Справа: № 2а-747/10 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко О.М.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
"21" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
при секретарі:
за участю
Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,
Скирді Б.К.
позивача -ОСОБА_5,
представника позивача -ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Старшого інспектора полку ДПС Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції Мішок Юрія Григоровича про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
У лютому 2010 року ОСОБА_5 (далі -позивач) звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до старшого інспектора полку ДПС УДАІ ГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції Мішок Юрія Григоровича (далі -відповідач), в якому просив скасувати постанову відповідача серії АА № 362134 від 21 січня 2010 року, за якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_5, відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 січня 2010 року позивач ОСОБА_7 керуючи автомобілем марки «ЗАЗ Ланос», д.н.з. НОМЕР_1, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 (зупинку заборонено), чим допустив порушення п. 15.9 Правил дорожнього руху України (далі -ПДР України).
За наслідками вчиненого позивачем правопорушення, старшим інспектором полку ДПС Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві старшим лейтенантом міліції Мішок Ю.Г. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 284100 від 21.01.2010 року (а.с. 6), на підставі якого останнім винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АА № 362134 від 21.01.2010 року, за якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн. (а.с. 5).
Позивач не погоджується з вищевказаною постановою відповідача, посилаючись на відсутність з його боку складу вчинененого адмінправопорушення.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №341, одними з основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки дорожнього руху, удосконалення регулювання дорожнього руху, захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху (п. 2, 4 Положення).
Відповідно до Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України №1111 від 13 листопада 2006 року, діяльність підрозділів ДАІ здійснюється відповідно до принципів дотримання законності, забезпечення прав особи та верховенства права, забезпечення безпеки усіх учасників дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху (далі по тексту -ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Пунктом 15.9 ПДР України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких забороняється зупинка транспортних засобів.
Як вбачається зі змісту спірної постанови відповідача (а.с. 5), позивач ОСОБА_5 керуючи автомобілем здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 (Зупинку заборонено).
За висновком суду першої інстанції, про вчинення позивачем вказаного адмінправопорушення свідчать надані ним пояснення, що були викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, в яких він зокрема наголошує на тому, що під час керування автомобілем не помітив дорожнього знаку 3.34 (Зупинку заборонено).
Згідно ч.1 ст. 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, зокрема, тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із ч.1 ст. 222 КУпАП органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про адміністративні правопорушення зокрема про вчинення правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»визначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно припису пункту 2 частини першої статті 18 КАС, який кореспондується з положеннями пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП, оскарження рішень (постанов) суб'єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення здійснюється шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду як адміністративного суду.
Під час розгляду справ даної категорії, суди повинні досліджувати питання щодо компетентності органу (посадової особи) розглядати конкретну справу та застосовувати той чи інший захід стягнення. Під час розгляду справ необхідно встановлювати наявність у діях особи, яку притягнено до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, тобто об'єкта, суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторони. Необхідно враховувати, що обов'язковим є наявність вини особи в здійсненні адміністративного правопорушення. З цією метою суди повинні перевіряти законність та обґрунтованість складення протоколу, постанови та досліджувати, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов'язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення ним адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення в графі «пояснення особи»позивач зазначив, що не помітив дорожнього знаку 3.34 (зупинку заборонено), а відтак свідомо здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії даного дорожнього знаку.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення»(із змінами та доповненнями) передбачено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, аналіз норм чинного законодавства та матеріалів вказаної справи дає підстави зробити висновок, що позивач дійсно не дотримався Правил дорожнього руху України, а тому дії відповідача по винесенню оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення слід визнати правомірними.
Позивачем не було надано доказів на підтвердження своїх доводів, а відтак заявлені ним вимоги слід визнати такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Суддя
суддя Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
А.Ю. Коротких
Повний текст ухвали складено та підписано -27.09.10 р.