Справа: № 2-а-8838/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
"26" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Глущенко Я.Б.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Коротких А.Ю.,
при секретарі Дерлі І.І.,
за участю:
представника позивача -Коленченка О.О.,
представників відповідача -Смичок В.М., Благодушко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Чексіл»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року,
У травні 2009 року ВАТ «Чексіл»звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 24.03.2009 року № 0001392320/0.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року задоволено позов.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про залишення без задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню з ухваленням у справі нового рішення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування позивачу податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на прибуток.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися виходячи з такого.
Колегією суддів установлено, що працівниками ДПІ у м. Чернігові в період з 16.02.2009 року по 06.03.2008 року проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року.
В ході перевірки виявлені порушення позивачем, в тому числі, п. 3.1 ст. 3, п. 6.1 ст. 6, пп. 4.1.5, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження об'єкту оподаткування за перевіряємий період у сумі 49498578,00 грн., у тому числі за 2007 рік в сумі 48401400,00 грн., за 2008 рік 1097178,00 грн.
За результатами перевірки 24.03.2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001392320/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по основному платежу з податку на прибуток підприємств в розмірі 12374645,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12304170,00 грн.
Обговорюючи питання щодо правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зважає на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 05.03.1991 року між Українською республіканською асоціацією по експорту товарів легкої промисловості Алінекс (імпортер) та фірмою «Textima Export Import GmbH», Berlin (експортер) укладено контракт № 223-112006/280/2095749/910243-22, за яким імпортер купує у експортера машини, обладнання та запчастини.
Вартість вищевказаного контракту була профінансована згідно кредитної угоди № 5/0810/3266 від 08.12.1992 року, за якою компанія «Ака», Франкфурт-на-Майні, передала Укрексімбанку кредит, який призначений виключно на фінансування 100% суми цього контракту на підставі гарантійної угоди з Федеративною республікою Німеччина.
В свою чергу, Укрексімбанк уклало кредитну угоду № 16/16-49-2 від 18.03.1994 року з ВАТ «Чексіл»(що є правонаступником Чернігівського орендного підприємства «Чексіл»), згідно якої останньому надано кредит для оплати 100% частки вартості контракту згідно додатку № 3, що складає 22,9% загальної суми кредиту за контрактом № 223-112006/280/2095749/910243-22 від 05.03.1991 року.
ВАТ «Чексіл»суму боргу внаслідок невиконання своїх зобов'язань за кредитною угодою в загальному розмірі 50333504,97 грн. включив до складу кредиторської заборгованості.
Разом з тим, рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.11.2007 року по справі № 8/130 за позовом ОСОБА_5 до ВАТ «Чексіл», третя особа -ДПІ у м. Чернігові, про визнання недійсним рішення наглядової ради, встановлено, що ВАТ «Чексіл»не отримував іноземний кредит під гарантії Кабінету Міністрів України для придбання технологічного обладнання. Аналогічні обставини встановлені також рішенням господарського суду Чернігівської області від 23.10.2003 року у справі № 6/202, яке набрало законної сили 18.12.2003 року, та постановою господарського суду Чернігівської області від 05.04.2006 року у справі № 18/70 (6/202-2003р.), яка набрала законної сили 21.06.2006 року.
Окрім того, вищенаведеним рішенням господарського суду від 15.11.2007 року встановлено, що ВАТ «Чексіл»отримав обладнання за зазначеним контрактом безоплатно, що в свою чергу передбачало відсутність у нього обов'язку по його оплаті та включення його вартості, сум нарахованих відсотків в іноземній валюті до складу кредиторської заборгованості. Списання даної заборгованості з балансу призведе до збільшення вартості чистих активів і не потягне за собою зменшення статутного капіталу товариства.
У зв'язку з викладеним ВАТ «Чексіл»списало вказану заборгованість за контрактом в бухгалтерському обліку, проте жодним чином не відобразило вказану операцію в податковому обліку, що не призвело до збільшення його валового доходу в 2007 році і як наслідок до виникнення податкового зобов'язання із сплати податку на прибуток підприємства.
При цьому, позивач стверджує, що таке збільшення валового доходу мало відбутися в момент його отримання в період з 1993 року по 1994 рік.
Проте, такі твердження ВАТ «Чексіл»є помилковими виходячи з наступного.
Відповідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
В тому числі, приписами пп. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4 вищенаведеного Закону передбачено, що валовий доход включає доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.
При цьому, п. 1.23 ст. 1 зазначеного Закону передбачає, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) -це, в тому числі, товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.
Відтак, ВАТ «Чексіл», списавши відповідно до судових рішень в 2007 році кредиторську заборгованість в розмірі 50333504,97 грн. за контрактом № 223-112006/280/2095749/910243-22 від 05.03.1991 року, мав віднести вказану суму до складу валових доходів саме в 2007 році, шляхом подання відповідної податкової декларації.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в рішенні господарського суду Чернігівської області від 15.11.2007 року зроблено висновок про те, що збільшення оподатковуваного прибутку на суму безоплатно отриманого обладнання відбулося у звітний податковий період з 1993 року по 1994 рік, а тому і податок на прибуток підлягав сплаті саме в цей період за умови віднесення вартості обладнання на валові доходи.
Разом з тим, за правилами ч. 1 ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ лише обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, в тому числі в господарській справі.
Тобто, обов'язковими при розгляді інших справ є лише обставини встановлені в судовому рішення по іншій справі, а не висновки, яких дійшов суд при дослідженні таких обставин.
А тому і строк, визначений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», має застосовуватися саме з дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за грудень 2007 року.
Згідно вимог пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 вищенаведеного Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
За правилами пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Окрім того, відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Не врахування вказаного призвело до неправильного застосування норм матеріального права і, як наслідок, до неправильного вирішення спору між сторонами.
Отже, відповідач, приймаючи оспорюване рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
А тому, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо протиправності оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові - задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяГлущенко Я.Б.
суддяВівдиченко Т.Р.
суддяКоротких А.Ю.
Повний текст постанови складений 01 листопада 2010 року.