Справа: № 2а-7043/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"02" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
У жовтні 2009 року Приватний підприємець ОСОБА_2 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що нарахування їй суми податкового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 100 грн. є незаконним у зв?язку із незаконністю перевірки та відсутністю між нею та ОСОБА_3, що була присутня під час спірної перевірки, трудових відносин.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Житомирі № 0004041702/0 від 25.05.2009 року та № 0004041702/2 від 07.09.2009 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Житомирі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
19.05.2009 року працівниками ДПІ у м. Житомирі було проведено позапланову перевірку обстеження місця здійснення діяльності приватного підприємця ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.
За результатами вказаної перевірки було складено Акт N 3201/17-1 від 19.05.2009 року, за змістом якого перевіркою було встановлено, що на момент перевірки відсутнє свідоцтво про державну реєстрацію суб?єкта підприємницької діяльності, реалізацію товару здійснювала громадянка ОСОБА_3, довідка про трудові відносини з платником єдиного податку відсутня, чим порушено ст. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва".
На підставі даного акту відповідач, на підставі п. "г" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 , п.п. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва", виніс податкове повідомлення-рішенням N 0004041702/0 від 25.05.2009 р. про нарахування позивачу податкового зобов?язання з єдиного податку в розмірі 100 грн.
Позивач оскаржувала вказане повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПІ в м. Житомирі, однак скаргу залишено без задоволення та відповідач направив їй податкове повідомлення-рішення N0004041702/0 від 07.09.2009 року.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що перевірка була проведена з порушенням встановленого законодавством порядку, а відповідач як суб?єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу України" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Зазначені функції органи ДПС реалізовують шляхом проведення планових або позапланових перевірок.
Судом першої інстанції було встановлено, що 19.05.2009 року працівниками ДПІ в м. Житомирі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була проведена позапланова перевірка, про що свідчить запис № 11 у журналі реєстрації перевірок ПП ОСОБА_2
Згідно ст. 11-1 вказаного вище Закону позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100000,00 грн.
Відповідно до правил зазначеного Закону позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Згідно ст. 11-2 даного Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Судом першої інстанції було встановлено що під час проведення перевірки особу ОСОБА_3 перевіряючими було встановлено з її слів, будь-яких документів та письмових пояснень від неї не вимагали. Факту реалізації товару зафіксовано не було. З направленням та наказом на проведення перевірки ні ОСОБА_3, ні ПП ОСОБА_2, яка пізніше підійшла до магазину, перевіряючі не знайомили. На момент перевірки була відсутня довідка про трудові відносини між ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція -приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що працівниками ДПІ в м. Житомирі під час проведення перевірки встановлено факт перебування ОСОБА_3 в приміщенні магазину, що належить позивачу, однак ними не встановлено факту здійснення реалізації товару, а саме: проведення розрахункових операцій з покупцями за придбаний товар, тобто фактичне виконання останньою функцій продавця позивача.
Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 у перевіряємий період перебувала в трудових відносинах з Агрофірмою "Квіти Полісся".
За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що перевірка працівниками ДПІ проведена з порушенням вищезазначених вимог Закону про ДПС, а саме: були відсутні підстави для її проведення, позивачу не надано належним чином оформленого направлення та копії наказу керівника податкового органу на проведення перевірки.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт перевірки від 19.05.2009 року не може бути доказом у справі, оскільки складений з порушенням закону та не може братися до уваги при вирішенні даної справи відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України.
Крім цього, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не виконано обов?язок доказування правомірності прийняття спірних рішень відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову у даній частині є правомірним.
Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи в даній частині, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в цій частині не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі -залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Е.Ю. Швед
О.В. Попович