Провадження № 11-кп/803/2696/24 Справа № 203/1083/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 серпня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
обвинувачених ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12023041030000148 за апеляційними скаргами прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2023 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Краматорськ Донецької області, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: - 10.09.2015 року Краматорським міським судом Донецької області за ч.1 ст.307, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ст.71 КК України до 6 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений 18.03.2021 року по відбуттю строку покарання, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Миколаїв, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 187 КК України,
В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеності вини та кваліфікації дій обвинувачених, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та ухвалити новий вирок, яким призначити: - ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна; - ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна; в іншій частині вирок залишити без змін.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_9 покарання не враховано ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини, наявність обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття, а також думку прокурора щодо виду та міри покарання.
Також судом не враховано те, що обвинувачений ОСОБА_8 вину не визнав, обставини, що пом'якшують покарання - відсутні, та думку прокурора щодо виду та міри покарання.
До початку судового розгляду вищезазначеної апеляційної скарги, надійшла заява прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, про відмову від апеляційної скарги на підставі ч. 1 ст. 403 КПК України, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає розгляду.
Разом з цим, оскільки апеляційні скарги подані також обвинуваченим ОСОБА_9 та захисником ОСОБА_7 , то суд апеляційної інстанції продовжив розгляд апеляційних скарг обвинуваченого та захисника.
З апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9 вбачається, що він не згоден з ухваленим щодо нього вироком суду та вважає його незаконним.
В апеляційних скаргах захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_8 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії: - ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 396 КК України і призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі; - ОСОБА_9 з ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 187 КК України і призначити більш м'яке покарання.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за показами ОСОБА_8 він дійсно просив у потерпілого телефон, проте відразу ж після здійснення дзвінка повернув його, оскільки не мав наміру ним заволодіти, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні відеозаписом. Також ОСОБА_8 не бачив, коли ОСОБА_9 забирав телефон у потерпілого.
Стверджує, що обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він сам прийняв рішення привласнити телефон потерпілого, змови між ним та ОСОБА_8 не було, так як він про свої наміри йому не повідомляв.
Окрім того, потерпілий вказував на те, що телефон він віддав ОСОБА_9 , який погрожував йому ножем, та не вказував, що аналогічні вимоги йому пред'являв ОСОБА_11 - ОСОБА_12 .
Зазначає, що ОСОБА_8 винен лише в тому, що він знав про вчинення ОСОБА_9 злочину і нікого про це не повідомив.
Вважає, що протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 є недопустимим доказом, оскільки вказана слідча дія була проведена за відсутності захисника, окрім того, після того як обвинувачений показав, де вони знаходилися під час події, йому дали підписати чисті аркуші паперу та в подальшому на цих аркушах було викладено інші свідчення, яких ОСОБА_8 не надавав.
Також зазначає, що ОСОБА_9 є внутрішньо переміщеною особою, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, шкода відсутня.
Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2023 року: - ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією майна; - ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців з конфіскацією майна; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
За обставин, викладених у вироку, 16.01.2023 року, приблизно о 17.20 годин, ОСОБА_8 та раніше йому знайомий ОСОБА_9 , знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 , побачили раніше незнайомого потерпілого ОСОБА_13 , який проходив поблизу, майно якого останні визначили об'єктом свого злочинного посягання.
Далі, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний із загрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненого без попередньої змови у групі з ОСОБА_9 , в умовах воєнного стану, вступили у мовчазну згоду, та стали притримуватись єдиного спільного злочинного умислу, підійшли до потерпілого ОСОБА_13 після чого співучасник злочину ОСОБА_9 , перебуваючи з лівого боку потерпілого ОСОБА_13 , приставив до його з лівого боку предмет схожий на ніж, тим самим продемонстрував можливість негайного застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, та висловив вимогу розблокувати його мобільний телефон Xiomi Redmi Note 5, із сім-картою НОМЕР_1 , та передати йому, а ОСОБА_8 став з правого боку потерпілого ОСОБА_13 не даючи йому можливість покинути місце вчинення відносно нього злочину, тим самим складаючи у потерпілого враження, що якщо він стане чинити опір та не виконає їх вимогу, погроза відносно нього про можливість застосування насилля, небезпечного для життя та здоров?я особи, яка зазнала нападу, буде реалізована.
