29 серпня 2024 року справа №200/820/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року (повне судове рішення складено 03 травня 2024 року) у справі № 200/820/24 (суддя в І інстанції Бабіч С.І.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно непроведення нарахування грошового забезпечення позивачці з 11.09.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023 з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня, відповідно, 2020, 2021, 2022, 2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці грошове забезпечення за періоди: з 11.09.2020 по 31.12.2020 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2023 по 19.05.2023 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року визнано викладені у позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 з даним позовом до адміністративного суду - неповажними.
У задоволенні клопотання та заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовлено.
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії у частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення нарахування грошового забезпечення позивачці за періоди з 19.07.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 19.05.2023 з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня, відповідно, 2022, 2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, а також у частині вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці грошове забезпечення за періоди: з 19.07.2022 по 31.12.2022 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2023 по 19.05.2023 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів, - залишено без розгляду.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що строк звернення до суду з позовом щодо виплати сум заробітної плати (грошового забезпечення) згідно зі статтею 233 КЗпП України до 19.07.2022 жодним чином не обмежувався, а з 19.07.2022 обмежений трьома місяцями.
Апелянт вказує, що позов був поданий до суду 03.02.2024.
Відповідно до довідки від 22.01.2024 № 137, позивач звільнена 04.12.2024 з військової служби. Військову службу проходила у ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташовано на території ведення бойових дій. До дня звільнення позивач була військовослужбовцем, та вважала, що повний розрахунок отримає при звільненні зі служби.
Апелянт наголошує, що позовну заяву подано 03.02.2024, в межах 3-х місячного строку, тому оскаржена ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та про зобов'язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 200/820/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позивачкою у позовній заяві було заявлено клопотання та додатково подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
В обґрунтування заяви позивачка вказувала на те, що з 24.02.2022 введено та діють заходи правового режиму військового стану, після чого позивачка, як військовослужбовець, виконувала завдання щодо забезпечення виконання заходів правового режиму військового часу, заходів із забезпечення національної безпеки та оборони.
Як зазначала позивачка, про порушення в системі виплати грошового забезпечення вона дізналася із засобів масової інформації у грудні 2023 року, коли масового розголосу набули, зокрема, питання перерахунку пенсій військовослужбовцям, які прямо залежать від розміру грошового забезпечення діючих військовослужбовців.
За цих обставин позивачка просила суд визнати поважними наведені причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновити його.
Надаючи оцінку аргументам позивачки, місцевий суд дійшов висновку, що вказані у них причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом у частині вимог, які стосуються нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення за періоди з 19.07.2022 по 31.12.2022 і з 01.01.2023 по 19.05.2023, є неповажними.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з такого.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.06.2022 у справі № 362/643/21, військова служба є різновидом публічної служби.
Згідно з положеннями частини 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У постанові від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 Верховний Суд зауважив на тому, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців). Зазначені правовідносини регулюються статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
При цьому, як було вказано Верховним Судом у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, у справах, які пов'язані з недотриманням законодавства про оплату праці, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосується строків звернення до суду, мають перевагу в застосуванні перед положеннями частини 5 статті 122 КАС України.
Надаючи оцінку поняттям "грошова винагорода", "одноразова грошова допомога при звільненні" та "оплата праці" і "заробітна плата", які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, Верховний Суд вказав на рівнозначність цих понять.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, у незалежності від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діє починаючи з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, строк звернення до суду з позовом щодо виплати сум заробітної плати (грошового забезпечення) згідно зі статтею 233 КЗпП України до 19.07.2022 жодним чином не обмежувався, а з 19.07.2022 обмежений трьома місяцями.
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що враховуючи те, що спірні у цій справі правовідносини у періоди з 11.09.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 року по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 18.07.2022 мали місце до внесення до статті 233 КЗпП України змін, коли строк звернення до суду з позовом щодо виплати сум заробітної плати (грошового забезпечення) жодним чином не обмежувався, суд приходить до висновку про те, що строк звернення до адміністративного суду з даним позовом у частині, яка стосується нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення за вказані періоди, позивачкою не пропущено.
Разом з тим, на спірні правовідносини, які мали місце у періоди з 19.07.2022 по 31.12.2022 і з 01.01.2023 по 19.05.2023 розповсюджуються строки звернення до суду з позовом щодо виплати сум заробітної плати (грошового забезпечення), визначені положеннями статті 233 КЗпП України.
Згідно матеріалів справи, позивачку звільнено з військової служби 04.12.2023.
Як зазначалось вище, відповідно до положень частин 1 та 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діє починаючи з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, початок перебігу тримісячного строку звернення до суду в нинішній справі є, щонайменше, дата звільнення 04.12.2023.
Водночас, судами установлено, що цей позов був поданий до суду 03.02.2024, що підтверджується відтиском поштового штемпелю на конверті.
Отже, позивачкою не було пропущено тримісячний строк звернення до суду з вимогами, які стосуються нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення за періоди з 19.07.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 19.05.2023.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції помилково прийнято ухвалу про залишення без розгляду частини позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року, а справу № 200/820/24 повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Повне судове рішення - 29 серпня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук