Справа: № 2а-12042/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Дяков В.І.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
"26" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Глущенко Я.Б.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Коротких А.Ю.,
при секретарі Дерлі І.І.,
за участю:
представника позивача -Заболотного О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області, головного державного інспектора Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області Білоуса Романа Миколайовича про визнання протиправними дій та скасування рішення, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Паркування та ринок»Чернігівської міської ради на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року,
У листопаді 2009 року КП «Паркування та ринок»Чернігівської міської ради звернулося в суд з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії головного інспектора Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області Білоуса Р.М. щодо складення акту від 27.10.2009 року; визнати протиправними дії начальника державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області Зубка Г.М. щодо видачі припису № 126; визнати протиправними дії Державної комісії з контролю за цінами в Чернігівській області щодо направлення претензії № 114 та скасувати її рішення від 30.10.2009 року № 114.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року позов залишений без задоволення.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідачів вчинені, а оспорюване рішення прийняте з дотриманням норм діючого законодавства.
З такими висновками суду не можна не погодитися, враховуючи наступне.
Колегією суддів установлено, що в період з 07.10.2009 року по 27.10.2009 року працівниками Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області проведено планову перевірку КП «Паркування і ринок»Чернігівської міської ради щодо дотримання державної дисципліни цін за період з 01.11.2008 року по 23.10.2009 року, за наслідками якої складено акт № 006934 від 27.10.2009 року.
В ході перевірки відповідачем встановлено, що позивачем в порушення рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.06.2000 року № 192 в редакції згідно з рішенням від 24.09.2001 року в період з 01.11.2008 року по 23.10.2009 року при стягненні плати за паркування з юридичних та фізичних осіб ціни за послуги по стягненню обов'язкового збору за припаркування (послуги паркування) підприємством застосовувались в розмірах, що перевищують розміри, затверджені згідно з Додатком до рішення від 24.09.2001 року № 243.
Вказане, на думку відповідача, призвело до необґрунтованого отримання виручки на суму 300498,33 грн.
За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідачем прийнято рішення № 114 від 30.10.2009 року про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого вирішено вилучити у останнього необґрунтовано одержану суму виручки в загальному розмірі 300498,33 грн. та штраф в розмірі 600996,66 грн.
Окрім того, 30.10.2009 року Державної інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області направлена на адресу позивача претензія № 144, якою від останнього вимагалося у місячний термін сплатити згідно з вищенаведеним рішенням суму необґрунтовано одержаної виручки та штраф.
Також, 30.10.2009 року відповідачем внесено припис № 126, яким від позивача вимагалося у місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін шляхом приведення у подальшому цін у відповідність до вимог рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.06.2000 року № 192 «Про затвердження ставок збору з фічних та юридичних осіб за припаркування автотранспорту на вулицях та площах м. Чернігова»в редакції згідно рішення від 24.09.2001 року № 243 «По часткову зміну рішення від 17.07.2000 року».
Обговорюючи підстави прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії судова колегія зважає на таке.
Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення»в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Згідно приписів ст. 9 цього Закону державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Положеннями ст. 10 вказаного Закону встановлено, що зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).
За правилами ч. 1 ст. 14 Закону вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Так, з матеріалів справи убачається, що КП «Паркування та ринок»Чернігівської міської ради здійснює організацію паркування транспортних засобів, справляння збору за паркування транспортних засобів та експлуатацію платних місць паркування транспортних засобів на вулицях і площах м. Чернігова.
З матеріалів справи убачається, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 192 від 17.07.2000 року затверджені ставки збору з фізичних та юридичних осіб за припаркування автотранспорту на вулицях та площах м. Чернігова, які змінені рішенням останнього від 24.09.2001 року № 243.
При цьому, згідно з додатками до вищенаведених рішень до складових ставок збору та послуг платних місць паркування автотранспортних місць паркування включено збір за паркування та вартість послуг КП «Паркування та ринок»Чернігівської міської ради.
Згідно приписів абз. 2 п. «а»ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(в редакції чинній на момент виникнення спірних праовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Тобто, законодавцем чітко не визначений перелік послуг, які надаються підприємствами комунальної власності і щодо яких органами місцевого самоврядування можуть бути визначені тарифи, відтак такий перелік може бути розширений останнім на власний розсуд в межах діючого законодавства.
А тому, враховуючи те, що у вищенаведених рішеннях міської ради визначено розмір плати за паркування з врахуванням збору з фізичних та юридичних осіб за припаркування автотранспорту на вулицях та площах м. Чернігова та з врахуванням вартості послуг КП «Паркування і ринок»Чернігівської міської ради, останній безпідставно самостійно встановлював такий розмір на власний розсуд.
Згідно вимог п. 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Окрім того, відповідно до п. 3.5 цієї Інструкції одночасно з примірником рішення про застосування санкцій керівництву суб'єкта господарювання - порушника направляються приписи (вимоги) щодо усунення виявлених порушень законодавства про порядок установлення і застосування цін.
Також, приписами п. 3.6 Інструкції передбачено, що у разі невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді орган державного контролю за цінами в 30-денний термін подає позов до місцевого господарського суду про примусове стягнення суми економічних санкцій разом з третім примірником рішення.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області обґрунтовано прийняті оспорювані позивачем правові акти індивідуальної дії.
А тому, доводи апеляційної скарги спростовується вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Паркування та ринок»Чернігівської міської ради - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяГлущенко Я.Б.
суддяВівдиченко Т.Р.
суддяКоротких А.Ю.
Повний текст ухвали складений 01 листопада 2010 року.