Справа: № 2а-231/10 Головуючий у 1-й інстанції: Васильєва Т.М.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"03" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Мацедонської В.Е.
при секретарі: Приходько Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2010 року у справі за їх позовом до Київської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ», публічне акціонерне товаристве «Завод «Маяк»про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до КМР, треті особи: КП «Житлоінвестбуд-УКБ», ПАТ «Завод «Маяк»про визнання протиправним та скасування рішення КМР № 202/259 від 31.10.2006 року частково.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2010 року в позові відмовлено через пропуск строку для звернення до адміністративного суду.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважають, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів знаходить, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Шевченківський районний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність залишення позову без розгляду.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Київська міська рада 31 жовтня 2006 року прийняла рішення №202/259 «Про передачу комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ»земельної ділянки для будівництва житлового будинку для малозабезпечених верств населення за рахунок бюджетних коштів на вул. Автозаводській, 15-а в Оболонському районі м.Києва».
У відповідності до вимог ст.99 ч.2 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Ч. 4 ст.99 КАС України передбачено, що якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, що восени 2008 року позивачам стало відомо про те, що в досудовому порядку спір вирішений бути не може та посилались при цьому на лист Генеральної прокуратури України від 25.02.2008року (т.1 а.с.13) та лист Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 20.05.2008року (т.1 а.с.11-12).
Однак, Шевченківський районний суд м. Києва цілком правомірно прийшов до висновку, що посилання позивачів на вказані вище листи як на підставу звернення до суду у відповідності до вимог ст.99 ч.4 КАС України є необґрунтованим, оскільки з матеріалів справи вбачається, що про прийняте КМР рішення позивачам було відомо ще в січні 2007 року, проте ОСОБА_2, ОСОБА_3 до КМР як суб'єкта владних повноважень зі скаргами щодо скасування спірного рішення для досудового порядку вирішення спору не звертались і відповідач ніяких рішень відповідно не приймав.
Ст.100 ч.1 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник відповідача наполягав на застосуванні пропуску строку та. просив відмовити в задоволенні позову.
Крім того, в судовому засіданні, апелянтка ОСОБА_3 судовій колегії пояснила, що в 2008 році оскаржувала деякі пункти спірного рішення, що свідчить про те, що позивачам про вказане рішення було відомо, проте правом на своєчасне оскарження вони не скористались.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про необхідність відмови в позові.
Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2010 року у справі за їх позовом до Київської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ», публічне акціонерне товаристве «Завод «Маяк»про визнання протиправним та скасування рішення, підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_2, ОСОБА_3 -відмовити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 03.11.2010 року.