Справа: № 2-а-436/08 Головуючий у 1-й інстанції: Очаківський В.М.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
"26" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Глущенко Я.Б.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Коротких А.Ю.,
при секретарі Дерлі І.І.,
за участю:
представника позивача -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Васильківської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Васильківського міжрайонного прокурора Київської області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2008 року,
У березні 2008 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом, в якому просив: визнати протиправною відмову Васильківської районної державної адміністрації Київської області у задоволенні його заяви щодо зміни використання земельних ділянок та зобов'язати останню розглянути його заяву по суті, за наслідком чого прийняти рішення про зміну цільового призначення (функціонального використання) земельних ділянок, належних йому на праві власності і розташованих на території Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області поза межами населеного пункту з цільовим призначенням для ведення товарного сільського виробництва на ведення особистого селянського господарства.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2008 року позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню з ухваленням у справі нового рішення з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заборона встановлена на зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, поширюється лише на правовідносини, пов'язані з відчуженням таких земельних ділянок.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися виходячи з наступного.
Колегією суддів установлено, що позивач є власником земельних ділянок, розташованих на території Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, цільовим призначенням яких є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме -площею 1,8306 га кадастровий номер 3221481500:03:002:0019, площею 0,7993 га кадастровий номер 3221481500:03:004:0021, площею 2,6302 га кадастровий номер 3221481500:03:004:0017, площею 2,6302 га кадастровий номер 3221481500:03:004:0016.
11 лютого 2008 року позивачем було подано заяву до Васильківської районної державної адміністрації Київської області з проханням надати дозвіл на зміну використання вищезазначених земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на використання в межах категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого сільського господарства.
Листом від 18.03.2008 року № Д274.17 позивачу відмовлено у наданні вказаного дозволу.
Судова колегія відмову у наданні дозволу на зміну цільового використання вищенаведених земельних ділянок вважає обґрунтованою, зважаючи на наступне.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, визначені ст. 19 ЗК України, серед яких в тому числі - землі сільськогосподарського призначення.
Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково -дослідницької та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.
Відповідно до норм ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Між тим, п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Тобто, незалежно від того чи бажає особа відчужити земельну ділянку, чи ні, в будь-якому випадку забороняється зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, окрім законодавчо встановлених випадків.
В актах на право власності на вказані вище земельні ділянки визначено, що цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки, з приводу якої виникли спірні правовідносини, є ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про поширення заборони зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок на ділянки, належні позивачеві на праві власності, з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого сільського господарства.
З врахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позову.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 3 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, у разі невідповідності висновків суду обставинам справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Васильківського міжрайонного прокурора Київської області - задовольнити.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2008 року -скасувати.
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддяТ.Р. Вівдиченко
суддяА.Ю. Коротких
Повний текст постанови складений 01 листопада 2010 року.