Справа: № 2а-10668/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"02" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.
при секретарі: Плаксі В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом заступника Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування окремого доручення, -
У серпні 2009 року заступник Генерального прокурора України звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування окремого доручення. Свої вимоги мотивує тим, що спірним окремим дорученням зобов'язано міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади з метою забезпечення реалізації узгодженої політики у відповідних сферах діяльності подавати на запит органів державної влади офіційні інформаційно-аналітичні та довідкові матеріали з питань діяльності, яка спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, після погодження з Прем'єр-міністром або Першим віце-прем'єр-міністром, чим, на думку позивача, обмежує повноваження вказаних керівників. Крім того, зазначає, що вчинення передбачених у дорученні дій не віднесено до повноважень Прем'єр-міністра та Першого віце-прем'єр-міністра України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням заступник Генерального прокурора України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
Кабінетом Міністрів України ухвалено окреме доручення, викладене в підпункті 9 пункту 9 протоколу №25 засідання Кабінету Міністрів України від 15.04.2009 р., відповідно до якого міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади з метою забезпечення реалізації узгодженої політики у відповідних сферах діяльності повинні подавати на запит органів державної влади офіційні інформаційно-аналітичні та довідкові матеріали з питань діяльності, яка спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, після погодження з Прем'єр-міністром або Першим віце-прем'єр-міністром.
Генеральним прокурором України до Кабінету Міністрів України було внесено протест від 31.07.2009 року №071111-230, в якому запропоновано скасувати окреме доручення Кабінету Міністрів України від 15.04.2009 року, оформлене у підпункті 9 пункту 9 протоколу №25 засідання Кабінету Міністрів України.
Вказаний протест листом Першого віце-прем'єр-міністром від 13.08.2009 року №11786/0/2-09 відхилено.
Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване окреме доручення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними правовими актами, не порушує право державних органів на отримання інформації, а тому відсутні підстави для його скасування та визнання протиправним.
З таким висновком колегія суддів погоджується та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Законом України "Про Кабінет Міністрів України" , зокрема ч. 2 ст. 43, встановлено, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 52 та ч. 1 ст. 54 цього Закону Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти -постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.
Відповідно до п. 1 та п. 2 параграфу 22 "Регламенту Кабінету Міністрів України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 за результатами обговорення питань на засіданні Кабінет Міністрів може прийняти рішення про надання окремих доручень центральним та місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим. Доручення, надані на засіданні Кабінету Міністрів, фіксуються в протоколі засідання.
Частинами 1, 2 ст. 22 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, додержання прав і свобод людини та громадянина. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.
Відповідне положення міститься у параграфі 100 Регламенту Кабінету Міністрів України.
Окрім цього, п. 1 параграфу 8 вказаного правового акту передбачені повноваження, зокрема, Прем'єр-міністра керувати роботою Кабінету Міністрів, спрямовувати його діяльність на забезпечення проведення внутрішньої і зовнішньої політики держави, Першого віце-прем'єр-міністр - координувати роботу міністерств, спрямовувати, координувати та контролювати діяльність інших центральних органів виконавчої влади, що належать до його сфери спрямування і координації.
Входячи з системного аналізу наведених норм законодавства колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що окреме доручення, схвалене на засіданні Уряду, зафіксоване у відповідному протоколі, прийняте відповідно до вимог Регламенту Кабінету Міністрів України та відповідає Закону України "Про Кабінет Міністрів України.
Водночас колегія суддів вважає безпідставним твердження, викладене в позовній заяві, про те, що оскаржуване окреме доручення суперечить Закону України "Про інформацію", оскільки як вбачається із змісту доручення, погодженню на запит органів державної влади підлягають офіційні інформаційно-аналітичні та довідкові матеріали з питань діяльності, яка спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Отже, окремим дорученням передбачено погоджувати інформацію лише в тих сферах діяльності, яка спрямовується і координується Урядом. При цьому погодження не звільняє відповідну посадову особу державного органу від обов'язку надати відповідь на інформаційний запити органів державної влади відповідно до вимог Закону України "Про інформацію", позаяк погодження, передбачене в окремому дорученні, вказаним Законом не вимагається.
Окрім цього, відповідно до статті 21 Закону України "Про прокуратуру" протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи (частина перша). У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частина четверта).
Враховуючи правову природу окремого доручення, яке прийняте за спеціальною процедурою на засіданні Кабінету Міністрів України, зафіксоване у специфічній протокольній формі і за своєю суттю є актом індивідуальної дії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правильно скористався своїм правом на оскарження спірного окремого доручення в силу зазначеної статті Закону України "Про прокуратуру".
За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.
Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Е.Ю. Швед
О.В. Попович