Потерпілий ОСОБА_13 , будучи впевненим про можливість застосування до нього насилля, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, розблокував свій мобільний телефон Xiomi Redmi Note 5, із сім-картою НОМЕР_1 , продемонструвавши графічний пароль від телефону, після чого на вимогу співучасника злочину ОСОБА_9 , передав йому своє майно, мобільний телефон Xiomi Redmi Note 5, із сім-картою НОМЕР_1 , вартістю 1700 грн, після чого ОСОБА_8 та співучасник злочину ОСОБА_9 , притримуючись єдиного спільного злочинного умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний із загрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров?я особи, яка зазнала нападу, вчиненого без попередньої змови у групі з ОСОБА_9 , в умовах воєнного стану, скориставшись безпорадним станом потерпілого, заволоділи майном ОСОБА_13 а саме, мобільним телефоном Xiomi Redmi Note 5 із сім- картою НОМЕР_1 , вартістю 1700 грн, після чого з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, утримуючи при собі викрадене майно, покинули місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши ОСОБА_13 матеріального збитку на суму 1700 грн.
Крім того, 24.02.2022 року указом Президента України №64/2022, у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, про що було відомо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачених та захисника, які підтримали апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 , прокурора, яка заперечувала щодо задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 187 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким судом надано належну оцінку.
Доводи сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій обвинувачених за ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 187 КК України не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено фактичні обставини кримінального провадження на підставі досліджених та належно оцінених судом першої інстанції доказів.
Так, вина обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 187 КК України, підтверджується такими доказами:
- показами потерпілого ОСОБА_13 який в судовому засіданні показав, що він з обвинуваченими познайомився біля площі Островського, це було близько 18.00-19.00 години 16.01.2023 року. Він йшов з корпоративу, запропонував обвинуваченим пригостити їх алкогольними напоями. Вживали алкогольні напої, спілкувались. Потім він зібрався додому, але обвинувачені його не відпустили. Останні попросили дати телефон, щоб зателефонувати. Він зателефонував в поліцію під виглядом дзвінка сестрі, після чого дав телефон ОСОБА_9 , попередньо розблокувавши його. Через деякий час ОСОБА_9 повернувся до нього і попросив розблокувати телефон повторно, приставивши ніж під ребро та нецензурно висловлювався. Інший обвинувачений при цьому поклав йому руку на плече та сказав, що так буває. Зазначив, що бачив ніж, приблизно 10 см леза, та вважав його реальною загрозою для свого життя і здоров'я, якщо не віддасть телефон. У ОСОБА_8 - ОСОБА_12 також був ніж, який він діставав і демонстрував його. Вважав, що ОСОБА_11 - ОСОБА_12 та ОСОБА_9 діяли разом, оскільки їх дії свідчили про це. Насильство та тілесних ушкоджень йому завдано не було;
- показами свідка ОСОБА_18 , яка в судовому засіданні пояснила, що 16.01.2023 приблизно о 18 годині за адресою АДРЕСА_4 , під час патрулювання отримали виклик на службовий планшет. По прибуттю на місце зустріли заявника, який повідомив, що познайомився із 2 особами, які пізніше приставили до нього ніж та заставили віддати телефон. Заявник їх не зупиняв, бо злякався. Після цього почали відпрацювання, внаслідок чого було, затримано обвинувачених, яких потерпілий одразу впізнав. В останніх було вилучено телефон, який впізнав потерпілий. Також, було знайдено ніж, який ймовірно був знаряддям злочину. Телефон був наданий добровільно ОСОБА_9 , останній вказав, що це його телефон. Також, ОСОБА_8 добровільно надав ніж, який, за його словами, він мав для особистого користування;
- показами свідка ОСОБА_19 , який в суді першої інстанції пояснив, що 16.01.2023 року приблизно о 18 годині, за адресою АДРЕСА_4 , отримали виклик на планшет. Прибувши на місце, було виявлено заявника, який знаходився в аптеці. Опитавши заявника, він повідомив, що познайомився з 2 особами, з якими він розпивав алкогольні напої, та які почали йому погрожувати, дістали ніж та забрали мобільний телефон. Після цього почали відпрацювання. На вулиці Княгині Ольги по алеї йшли 2 чоловіка, які підходили по прикметам, зазначеним потерпілим. Заявник впізнав цих осіб. Під час поверхневої перевірки у ОСОБА_9 було виявлено мобільний телефон, про який потерпілий зазначив, що це його, а у ОСОБА_8 було виявлено ніж.
