Судом не заперечується встановлений як Законом №1058-IV, так і Порядком №22-1 обов'язок уповноваженого органу пенсійного забезпечення, котрий приймає рішення про призначення чи про відмову у призначенні пенсії, проводити перевірку допустимості та належності документів, поданих разом із заявою, у спірному випадку поданої позивачем довідки №236 від 19.03.2020, проте звертає увагу, що коментованим законодавством, з метою забезпечення реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, такий орган у випадках наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів, також уповноважено вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, котрий за принципом екстериторіальності здійснював розгляд заяви про призначення пенсії позивача на пільгових умовах, опісля з'ясування факту подання ОСОБА_1 довідки №236 від 19.03.2020, котра на переконання посадових осіб відповідача 2, є сканованою копією, а не сканованим оригіналом коментованого документу, не реалізовувалося право вимоги надати оригінал такої довідки від ОАО "Макеевский металлургический комбинат" (ВАТ "Макіївський металургійний комбінат"), виданий ним для оформлення пенсії позивача, свідченням чого є відсутність в матеріалах справи такої вимоги чи будь-яких заперечень ГУ ПФУ у Львівській області з приводу даної обставини.
Більше того, відповідач 2 не ставить під сумнів достовірність відомостей, котрі становлять зміст довідки №236 від 19.03.2020, а лишень вказує на порушений позивачем порядок долучення підтверджуючих документів до заяви про призначення пенсії, при цьому не пояснюючи яким чином пенсійним органом було встановлено обставину подання позивачем саме сканованої копії документу, а не сканованого оригіналу.
На виконання частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17, за змістом яких перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні/перерахунку пенсії.
Відтак суд констатує, що у період з 25.08.2023 (дата подачі довідки за №236 від 19.03.2020 до заяви про призначення пенсії) і до 01.09.2023 (дата ухвалення рішення за №26244002019 про відмову у призначенні пенсії) у ГУ ПФУ у Львівській області були час і можливості своєчасно здійснити перевірку наданої довідки, якщо вона викликала сумніви у її достовірності, а також повідомити позивача про необхідність подання додаткових документів та/або копії оригіналу коментованої довідки для її врахування при винесенні оскаржуваного рішення.
Суд доходить висновку, що така поведінка відповідача 2 порушує законні права позивача на пенсію в строки та розміри визначені Законом №1058-IV, а отже не вбачає підстав для не врахування відомостей довідки №236 від 19.03.2020 для визначення питання про наявність чи відсутність у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Стосовно змісту поданих позивачем до заяви про призначення пенсії документів на підтвердження наявності у останнього пільгового стажу, суд звертає увагу, що Головним управлінням Пенсійного фонду у Львівській області у рішенні про відмову у призначенні пенсії за №262440020194 від 01.09.2023 жодним чином не мотивовано не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 його періоду роботи в ОАО "Макеевский металлургический комбинат" (ВАТ "Макіївський металургійний комбінат") з 06.03.1986 по 07.02.1992, натомість констатовано відсутність права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за №1058-ІV від 09.07.2003.
З'ясовуючи правомірність не зарахування коментованого спірного стажу позивача до пільгового, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Частиною 1 статті 114 Закону №1058-ІV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
В той же час, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно абзацу 3 пункту "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ, за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Таким чином, в силу приписів пункту "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ і пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, пенсія на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 55 років для чоловіків і при стажі роботи у період звернення з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Однак, рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за №1788-ХІІ від 05.11.1991 (в коментованій вище редакції) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.
У спірних правовідносинах слід враховувати, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (стаття 152 Конституції України).
Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам...".
Відтак, застосовуючи Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, суд керується наступним нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин: на пільгових умовах чоловіки мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років і 6 місяців на зазначених роботах.
Натомість, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Аналогічне нормативно-правове регулювання спірних правовідносин передбачене приписами частини 1 статті 13 Закону 1788-ХІІ.
Отже, на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Окрім цього, суд звертає увагу, що 21.08.1992 вступив в дію Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442 (надалі по тексту також - Порядок №442).
Даним Порядком встановлено наступне: відповідно до статті 13 Закону №1788-XII, пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, які можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (надалі по тексту також - Мінпраці України) від 01.09.1992 за №41 (надалі по тексту також - Методичні рекомендації).
Згідно із пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць, за приписами Порядку №442 та Методичних рекомендацій, полягає у такому: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Пунктом 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 за №383 (надалі по тексту також - Порядок №383) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями, незалежно від дати їх внесення до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Варто відзначити, що у період роботи ОСОБА_1 з 06.03.1986 по 12.06.1986 на посаді "электромонтер по ремонту электрооборудования в доменном цеху" ("електромонтер з ремонту електроустаткування в доменному цеху") в Макіївському ордена Леніна металургійному комбінаті ім.. С.М. Кірова, також в Макіївському металургійному комбінаті ім. С.М. Кірова, ОАО "Макеевский металлургический комбинат", ВАТ "Макіївський металургійний комбінат", свідченням чого є записи №№5-6 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (а.с.12), чинними були Списки виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР "Про затвердження" від 22.08.1956 за №1173 (надалі по тексту також - Постанова №1173).
Відповідно до розділу ІV "Металлургическое производство (черные металлы)" ("Металургійне виробництво (чорні метали)") підрозділу 1 "Доменное производство" ("Доменне виробництво") пункту "а" Постанови №1173, посада "электромонтер по ремонту электрооборудования в доменном цеху" ("електромонтер з ремонту електроустаткування в доменному цеху") віднесена до списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах.
Натомість, період роботи позивача з 13.06.1986 по 07.02.1992 на посаді "машинист вагонов-весов в доменному цеху" ("машиніст вагонів-ваг у доменному цеху") в ОАО "Макеевский металлургический комбинат" (№№7-8 трудової книжки позивача серії БТ-І №7193015), чинними були Списки виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення" від 26.01.1991 за №10 (надалі по тексту також - Постанова №10).
За приписами розділу ІІІ "Металлургическое производство (черные металлы)" ("Металургійне виробництво (чорні метали)") підрозділу 1 "Доменное производство" ("Доменне виробництво") пункту "а" Постанови №10, посада "машинист вагонов-весов в доменному цеху" ("машиніст вагонів-ваг у доменному цеху") віднесена до списку №1 виробництв, робіт, професій, посад та показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Так, за змістом пункту 4.2 Порядку №383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Якщо атестація вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось (пункти 4.3, 4.4, 4.5 Порядку №383).
Таким чином, з 21.08.1992 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії і виробництва у відповідних Списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено вищевказаним Порядком №442, за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.
Разом з цим, Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442, яким передбачено, що відповідно до статті 13 Закону №1788-XII пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених відповідною постановою Кабінету Міністрів України, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Абзацом 2 пункту 4 вказаного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Особа, яка працює на посаді, віднесеній до списків №№1, 2, робоче місце по якій підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
На виконання частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує правові висновки, сформовані у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020, за якими особи, зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, на підприємствах, у котрих з вини власника не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII.
Відтак, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відповідальність за її проведення не покладається на працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі уповноважених органів, а не працівник.
Зважаючи на вказане правове регулювання спірних правовідносин, а також беручи до уваги вимоги пункту 3 Порядку №383, за яким у спірний період роботи ОСОБА_1 з 06.03.1986 по 12.06.1986 на посаді "электромонтер по ремонту электрооборудования в доменному цеху" ("електромонтер з ремонту електроустаткування в доменному цеху"), а також у період з 13.06.1986 по 07.02.1992 на посаді "машинист вагонов-весов в доменному цеху" ("машиніст вагонів-ваг у доменному цеху") в ОАО "Макеевский металлургический комбинат" (ВАТ "Макіївський металургійний комбінат"), як атестація робочих місць за умовами праці, так і врахування результатів її проведення для зарахування періоду роботи на відповідних посадах або за професіями до пільгового стажу, не вимагалося, суд доходить висновку про достатність віднесення займаних у відповідний коментований період позивачем посад до Списку №2 та до Списку №1, чинних на час спірного періоду роботи, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи, для зарахування таких до пільгового стажу.
