Справа: № 2-а-36/10 Головуючий у 1-й інстанції: Шкорина О.І.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
"28" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого - Бєлової Л.В.,
суддів: Кучми А.Ю.,
Данилової М.В.
при секретарі -Комісаренко В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача -ОСОБА_3 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 19 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов'язання провести реєстрацію місця проживання , -
У травні 2009 року позивач - ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просила:
- зобовязати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві провести реєстрацію ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 19 березня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_4 на сім'ю з двох осіб: він та його дружина ОСОБА_5 Квартира складається з однієї кімнати жилою площею 28,57 кв.м. Дані обставини підтверджуються копією ордера (а.с.12). На даний час в квартирі зареєстровані ОСОБА_6 та ОСОБА_5, шлюб між якими розірваний.
ОСОБА_4 та позивач - ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 2 березня 2007 року (а.с.3).
26 грудня 2008 року ОСОБА_3 за власною заявою була знята з реєстрації за попереднім місцем проживання: АДРЕСА_2, що підтверджується копією талона зняття з реєстрації місця проживання (а.с.13).
Отримавши від ОСОБА_4 нотаріально посвідчену заяву, в якій останнім надавалася згода на прописку та постійне проживання його дружини ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 позивачка ОСОБА_3 звернулася до Начальника ВГІРФО Дарницького РУ ГУ МВС України в м.Києві про реєстрації її нового місця проживання за адресою АДРЕСА_1.
На заяву ОСОБА_4, чоловіка позивачки, а не її особисто, за підписом Начальника ВГІРФО Дарницького РУ ГУ МВС України в м.Києві 29.03.2009 року була надана відповідь про відмову в здійсненні реєстрації місця проживання його дружини ОСОБА_3 з посиланням на ст. 65 ЖК України, у зв'язку з відсутністю згоди гр. ОСОБА_5, яка зареєстрована за даною адресою.
В матеріалах справи відсутня будь-яка письмова відповідь суб'єкта владних повноважень, якою позивачці було відмовлено у здійсненні реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_1
Матеріалами справи не підтверджується факт звернення до органу реєстрації із заявою щодо реєстрації ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1
Як вбачається з матеріалів справи, в квартирі АДРЕСА_1 прописана також колишня дружина чоловіка позивачки.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суду першої інстанції вірно виходив з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу перебування та вільний вибір місця проживання в Україні»громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає: письмову заяву, паспортний документ, квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації. Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону України «Про свободу перебування та вільний вибір місця проживання в України була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні», відповідно до якої затверджені такі, що додаються: зразок заяви про реєстрацію місця проживання в Україні; зразок талона зняття з реєстрації місця проживання в Україні. Підставою для реєстрації місця проживання заявника за відповідною адресою є ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи), а також необхідна згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації з зазначенням ініціалів та прізвища, а також підпису.
Вимога щодо надання згоди наймачем та членами його сім'ї на реєстрацію місця проживання особи, яка має намір зареєструвати своє місце проживання відповідає нормам житлового законодавства, а саме, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Таке право наймача за дотримання певних умов передбачено ст. 65 ЖК України.
Оцінюючи посилання позивачки та її представника, що ОСОБА_5, будучи в розірваному шлюбі з ОСОБА_4, не проживає в спірній квартирі, а тому згода останньої не потрібна, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу.
По-перше, відповідно до ст. 64 ЖК України, якщо особи, зокрема дружина наймача, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному житловому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
По-друге, відповідно до ст. 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 18 липня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовлено, а зустрічний позов задоволено і ОСОБА_5 вселено до квартири АДРЕСА_1. Зазначена рішення Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 5 червня 2008 року залишено без змін.
Таким чином, аналізуючи наведене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_5 не позбавлена в установленому порядку права на житло, має такі ж самі права і обов'язки як наймач, згода її на реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 дружини наймача, є обов'язковою.
Посилання представника позивача на незаконність вимоги відповідача щодо надання згоди ОСОБА_5, колишньої дружини чоловіка позивачки, на реєстрацію місця проживання позивачки, оскільки ця вимоги протирічить ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», яка передбачає, що заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи, а також якою заборонено вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів, суд вважає не можуть заслуговувати на увагу, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»прийнята на виконання Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Ця постанова відповідає Конституції України, спеціальному Закону України, та Житловому Кодексу України, а тому є такою, яка підлягає застосуванню відповідними органами, які займаються реєстрацією місця проживання особи.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу відмови в задоволенні позовних вимог, так як дії посадових осіб Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м.Києві є правомірними, тому підстав для скасування постанови суду не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд , -
Апеляційну скаргу позивача -ОСОБА_3 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 19 березня 2010 року -залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 19 березня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала складена в повному обсязі 01.11.2010 року.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді