Справа: № 2а-11355/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"02" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,
при секретарі: Плаксі В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порив»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порив»до Міністерства фінансів України про визнання наказу протиправним, -
У вересні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порив»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства фінансів України про визнання наказу протиправним. Свої вимоги мотивує тим, що спірним наказом було зупинено дію ліцензії позивача, вважає даний наказ таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства і підлягає визнанню нечинним в частині зупинення дії ліцензії, оскільки встановлює додаткові обмеження підприємницької діяльності у сфері грального бізнесу, чим порушує право позивача на здійснення такої діяльності згідно ліцензії та відповідних торгових патентів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2010 року у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Порив»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Порив»зареєстроване як суб?єкт підприємницької діяльності 27.05.1998 року, видом діяльності якого є організація азартних ігор.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 28242 позивач обрав видом господарської діяльності діяльність з організації азартних ігор.
08.10.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порив» отримало ліцензію Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор серія АВ № 082874 .
Строк дії ліцензії встановлено з 28.04.2006 року по 27.04.2011 року.
Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що в діях відповідача не вбачається порушень, при цьому відповідач по справі довів правомірність прийнятого ним спірного рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
07 травня 2009 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян»яким, зокрема, зобов'язано Міністерство фінансів України зупинити строком на один місяць дію ліцензій, виданих суб'єктам господарювання, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (крім лотерей), для забезпечення їх перевірки Міністерством надзвичайних ситуацій України, Держгірпромнаглядом, іншими контролюючими та наглядовими органами з питань забезпечення їх безпечного використання.
На виконання зазначеного розпорядження Міністерством фінансів України видано наказ № 650 від 08 травня 2009 року «Про зупинення дії ліцензій Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор».
Згідно цьому наказу зупинено до 07 червня 2009 року дію 205 ліцензій, виданих суб'єктам господарювання, на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, в тому числі і ліцензії АВ № 082874 виданої 08.07.2007 року позивачу.
Відповідно до ст. 6 Конституції України (№25к/96-ВР) державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 113 Конституції України вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.
Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про Кабінет Міністрів України».
Відповідно до ч. 2 ст. 1 цього Закону Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві держави адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Статтею 52 даного Закону визначено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпорядження Кабінету Міністрів України.
Це положення узгоджується зі ст. 117 Конституції України, відповідно до які Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які обов'язковими до виконання.
Частиною другою статті 55 цього Закону встановлено, що розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цим розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.
Спеціальним законом який визначає види господарської діяльності, що підлягаю ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування порушення законодавства у сфері ліцензування є Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Стаття перша зазначеного Закону визначає орган ліцензування, як орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності.
Згідно ст. 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» одним з основних принципів державної політики у сфері ліцензування є захист прав, законних інтересів, життя та здоров'я громадян, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.
Статтею 4 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»передбачено, що реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензуванню підлягає, зокрема, організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей, організація діяльності з проведення азартних ігор.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування»визначено, що Міністерство фінансів України є органом, який здійснює ліцензування щодо господарської діяльності з організації проведення азартних ігор.
Положення про Міністерство фінансів України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1837.
Пункт 1 цього Положення визначає, що Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 цього Положення Міністерство фінансів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України.
За викладених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Кабінет Міністрів України у межах своєї компетенції та з метою реалізації державної політики у сфері ліцензування, спрямованої на захист життя і здоров'я громадян, видав обов'язкове для виконання розпорядження. Виконання відповідачем названого розпорядження шляхом видачі оскаржуваного наказу не містить ознак заходу, спрямованого на припинення правопорушення позивача.
Крім того слід зазначити, що розпорядження Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян»на даний час не скасовано.
Таким чином, виходячи з системного аналізу чинного законодавства колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що в діях відповідача не вбачається порушення принципу законності встановленого статтею 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження.
За таких обставин колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.
Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порив»-залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Е.Ю. Швед
О.В. Попович