Як визначено пунктом 20 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 (надалі по тексту також - Порядок №637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Видача уточнюючої довідки передбачена чинним законодавством України і має на меті забезпечення права особи на отримання пенсії, оскільки відомості, які в ній зазначаються, стосуються конкретної особи щодо періоду її роботи і умов праці, у зв'язку з чим при її видачі юридичні особи, установи, організації керуються виключно тими відомостями, які містяться в первинних документах. Тобто, уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №637, і роботодавець за правильність відомостей зазначених у ній несе відповідальність, у зв'язку з чим підприємство не може на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 (справа №362/7962/15).
У спірному випадку позивачем надано відповідачам трудову книжку серії "БТ-І" за №7193015, де містяться записи №№5-8 про період роботи ОСОБА_1 з 06.03.1986 по 12.06.1986 "электромонтером" ("електромонтером") доменного цеху та з 13.06.1986 по 07.02.1992 "машинистом вагонов-весов" ("машиністом вагонів-ваг") доменного цеху "Макеевского ордена Ленина металлургического комбината им. С.М. Кирова" ("Макіївський металургійний комбінат ім. С.М. Кірова") (а.с.12).
Також, при поданні заяви про призначення пенсії, позивачем додано довідку за №236 від 19.03.2020, видану Филиал №3 "Макеевский металлургический завод" (Філіал № "Макіїївський металургійний завод"), за змістом якої ОСОБА_1 працював повний робочий день в ОАО "Макеевский металлургический комбинат" (ВАТ "Макіївський металургійний комбінат") у період з 06.03.1986 по 12.06.1986 на посаді "электромонтер по ремонту электрооборудования: как электрики дежурные и ремонтные" ("електромонтер з ремонту електроустаткування: як електрики чергові та ремонтні"), що передбачено пунктом 1 Розділу ІІ Списку №2, затвердженим Постановою №1173 (а.с.16).
Згідно відомостей коментованої довідки, судом також встановлено наступне: позивач працював повний робочий день в ОАО "Макеевский металлургический комбинат" (ВАТ "Макіївський металургійний комбінат") у період з 13.06.1986 по 07.02.1992 на посаді "машинист вагонов-весов в доменному цеху: как машинисты вагонов-весов, занятые в тоннелях и подбункерных помещениях" ("машиніст вагонів-ваг у доменному цеху: як машиністи вагонів-ваг, зайняті в тунелях та підбункерних приміщеннях"), що визначено пунктом 1 Розділу ІІІ Списку №1, затвердженого Постановою №10 (а.с.16).
Окрім цього, Филиал №3 "Макеевский металлургический завод" (Філіал № "Макіївський металургійний завод") надано позивачу довідку про заробітну плату для нарахування пенсії за №213 від 28.02.2020, за період з березня 1986 по лютий 1992 року, також додану ним до заяви про призначення пенсії (а.с.17).
Суд вказує, що коментовані довідки за №236 від 19.03.2020 та за №213 від 28.02.2020, містять інформацію про дату їх видачі, номери довідок, підписані відповідальними особами підприємства, на них міститься відтиски печатки відповідного суб'єкта господарювання.
Додатково суд звертає увагу, що записи у трудовій книжці позивача вчинені у відповідності з чинним, на час внесення цих записів, законодавством, зокрема, постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 16.11.1973 за №529 "Про трудові книжки робітників і службовців" (ЗП УРСР, 1973 р., №11, ст. 88) та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 за №162. Такі записи щодо періоду роботи не містять жодних виправлень, закреслень, відтак у суду немає об'єктивних підстав ставити під сумнів їх зміст при здійсненні правової оцінки останніх.
Вказані вище по тексту судового рішення нормативно-правові акти, на час спірної роботи позивача в "Макеевский ордена Ленина металлургический комбинат им. С.М. Кирова" ("Макіївський металургійний комбінат ім. С.М. Кірова"), не визначали необхідність внесення до трудової книжки запису про період роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і відповідно до найменування Списку №1 та Списку №2, як цього вимагає Інструкція №58, положення якої, в тому числі пункт 2.14 Розділу ІІ, набрали чинності в 1993 році.
