Провадження № 11-кп/803/2757/24 Справа № 188/280/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 серпня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_6 в провадженні за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року у кримінальному провадженні № 12020040530000548, №12021040530000041 про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Першотравенськ Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 29.09.2020 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_9
09 серпня 2024 року до Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК на шістдесят днів.
Обґрунтовуючи подане клопотання, прокурор зазначає, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 закінчується 24 серпня 2024 року, а у зв'язку з тим, що ним подана апеляційна скарга є необхідність вирішити питання доцільності продовження тримання під вартою.
В обґрунтування заявлених ризиків, передбачених пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), які продовжують існувати і не зменшилися, прокурор зазначає, що ОСОБА_7 обвинувачується, зокрема у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання до 15 років позбавлення волі, останній не працює, не має постійного джерела доходу, тому може вжити заходів по переховуванню від суду. Крім того, цей ризик збільшується з урахуванням введення воєнного стану в Україні. Крім того, обвинувачений проживає неподалік домоволодіння, де стався злочин, у зв'язку з чим може вжити заходів для знищення, спотворення речових доказів, зміни обстановки на місці пригоди, намагаючись у такий спосіб уникнути покарання. Також ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні злочину в стані алкогольного сп'яніння, за показами свідків в даному кримінальному провадженні під час перебування в нетверезому стані поводить себе дуже агресивно до оточуючих, схильний до вчинення злочинів проти життя та здоров'я особи, що підтверджується вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2020 року, яким його було засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді 1 року обмеження волі та на підставі ст. 75 КК звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Обвинувачений на шлях виправлення не став і знову обвинувачується у вчиненні нових злочинів в цьому кримінальному провадженні. На думку прокурора, у разі обрання обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту останній може залишати своє помешкання і тим самим зможе впливати на свідків, що певним чином може відобразитися на об'єктивність судового розгляду. Тому вважає, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не здатен запобігти заявленим ризикам.
В судовому засіданні прокурор, підтримав клопотання і з підстав, викладених у клопотанні просив його задовольнити та продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.
В судовому засіданні захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили в ньому відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін кримінального провадження, розглянувши клопотання прокурора та обговоривши його доводи, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою, а згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та йому призначено покарання:
- за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі строком на чотири роки;
- за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі строком на вісім років шість місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді вісім років шість місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК призначено покарання за сукупністю вироків, із застосуванням положень ст. 72 КК, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 29.09.2020 Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 9 місяців.
Цим же вироком запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 залишено без змін до набрання вироком законної сили але не довше ніж на 60 днів.
Під час вирішення клопотання прокурора, апеляційний суд не входить в обговорення питання обґрунтованості підозри, яке не є предметом судового розгляду, з огляду на стадію кримінального провадження, а саме, що стосовно ОСОБА_7 вже ухвалений обвинувальний вирок суду, він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, тому зокрема для забезпечення виконання вироку розглядається доцільність продовження застосування запобіжного заходу.
Крім того, згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, …після спливу певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи, а суди зобов'язані обґрунтовувати рішення про продовження тримання під вартою іншими підставами які мають бути чітко вказані (Єлоєв проти України від 06 листопада 2008 року пп. 59-61 та рішення «Свершов проти України» від 27 листопада 2008 року пп. 63-65).
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК для запобігання яким продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є доцільним з огляду на наступне.
За змістом ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченої винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченої, міцність соціальних зв'язків обвинуваченої, у тому числі наявність у неї родини й утриманців, наявність у обвинуваченої постійного місця роботи або навчання; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, тощо.
Суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, що може свідчити про можливість ухилення обвинуваченого від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Як слідує з матеріалів провадження, ОСОБА_7 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні злочинів в період іспитового строку за попереднім вироком, що об'єктивно свідчить про існування ризику у виді можливого вчинення іншого кримінального правопорушення. Крім того, останній не працевлаштований, немає легального джерела доходу, немає міцних соціальних зв'язків, що підвищує рівень, заявлених прокурором ризиків і виключає застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Також тяжкість вчинених злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 та суворість можливого покарання, яке може бути йому призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, які, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці ризику, що підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
Ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
При оцінці вказаного ризику, судом першої обґрунтовано враховано, що місце реєстрації обвинуваченого, є тимчасово окупована територія міста Брянка Луганської області куди він може втекти з метою уникнення судового розгляду та ймовірного притягнення до кримінальної відповідальності.
Вищевикладені обставини, враховані апеляційним судом в контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК та ймовірності їх настання, за умови не застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Враховуючи характер обвинувачення у вчиненні якого ОСОБА_7 визнаний винуватим, продовження військового стану, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, які не зменшились, апеляційний суд доходить висновку про задоволення клопотання прокурора.
Крім того, апеляційний суд зважає на те, що стосовно ОСОБА_7 ухвалено обвинувальний вирок і йому призначено покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку з чим суд застосовує запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у такому випадку також з метою забезпечення виконання можливо остаточного судового рішення.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК України).
Тому, з метою забезпечення апеляційного перегляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування від суду, під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного за скоєння злочину обвинуваченому ОСОБА_7 та для запобігання вчинення інших кримінальних правопорушень, необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до пп. "а", п. 1 ст. 5 Конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод за яким, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: (a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом.
У справі «Руслан Яковенко проти України» Суд зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити.
Наразі продовжує існувати вирок суду першої інстанції, яким встановлена вина обвинуваченого та йому призначено покарання, хоча вирок і не набрав законної сили, тому подальше тримання обвинуваченого під вартою, з урахуванням наведених вище ризиків, апеляційний суд вважає обґрунтованим, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 199, 331, 405 КПК, апеляційний суд
Клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на шістдесят днів, тобто до 13 жовтня 2024 року, але не пізніше набрання законної сили вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року стосовно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Копію ухвали вручити обвинуваченому.
Судді:
____________________ ____________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4