Справа: № 2а-3182/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"02" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Олевському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Олевськторф»Державного підприємства «Житомирторф»до Державної податкової інспекції у Олевському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та зобов?язання вчинити дії та скасування рішення, -
У травні 2009 року Дочірнє підприємство «Олевськторф»Державного підприємства «Житомирторф»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Олевському районі Житомирської області про визнанання дій неправомірними та зобов?язання вчинити дії та скасування рішення. Свої вимоги мотивує тим, що у відповідності до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Тому просить визнати недійсним та скасувати рішення ДПІ в Олевському районі від 07.10.2008 року № 10 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, визнати неправомірними дії відповідача щодо опису активів, на які поширюється податкова застава від 07.10.2008 року, зобов??язати ДПІ в Олевському районі звільнити з-під податкової застави активи, що належать до державної власності, а саме: будівля пилорами та лісопильна установка, що знаходяться за адресою: вул. Промислова, 66, м. Олевськ, Житомирська область, 11001, а також вилучити запис про податкову заставу вказаного майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 10.10.2008 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано рішення Державної податкової інспекції Олевському районі від 07.10.2008 року № 10 про стягнення коштів та продаж інших актив Дочірнього підприємства "Олевськторф" державного підприємства "Житомирторф" в рахунок погашення його податкового боргу. Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції в Олевському щодо опису активів, на які поширюється податкова застава від 07.10.2008 року, а саме: будівлю пилорами та лісопильної установки, що знаходяться за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Промислова,66. Зобов?язано Державну податкову інспекцію в Олевському районі звільнити з-під податкової застави активи Дочірнього підприємства "Олевськторф" державного підприємства "Житомирторф", а саме: будівлю пилорами та лісопильну установку, що знаходяться за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Промислова,66. Зобов"язано Державну податкову інспекцію в Олевському районі вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 10.10.2008 року запис про податкову заставу будівлі пилорами та лісопильної установки, що знаходяться за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Промислова,66.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Олевському районі Житомирської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
Відповідно до акту опису активів, на які поширюється податкова застава 07.10.2008 року податковим керуючим ДПІ у Олевському районі було описано майно, а саме: будівля пилорами - 1 шт., 1800000,00 грн., залишкова вартість - 765885,00 грн.; лісопильна установка - 1 шт., 744448,00 грн., залишкова вартість 91508,00 грн., на загальну суму 98090,00грн., що знаходяться за адресою: Житомирська обл., м. Олевськ, вул. Промислова, 66.
Дане майно було включено до державного реєстру обтяжень рухомого майна 10.10.2008 року на строк до 10.10.2013 року. Підставою обтяження зазначено документ б/н від 12.10.2007 року, виданий державною податковою інспекцією від 12.10.2007 року.
Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність спірного рішення в установленому законом порядку, а його доводи про те, що будівля пилорами та лісопильна установка не відносяться до цілісного майнового комплексу не приймаються судом до уваги, оскільки дана установка та споруда використовуються у виробництві теслярських та столярних виробів, що є основним із видів діяльності підприємства.
З таким висновком колегія суддів погоджується та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. "а" п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" арешт активів може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.6 статті 8 цього Закону.
Положеннями підпункту "е" підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачається застосування адміністративного арешту активів, якщо з'ясовується, що відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до закону, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.
Таким чином підставою для застосування адміністративного арешту в випадку, передбаченому підпунктом "е" має бути намагання платника податків здійснити або здійснення передачі (приховування) активів.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна»приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Загальнодержавне значення мають надра, корисні копалини загальнодержавного значення, водні ресурси та інші природні ресурси, які є об'єктами права власності Українського народу.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач є унітарним державним підприємством, засновником якого є державне підприємство "Житомирторф".
Відповідно до довідки Державного концерну "Укрторф" від 30.04.2009 року частка держави у статутному фонді ДП "Олевськторф" становить 100 %.
Згідно ст.1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законам України механізму примусової реалізації майна.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що для цілей цього Закону під примусової реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі.
Згідно ст. 1 Гірничного Закону України гірниче підприємство -це цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об?єктів із застосуванням гірничих технологій.
Таких чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що описані в актах опису активів № 10 від 07.10.2008 року будівля пилорами та лісопильна установка відносяться до цілісного майнового комплексу позивача, оскільки вони використовуються для виробництва теслярських та столярних виробів, а отже, відповідач з огляду на вищевказане не мав права описувати вказане майно.
Згідно пункту 8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом.
Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 №2-рп/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) положення підпункту 2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з актом опису активів, на які поширюється право податкової застави від 7.10.2008 року, вартість описаних активів ДП "Олевськторф" з врахуванням залишкової їх вартості склала 1874448,00 грн., що перевищує суму, зазначену податковим органом як податковий борг, а саме: 268027,80 грн.
Отже, враховуючи, що згідно з Рішенням конституційного Суду України, розмір податкового боргу має бути співмірним з вартістю активів, що передано до податкової застави, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність спірного рішення відповідача .
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та про наявність підстав для задоволення заявленого позову.
Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Олевському районі Житомирської області -залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Е.Ю. Швед
О.В. Попович