Як відзначено судом вище, спірний період роботи ОСОБА_1 з 06.03.1986 по 12.06.1986 на посаді "электромонтер по ремонту электрооборудования в доменном цеху" ("електромонтер з ремонту електроустаткування в доменному цеху"), а також з 13.06.1986 по 07.02.1992 на посаді "машинист вагонов-весов в доменному цеху" ("машиніст вагонів-ваг у доменному цеху") в ОАО "Макеевский металлургический комбинат" (ВАТ "Макіївський металургійний комбінат"), віднесені до Списку №2 та Списку №1 відповідно, водночас атестація робочих місць за умовами праці, так і врахування результатів її проведення для зарахування періоду роботи на відповідних посадах або за професіями до пільгового стажу, до 21.08.1992 не було передбачено законодавством.
Відомості щодо такого періоду роботи позивача, зазначені у трудовій книжці, при визначенні права на призначення пенсії, відповідачем 2 під сумнів не ставилися, відтак повністю зараховані до загального страхового стажу, підтвердженням чого є розрахунок стажу ОСОБА_1 станом на дату звернення останнього із заявою про призначення пенсії 25.08.2023 (а.с.38).
Відтак, беручи до уваги встановлені вище по тексту судового рішення обставини справи, а також їх нормативно-правове регулювання станом на дату виникнення спірних правовідносин, суд дійшов наступних висновків:
- по-перше, у дослідженому випадку суд не виявив умову, існування якої зобов'язує позивача надавати уточнюючі довідки підприємства або його правонаступника, так як, на переконання суду, у трудовій книжці за періоди з 06.03.1986 по 12.06.1986 та з 13.06.1986 по 07.02.1992 наявні достатні відомості про найменування посад, виконання роботи на яких дає можливість органу пенсійного забезпечення визначити наявність чи відсутність права на пенсію на пільгових умовах (пункт 20 Порядок №637);
- по-друге, записи трудової книжки за періоди з 06.03.1986 по 12.06.1986 та з 13.06.1986 по 07.02.1992 не містять даних про не зайнятість позивача повний робочий день, що підтверджується і довідкою за №236 від 19.03.2020, в тому числі відповідач 2 не надав суду докази, зміст яких міг би свідчити про існування обґрунтованого сумніву у підтвердженні такої обставини;
- по-третє, обов'язкова умова проведення атестації робочих місць за умовами праці, а також врахування результатів її проведення для зарахування періоду роботи на відповідних посадах або за професіями до пільгового стажу, не застосовна у досліджуваному випадку, з огляду вимоги пункту 3 Порядку №383;
- по-четверте, займані позивачем посади у період з 06.03.1986 по 12.06.1986 та з 13.06.1986 по 07.02.1992 віднесені до Списку №2 та Списку №1 відповідно, на підставі чинних за коментовані періоди роботи нормативно-правові акти, котрі визначали останні.
В ході розгляду даної адміністративної справи Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області і Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві не надали суду належних та достатніх доказів, котрі б свідчили про неможливість врахування відомостей трудової книжки серії "БТ-І" за №7193015, а також уточнюючих довідок за №236 від 19.03.2020 та за №213 від 28.02.2020, виданих Филиал №3 "Макеевский металлургический завод" (Філіал № "Макіїївський металургійний завод"), в частині віднесення спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу.
Відтак, суд доходить висновку про необхідність врахування до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи в ОАО "Макеевский металлургический комбинат" (ВАТ "Макіївський металургійний комбінат") з 06.03.1986 по 12.06.1986 та з 13.06.1986 по 07.02.1992 за Списком №2 та Списком №1 відповідно.
Попри сформований висновок в цій частині фактичних обставин і застосування до них норм матеріального права, суд звертає увагу сторін на таке.
За змістом вимог частини 6 статті 44 КАС України, за введення суд в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 384 Кримінального кодексу України подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Відтак, подання в суд завідомо недостовірних або підроблених доказів, на підставі яких суд встановлює фактичні обставини, має правовим наслідком застосування у встановленому порядку відповідного виду відповідальності.
Станом на дату ухвалення рішення в даній адміністративній справі, в матеріалах справи відсутні відомості про недостовірність довідки №236 від 19.03.2020 (а.с.16), інформацію у відношенні до яких повинен отримати/одержати саме орган пенсійного забезпечення.
У суду відсутні об'єктивні дані та докази на підтвердження того, що записи у коментованій довідці вчинені завідомо на підставі недостовірних чи не дійсних подій/фактів.