Також вина обвинувачених підтверджується письмовими доказами, а саме:
- протоколом огляду з додатками від 16.01.2023 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_13 повідомив поліції, що десь о 17.00 годині двоє чоловіків, один із яких був з ножем та в балаклаві, заволоділи його мобільним телефоном Xiomi Redmi Note 5 із сім-картою НОМЕР_1 (а.м.к.п. 11-15);
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.01.2023 року, відповідно до якого під час обшуку затриманого ОСОБА_9 було виявлено та вилучено: мобільний телефоно Xiomi Redmi Note 5 із сім-картою НОМЕР_1 та предмет схожий на ніж з руків'ям чорного кольору (а.м.к.п. 28-30);
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.01.2023 року, відповідно до якого під час обшуку затриманого ОСОБА_8 було виявлено та вилучено предмет, схожий на ніж (а.м.к.п. 36-38);
- протоколом огляду з додатками від 17.01.2023 року, відповідно до якого об?єктом огляду є вилучений 16.01.2023 року у ОСОБА_9 мобільний телефон Xiomi Redmi Note 5 чорного кольору, в чохлі сірого кольору, який потерпілий ОСОБА_13 з впевненістю впізнав як свій мобільний телефон (а.м.к.п. 43-46);
- протоколом пред'явлення речей до впізнання з ілюстрованою таблицею до нього від 17.01.2023 року, відповідно до якого потерпілий впізнав ніж, який йому підставили у бік, погрожуючи при цьому (а.м.к.п. 49-51);
- протоколом перегляду відеозапису від 25.01.2023 року. При відтворенні відеофайлу «ch08-20230116-163713-163723-001000000000» встановлено: на відео видно вхід у приміщення магазину « АТБ ». Зверху дата та час, 16.01.2023, 16:37:20. На відео, видно, як в приміщення магазину входить потерпілий ОСОБА_13 тримаючи в руках мобільний телефон, а слідом за ним до магазину входить підозрюваний ОСОБА_8 . Зайшовши у приміщення магазину вони прослідували до зали магазину. На цьому перегляд даного відеозапису було завершено. При відтворенні відеофайлу «ch14-20230116-164226-164343-001000000000» встановлено: На відео видно касову зону магазину « АТБ », зверху дата та час, 16.01.2023, 16:42:28. На відео видно, як на касі знаходиться потерпілий ОСОБА_13 який розмовляє по мобільному телефону, а поруч підозрюваний ОСОБА_8 . На касі ОСОБА_13 самостійно розраховується за придбаний товар, 2 пластикові пляшки пива та 2 металеві банки з напоєм. ОСОБА_8 взявши мобільний телефон ОСОБА_13 зателефонував комусь, та розмовляв з ним. Закінчивши розмову, ОСОБА_8 передав ОСОБА_13 його мобільний телефон, після чого вони попрямували на вихід з магазину. При відтворенні відеофайлу «ch08-20230116-164340-164344-001000000000» встановлено, що о 16:43 годині 16.01.2023 потерпілий ОСОБА_13 та підозрюваний ОСОБА_8 виходять з приміщення магазину «АТБ» (а.м.к.п. 129-132);
- відеозаписом з камер спостережень магазину « АТБ » по вул. К.Ольги, 17 в м. Дніпрі , яким підтверджено відомості, зазначені у протоколі перегляду відеозапису від 25.01.2023 року (а.м.к.п. 94);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.02.2023 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_13 пояснив та відтворив події вчиненого щодо нього кримінального правопорушення (а.м.к.п. 174-183);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.02.2023 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_9 у присутності захисника, понятих, на місці події уточнив обставини вчинення з ОСОБА_8 кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_13 (а.м.к.п. 156-164);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.02.2023 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_8 у присутності захисника, понятих, на місці події уточнив обставини вчинення з ОСОБА_9 кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_13 (а.м.к.п. 165-173);
- іншими доказами, зазначеними у вироку, та взятими судом до уваги.
