ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" вересня 2024 р. справа № 300/3892/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) 16.05.2024 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України, що полягає у невчиненні необхідних дій для досудового врегулювання спору та відновлення прав здобувача вищої освіти - аспіранта ОСОБА_1 на захист дисертації та здобуття наукового ступеня доктора філософії згідно Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах) затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року №261 та Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №44, які були порушені в закладі системи освіти - Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника;
- визнати відповідь Міністерства освіти і науки України №1/6677-24 від 17.04.2024 на скаргу аспіранта ОСОБА_1 від 21.03.2024 до Міністерства освіти і науки України такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян» і Конституції України;
- визнати аспіранта четвертого року навчання денної державної форми освітньо-наукового рівня вищої освіти доктора філософії - ОСОБА_1 , як такого, якому слід надати належні освітні послуги та навчально-методологічний супровід для підготовки і здійснення захисту дисертації на тему «Несправедливі умови договору в Цивільному праві України» для завершення розпочатої ним 01.09.2020 освітньо-наукової програми аспірантури, в закладі вищої освіти системи освіти і науки України згідно Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах) затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року №261 та Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №44;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України, як державного замовника, вчинити дії необхідні для поновлення прав здобувача освіти аспіранта четвертого року навчання денної державної форми - ОСОБА_1 , а саме: відрахувати з строку нормативної підготовки за освітньою програмою навчання на аспірантурі календарний строк, який розпочався з 01.09.2023, протягом якого не надавались освітні послуги і здійснювався процес оскарження порушень прав здобувача освіти, як час вимушеної перерви у навчанні, який не можна визнавати як строк нормативної підготовки і розірвати державне замовлення з Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника, як упередженим щодо аспіранта ОСОБА_1 закладом освіти та переукласти договір державного замовлення з іншим закладом в системі освіти Міністерства освіти і науки України для завершення підготовки за державним замовленням.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.05.2024 позовну заяву залишив без руху, встановив строк для усунення її недоліків.
Позивач, 22.05.2024 виконав вимоги ухвали суду від 21.05.2024 про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивач, 14.08.2024 подав до суду заяву від 13.08.2024 про відвід судді Скільського І.І.
Гаргат І.М., обґрунтовуючи заяву про відвід судді, вказав на порушення суддею Скільським І.І. встановлених строків ухвалення рішення у цій справі, що викликає у нього сумнів у неупередженості судді та може свідчити про необ'єктивне та несправедливе здійснення ним розгляду даної справи.
Розглянувши заяву позивача від 13.08.2024 про відвід судді Скільського І.І., в адміністративній справі № 300/3892/24, суд вказує на таке.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) визначено завдання адміністративного судочинства, яке передбачає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин.
Статтею 36 КАС України встановлені підстави для відводу (самовідводу) судді, частиною першою якої встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі (пункт 1); якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи (пункт 2); якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу (пункт 3); за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді (пункт 4); у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу (пункт 5).
Частиною другою вказаної ж статті передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 36 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Позивач у заяві від 13.08.2024 про відвід судді як на підставу для відводу судді Скільського І.І. вказав на порушення суддею строків розгляду справи №300/3892/24 за його позовом до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, що викликає у нього сумнів у неупередженості судді та може свідчити про необ'єктивне та несправедливе здійснення ним розгляду даної справи.
Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01), рішення від 05 вересня 2005 року, Європейський суд з прав людини зазначив:
80. Суд повторює, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» відповідно до статті 6 параграф 1, необхідно, зокрема, звернути увагу на спосіб призначення його членів та строки їх повноважень, існування гарантій проти зовнішнього тиску та наявність зовнішніх ознак незалежності (див..United Kingdom, рішення від 25 лютого 1997р., Reports 1997-I, с.281, параграф 73).
81. Суд далі нагадує, що «неупередженість», в сенсі статті 6 параграф 1, має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (див.v. Austria, рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, параграф 31 та Thomann v. Switzerland, рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с.815, параграф 30). У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Стосовно суб'єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (справа Білуха проти України, заява № 33949/02, рішення від 09 листопада 2006, пункт 50). Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки голови В.Л.Г, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (справа Білуха проти України, заява № 33949/02, рішення від 09 листопада 2006, пункт 52).
Суд, оцінивши заяву позивача про відвід судді від 13.08.2024, дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки доводи позивача щодо відводу судді Скільського І.І., викладені в заяві, не містять викладу вмотивованих обставин, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України, які б свідчили як за суб'єктивним, так і за об'єктивним критерієм про упередженість судді в розгляді цієї адміністративної справи та за своїм змістом є посиланням позивача на порушення суддею строку розгляду справи, що не свідчить про те, що суддя є упередженим у цій справі, оскільки розгляд справи понад строки визначені статтею 258 КАС України відбулось з об'єктивних причин, зокрема перебування судді у щорічній відпустці.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відтак, у відповідності до частини четвертої статті 40 КАС України, вирішення питання про відвід необхідно здійснювати суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Відповідно до наказів голови суду від 28.06.2024 № 122-В, від 08.08.2024 № 179-В суддя Скільський І.І. у період із 18.07.2024 по 02.09.2024 перебував у щорічній відпустці, у зв'язку з чим, розгляд заяви позивача про відвід судді у цій справі здійснено суддею в перший робочий день 03.09.2024.
Керуючись статями 36, 37, 39, 40, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
передати адміністративну справу №300/3892/24 для вирішення питання про відвід, судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню, окремо від рішення суду.
Суддя Скільський І.І.