Матеріали справи не містять доказів спотворення позивачем дійсних даних чи відображення неправдивих відомостей з метою введення в оману як Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області , так і суд.
При цьому, у разі отримання органом пенсійного забезпечення відомостей, які не відповідають тим, що внесені в довідку за №236 від 19.03.2020, відповідачі вправі реалізувати своє право на подання відповідної процесуальної заяви по справі, або у визначений законом порядку спосіб вирішити питання про призначення пенсії чи її перегляду.
Коментуючи доводи ОСОБА_1 стосовно не врахування відповідачем 2 долучені ним до заяви про призначення пенсії довідки за №213 від 28.02.2020, за №236 від 19.03.2020, надану Филиал №3 "Макеевский металлургический завод" (Філіал №3 "Макіївський металургійний завод"), а також довідки за №8-3116 від 01.09.2020, виданої "Макеевская исправительна колония" ("Макіївська виправна колонія") з підстав того, що останні надані підприємством, що знаходиться на тимчасово окупованій території, суд звертає увагу на таке.
Як вбачається зі змісту рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за №262440020194 від 01.09.2023, ГУ ПФУ Пенсійного фонду України у Львівській області, при вирішенні питання про призначення чи відмову у призначенні позивачу пенсії, не брало до уваги обставину походження коментованих довідок в частині їх надання підприємствами, котрі, як на дату видачі останніх, так і на дату подання заяви позивача про призначення пенсії, були і знаходяться під окупаційною владою.
Тим не менш, суд вважає за необхідне відзначити, що згідно частини 1 статті 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 за №1207-VІІ (надалі по тексту також - Закон №1207-VІІ), громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Разом із тим, у досліджуваному випадку застосовними є сформульовані у практиці Міжнародного суду ООН "намібійські винятки", за якими документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Суд критично оцінює можливість позивача забезпечити належний захист свого соціального права на призначення пенсії в контексті підтвердження відомостей, висвітлених у коментованих довідках, як і можливість самостійно зібрати інші релевантні докази стосовно спірних правовідносин, що виникли, на непідконтрольній українській владі території, відтак виснує наступне: неврахування зазначених вище по тексту судового рішення довідок підприємств та установ, котрі знаходяться на тимчасово окупованій території, може призвести до істотного порушення прав позивача.
Тим не менш, зазначений висновок суду жодним чином не легалізує саму установу чи підприємство, що видало такі довідки.
В адміністративному позові ОСОБА_1 , обираючи відповідача, який повинен відновити його право на пенсію, просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до пільгового стажу період роботи ОАО "Макеевский металлургический комбинат" (ВАТ "Макіївський металургійний комбінат") з 06.03.1986 по 07.12.1992, зарахувати до страхового стажу період роботи в Державній кримінально-виконавчій службі України з 15.08.2011 по 09.09.2014.
В даному випадку, визначаючи належний спосіб захисту і відновлення права, позивач не врахував наступного.
Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 25.08.2023 заяви ОСОБА_1 , поданої через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1, є Головне управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:
визнати протиправним і таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області за №262440020194 від 01.09.2023 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні стажу, призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи ОАО "Макеевский металлургический комбинат" (ВАТ "Макіїївський металургійний комбінат") з 06.03.1986 по 07.12.1992;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в Державній кримінально-виконавчій службі України (Державному підприємстві "Підприємство Макіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№32)") з 15.08.2011 по 09.09.2014;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.08.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті.
Ухвалою суду про відкриття провадження від 01.03.2024 звільнено від сплати судового збору ОСОБА_1 за подання позовної заяви від 22.02.2024.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області за №262440020194 від 01.09.2023 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні стажу, призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи ОАО "Макеевский металлургический комбинат" (ВАТ "Макіївський металургійний комбінат") з 06.03.1986 по 07.12.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в Державній кримінально-виконавчій службі України (Державному підприємстві "Підприємство Макіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№32)") з 15.08.2011 по 09.09.2014.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.08.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код юридичної особи 42098368), вул. Бульвано-Кудрявська, буд.16, м. Київ, Київська область, 04053;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13814885), вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м.Львів, Львівська область, 79016.
Суддя Чуприна О.В.