Підстав для того, щоб вважати зазначені докази недопустимими у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винність ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 187 КК України, суд не знаходить, адже суд першої інстанції, згідно із положеннями ст. 94 КПК України, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Посилання сторони захисту на те, що: - ОСОБА_8 не мав наміру заволодіти телефоном потерпілого, також він не бачив, коли ОСОБА_9 забирав телефон у потерпілого; - за показами обвинуваченого ОСОБА_9 він сам прийняв рішення привласнити телефон потерпілого, ОСОБА_8 він про свої наміри не повідомляв; - потерпілий вказував, що телефон він віддав ОСОБА_9 , який погрожував йому ножем, та не вказував, що аналогічні вимоги йому пред'являв ОСОБА_8 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки потерпілий ОСОБА_13 як в суді першої інстанції, так під час проведення з ним слідчого експерименту детально розповів про обставини вчиненого щодо нього злочину, зазначивши, що обвинувачений ОСОБА_9 , приставивши до нього ніж та нецензурно висловлюючись, вимагав розблокувати його телефон, а обвинувачений ОСОБА_8 , у якого також був ніж, який він діставав і демонстрував, в цей час поклав йому руку на плече та сказав, що так буває, у зв'язку з чим, він вважав, що обвинувачені діяли разом, оскільки їх дії свідчили про це. Підстав не довіряти показам потерпілого у суду не має.
Окрім того, колегія суддів вважає, що покази потерпілого підтверджуються письмовими доказами, в тому числі протоколами проведення слідчих експериментів за участю обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , відповідно до яких обвинувачені зазначали, що ОСОБА_8 притримував потерпілого, поклавши свою руку на його плече, та бачив як ОСОБА_9 погрожував потерпілому ножем, при цьому ОСОБА_8 також зазначав, що коли ОСОБА_9 став притримувати потерпілого розмовами, тоді він вирішив робити як ОСОБА_9 , а тому вказані обставини свідчать про те, що обвинувачені вчинили розбійний напад саме групою осіб.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_8 винен лише в тому, що він знав про вчинення ОСОБА_9 злочину і нікого про це не повідомив є безпідставними з огляду на таке.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 187 КК України, є заподіяння особі, яка зазнала нападу, насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, або погроза застосування такого насильства.
Відповідно до усталеної судової практики розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
Під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.
Виходячи зі статті 187 КК України, розбій характеризується нападом, який може бути відкритим або несподіваним для потерпілого (таємним). Напад завжди супроводжується насильством над потерпілим як способом подолання дійсного чи можливого опору з метою заволодіння чужим майном. Обов'язковою ознакою розбійного нападу є небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, насильство. При цьому фізичне насильство полягає у силовому впливові на потерпілого, який призводить до заподіяння йому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я або незначною втратою працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також в інших насильницьких діях, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх заподіяння. В останньому випадку винна особа повинна усвідомлювати можливість заподіяння таких тілесних ушкоджень. Розбій вважається закінченим злочином з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, незалежно від того, заволодів майном злочинець чи ні. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28.04.2021 року в справі № 552/5608/18.
Колегія суддів наголошує на нерозривності та взаємозалежності нападу й відповідного насильства як ознак розбою, оскільки напад як ознака розбою, втілюється у фізичному або психічному насильстві, що здатне зумовити заволодіння чужим майном, що мало місце в цьому кримінальному провадженні.
