Справа: № 2а-4164/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"03" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -
ДПІ у Вишгородському районі Київської області звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в розмірі 2155917,50 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ФОП ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Вишгородському районі була проведена виїзна позапланова перевірки по питанню правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за результатами якої складено акт від 25.03.2009 року № 269/17-1/1944106082.
За результатами розгляду Акту перевірки заступником начальника ДПІ у Вишгородському районі Київської області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000331701/3 від 28.08.2009 року, яким визначено, суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 448505,49 грн.; № 0000321701/3 від 28.08.2009 р., яким визначено, суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1705867,50 грн.
Зазначені повідомлення-рішення 28.08.2009 року були отримані відповідачем особисто.
Крім того, відповідачем 28.01.2010 року до ДПІ у Вишгородському районі Київської області було подано декларацію про доходи одержані за IV квартал 2009 року.
Відповідно до ст. 14 Декрету КМУ № 13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян»з доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.
За результатами перерахунку декларації про доходи одержані відповідачем за IV квартал 2009 року, заступником начальника ДПІ у Вишгородському районі Київської області було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001771702/0 від 09.02.2009 року.
Дане повідомлення було отримане 13.02.2009 р. відповідачем особисто.
Працівниками ДПІ у Вишгородському районі Київської області була проведена перевірка дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податків та зборів до бюджету, якою було встановлено порушення пп. 4.1.4 та 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181-III. За результатами перевірки складено акт № 777/17-2/1944106082 від 14.04.2009 року.
Розглянувши акт перевірки № 777/17-2/1944106082 від 14.04.2009 року, відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 Закону України № 2181-III заступником начальника прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008931702/0 від 14.04.2009 року, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 415,55 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення було отримано 22.042009 року відповідачем особисто.
Сума податкового зобов'язання, що самостійно визначена апелянтом та вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та податковими деклараціями не сплачена ОСОБА_2, у зв'язку з чим за нею рахується сума боргу у розмірі 2155917,50 грн.
Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Згідно з п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції наділені повноваження подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту -Закону № 2181) встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону № 2181 передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
У відповідності із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати (пп. 5.2. п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181).
Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення, якими апелянту визначенні податкові зобов'язання, в адміністративному порядку оскарженні не були, а тому останні є узгодженими.
Підпунктом «а»пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
Відповідно до підпункту «б»пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату - та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Вишгородському районі Київської області були надіслані податкові вимоги: перша податкова вимога № 1/1337 від 01.10.2008 року на суму 62,00 грн.; друга податкова вимога № 2/1506 від 03.11.2008 року на суму 65,32 грн.
Також згідно із з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Податкові зобов'язання, що визначенні податковими повідомленнями-рішеннями та податковими деклараціями є узгодженими, однак не сплаченні у встановленому законодавством порядку, а тому вони підлягають стягненню у відповідності до вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 за рішенням суду.
Апелянтом не надано доказів, які спростовували б доводи ДПІ.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 -відмовити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 03.11.2010 року.