Справа: № 2-а-4272/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
"21" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
Суддів
при секретарі
за участю: Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,
Скирді Б.К.
представника позивача -Костюкевич-Тарнавської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Толін»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У червні 2009 року Приватне підприємство «Толін»(далі -позивач, ПП «Толін») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі -відповідач, ДПІ у м. Житомирі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000652301/1 від 27.05.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 33 102,00 грн., що було прийняте на підставі акту планової виїзної перевірки ПП «Толін»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.12.2006 року по 31.12.2008 рік, а також валютного та іншого законодавства за період з 07.12.2006 року по 31.12.2008 рік.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року позовні вимоги Приватного підприємства «Толін»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0000652301/1 від 27.05.2009 року.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 травня 2007 року між ПП «Толін»(Продавець) та Приватним підприємством «НУХА АЛХАТАБЕ»(Покупець) було укладено контракт за № 4/2007, за умовами якого Продавець зобов'язувався передати а Покупець прийняти товар (пиломатеріали) загальною вартістю 500 000,00 грн.. Строк поставки товару був визначений до 31 грудня 2007 року.
В період з 16 по 27 лютого 2009 року службовими особами ДПІ у м. Житомирі було проведено виїзну планову перевірку ПП «Толін», з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 07.12.2006 року по 31.12.2008 рік, валютного та іншого законодавства за період з 07.12.2006 року по 31.12.2008 рік.
В ході проведення перевірки перевіряючими особами відповідача було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 26 980,00 грн. за період з 2007 по 2008 р.р..
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 1337/23-1/34788720/0110 від 04.03.2009 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2009 року № 0000652301/1, за яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в загальному розмірі 33 102,00 грн..
Позивач не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, мотивуючи тим, що відповідач безпідставно застосував в якості звичайної ціни митну вартість експортованого підприємством товару, оскільки використовував в якості звичайно ціни митну вартість товару.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Нормами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.94 р. передбачено, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.
Згідно пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Підпунктом 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР від 28.12.94 р. встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Пункт 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає оподаткування операцій саме із пов'язаними особами.
Згідно зі ст. 1.26 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пов'язана особа - це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.
Відповідно до пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з юридичними особами, які не є платниками податку, встановленого ст. 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. Отже, зазначеним пунктом встановлюється оподаткування операцій саме з пов'язаними особами.
Отже, для застосування пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необхідна наявність в їх сукупності таких умов: 1) особа, яка купує товар повинна бути пов'язаною особою із продавцем товару; 2) особа, яка купує товар не повинна бути платником податку, встановленого ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", або сплачувати податок на прибуток за іншою ніж позивач ставкою.
Відповідно до п.п.п 2.1.2 п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податку з числа нерезидентів є фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними догодами України або законом.
Враховуючи те, що дохід від проведення операцій з продажу товарів нерезиденту отримував ПП «Толін», а не ПП «НУХА АЛХАТАБЕ», застосовувати до даних правовідносин положення п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставним, оскільки в розумінні п.п.п 2.1.2 п. 2.1 ст. 2 зазначеного Закону такий нерезидент не є платником податку на прибуток, а відтак на нього не поширюються приписи статті 10 цього Закону.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення. Отже висновки суду першої інстанції викладені в спірному рішенні при розгляді вказаної справи слід визнати правильними.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року - залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
А.Ю. Коротких
Повний текст ухвали складено та підписано -27.09.10 р.