З суб'єктивної сторони розбій характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього злочину є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном.
При кваліфікації злочину за ст. 187 КК України необхідно враховувати не лише наслідки застосованого до потерпілого насильства, але й характер дій винного, а також умови за яких вчинено напад.
Так, судом першої інстанції, на підставі показів потерпілого та досліджених в судовому засіданні доказів, в тому числі протоколів проведення слідчих експериментів за участю потерпілого та обвинувачених, встановлено, що з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_13 обвинувачений ОСОБА_9 погрожував потерпілому ОСОБА_13 ножем, а обвинувачений ОСОБА_8 в цей час стояв з правого боку потерпілого, не даючи йому можливість покинути місце вчинення відносно нього злочину.
Колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні обвинувачення у вчиненні розбою групою осіб ґрунтується на сукупності доказів.
Посилання захисника на те, що протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 є недопустимим доказом, оскільки вказана слідча дія була проведена за відсутності захисника, окрім того, після того як обвинувачений показав, де вони знаходилися під час події, йому дали підписати чисті аркуші паперу та в подальшому на цих аркушах було викладено інші свідчення, яких ОСОБА_8 не надавав, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що слідчий експеримент за участю ОСОБА_8 проведено з урахуванням вимог ст. 240 КПК України, у присутності понятих та захисника ОСОБА_21 , призначеного Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області 16.01.2023 року (а.п.35 т.1). Окрім того, колегією суддів встановлено, що вказаний протокол підписаний всіма учасниками цієї слідчої дії, в тому числі обвинуваченим та захисником, зауважень та доповнень від учасників не було.
Також, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 та його захисник на досудовому розслідуванні в повному обсязі ознайомились з матеріалами провадження, будь-яких зауважень і доповнень не мали, в тому числі й щодо вказаного протоколу слідчого експерименту, що підтверджується протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 23.02.2023 року (а.п.210 т.1).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вказаний протокол слідчого експерименту відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статтям 104, 105 КПК України, тому суд першої інстанцій обґрунтовано визнав його допустимим доказом.
Таким чином, докази винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за пред'явленим обвинуваченням за ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 187 КК України перевірені судом та згідно зі ст. 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про винуватість обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 187 КК України, за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із загрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненого групою осіб без попередньої змови між собою, в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України врахував тяжкість вчинених ними кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину; дані про особи обвинувачених, а саме, що: - ОСОБА_9 раніше судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, на утриманні нікого не має, має посвідчення пацієнта замісної підтримувальної терапії, перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа; обставина, що пом'якшує покарання - щире каяття; обставина, що обтяжує покарання - рецидив злочинів; - ОСОБА_8 раніше не судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, на утриманні нікого не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання - не встановлено, що дає підстави суду вважати обґрунтованим призначення судом першої інстанції покарання ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією майна та ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців з конфіскацією майна.
Також апеляційним переглядом встановлено, що судом першої інстанції враховані обставини, на які посилається захисник у своїй апеляційній скарзі, при призначенні ОСОБА_9 покарання, а саме, що обвинувачений є внутрішньо переміщеною особою, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, оскільки вказані обставини стали підставою для призначення обвинуваченому ОСОБА_9 судом покарання у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 187 КК України в наближеному до мінімального його розміру.
Посилання захисника на відсутність спричиненої шкоди не є обставиною, яка може знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким.
Крім того, колегія суддів вважає, що вказані захисником обставини не можуть бути підставами для пом'якшення призначеного ОСОБА_9 покарання, враховуючи наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив злочинів, особи обвинуваченого, який раніше судимий, виправлення ОСОБА_9 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
З урахуванням викладеного, обставин, що можуть істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_9 кримінального правопорушення, захисником не наведено, а тому підстави для застосування до ОСОБА_9 більш м'якого покарання відсутні.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що призначене обвинуваченим покарання є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах кримінального провадження не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2023 року - залишити без задоволення.
Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2023 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченими, які тримаються під вартою, - з моменту отримання копії судового рішення.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4