Справа № 755/14604/24
30.08.2024 Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 одноособово перевіривши виконання вимог ст. 131-132, 170-171 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України за клопотанням старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_2 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 серпня 2024 року за № 12024100040002984, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив :
до цього місцевого суду надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , й обґрунтоване тим, що майно вказане у клопотанні, а саме вилучене під час особистого обшуку ОСОБА_4 27 серпня 2024 року, слід арештувати, у порядку ч. 1 ст. 170 КПК в редакції Закону № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, оскільки воно відповідають критеріям ст. 98 вказаного Кодексу.
Слідчий суддя перевіривши виконання вимог ст. 131-132, 170-171 КПК за цим клопотанням, приходить до наступного.
Згідно ч. 3 ст. 172 КПК, слідчий суддя встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Статтею 171 вказаного Кодексу визначено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Однак, у цьому випадку, клопотання про арешт майна подано без додержання вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України.
Так, у клопотанні про арешт майна не зазначено підстави арешту відповідно до положень абз. 1 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17 червня 2020 року.
Заявники посилаються на положення ч. 1 ст. 170 КПК у редакції Закону № 1019-VIII від 18.02.2016, а не у редакції Закону № 720-IX від 17.06.2020, тобто обґрунтовують доводи нормою права, яка не є чинною, на момент звернення.
Така дія не може вважатися належним виконанням положень п. 1 ч. 1 ст. 171 КПК, оскільки з рішення ВСУ у справі № 5-205кс15 слідує, що кримінальним процесуальним законом України визначається порядок провадження в кримінальних справах, тобто порядок вчинення процесуальних дій і прийняття кримінальних процесуальних рішень. Адже, на відміну від кримінального матеріального закону, кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе, адже процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ст. 5 КПК).
Ба більше, неправильно обрана форма закону - застосована не та частина статті закону, чи редакція статті, яка не була чинною на момент злочину, або ж не давала підстав для застосування її зворотної дії в часі, то таке застосування закону про кримінальну відповідальність є незаконним (див. позицію Верховного Суду України у постанові від 19 травня 2016 року в справі № 5-389 кс15).
Відповідно процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії, тобто, в цій ситуації, з урахуванням абз. 1 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17 червня 2020 року.
Окрім того, у клопотанні йдеться про питання арешту у т.ч. мобільного телефону.
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах.
В цьому випадку, заявник не ураховує норми ч. 2 ст. 168 КПК та не наводить у зверненні обставини, котрі обумовили вилучення мобільного телефону згідно абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК.
Відповідно, є дійсним факт не розкриття, у порядку ст. 171 КПК, мети його (телефону) арешту з урахуванням положень абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України.
За таких умов слідчий суддя приходить до однозначного висновку, що клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК, у зв'язку з чим підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків в сімдесят дві години.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170-173, 369-372, 376 КПК України, Суд постановив :
клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_2 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 серпня 2024 року за № 12024100040002984, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України, повернути прокурору Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання цього судового рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.
Слідчий суддя ОСОБА_5