Справа: № 2а-2040/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"02" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,
при секретарі: Плаксі В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У грудні 2009 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем при прийнятті спірного повідомлення-рішення було перевищено обсяг наданих повноважень, а саме: порушено порядок проведення перевірки та складання акту за результатами даної перевірки.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 24 листопада 2009 року №000241/1740/0. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 15 вересня 2008 року та взятий на облік платника податків 16 вересня 2008 року у ДПІ у Голосіївському районі.
19 вересня 2008 року позивачу видано свідоцтво про сплату єдиного податку, в якому основним видом діяльності визначено діяльність у сфері інжинірингу, а 01 січня 2009 року видано свідоцтво, за яким видами дозволеної діяльності визначено дослідження кон'юктури ринку та виявлення суспільної думки, оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі, надання інших комерційних послуг.
10 листопада 2009 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог чинного законодавства з питання оподаткування за період з 15 вересня 2008 року по 30 червня 2009 року.
За результатами даної перевірки було складено акт № 137/1740-3185703352, за змістом якого відповідачем було встановлено порушення позивачем та п.п. 9.12.2 ст. 9, п.п. 16.3.3, 16.3.3, 16.3.6 п. 16.3 ст. 16 та п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п.п. «а»п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення забов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема, не подано декларацію про доходи за 2008 рік, не задекларовано доходи у сумі 458780,00 грн., а також не сплачено податок з вищезазначеної суми доходів.
На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2009 року № 000241/1740/0, яким позивачу було донараховано до сплати податок в сумі 51613,75 грн.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи позивача, а тому спірне повідомлення-рішення є протиправним.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Згідно з вимогами п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення забов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року, до 1 квітня року, наступного за звітним.
Відповідно до вимог п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
Згідно з вимогами п.п. а п. 19.1 ст. 19 зазначеного Закону платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.
Проте, відповідно до вимог абзацу 3 п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 3 липні 1998 р. № 727/98 у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництві здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні стави єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Згідно з вимогами абзацу 8 даного Указу доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Судом першої інстанції встановлено, що у заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування від 19 вересня 2008 року позивачем зазначено, як вид діяльності, діяльність у сфері інженірингу. У 2009 році видами діяльності визначено дослідження кон'юктури ринку та виявлення суспільної думки, оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі, надання інших комерційних послуг. Зазначені види діяльності передбачені у свідоцтвах позивача про сплату єдиного податку.
При цьому колегія суддів зазначає, що нормами Указу не передбачено обов'язку позивача, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.
Крім того, згідно з вимогами Указу з 01 липня 2005 року до прийняття Закону України «Про спрощену систему оподаткування»Указ застосовується з урахуванням зазначених у ньому особливостей.
Зокрема, спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти; суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів; суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності.
Таким чином інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких може застосовуватися спрощена система оподаткування, чинне законодавство не містить. При цьому додаткові обмеження не можуть встановлюватися підзаконними нормативними актами.
Вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені п. 1 Указу. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи будь-якому іншому документі.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було подано до відповідача звіти суб'єкта малого підприємництва фізичної особи - платника єдиного податку за вересень 2008 року, за IV квартал 2008 року та за І квартал 2009 року, у яких було зазначено суми отриманого позивачем доходу.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.
Таким чином режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи позивача, який обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.
Отже, норми Указу поширюються на всі доходи позивача як суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи в даній частині, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Е.Ю. Швед
О.В. Попович