Справа: № 2а-4246/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кочан В.М.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
Іменем України
"21" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
суддів Троян Н.М., Шостака О.О.
при секретарі Тарадайко Е.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства охорони здоров'я України про скасування наказів № 271 від 23.06.2008 року, № 441 від 23.10.2008 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу репродуктивного здоров'я Управління материнства, дитинства та санаторної справи Міністерства охорони здоров'я України, поновлення її на посаді начальника відділу репродуктивного здоров'я Управління материнства, дитинства та санаторної справи Міністерства охорони здоров'я України з 23.06.2008 року; стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.06.2008 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2009 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою змінити формулювання причин звільнення, викладених в наказах МОЗ України від 23.06.2008 року № 271-к та від 23.10.2008 року № 441 на звільнення згідно з п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, позивачка з жовтня 1999 року працювала в Міністерстві охорони здоров'я України.
Наказом від 29.05.2007 року № 179-к позивачку було переведено з посади начальника відділу охорони здоров'я Департаменту організації та розвиту медичної допомоги населенню на посаду начальника відділу охорони репродуктивного здоров'я Управління материнства, дитинства та санаторної справи.
Згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я від 21.04.2004 року введено новий штатний розпис на 2008 рік, відповідно до якого Управління материнства, дитинства та санаторної справи ліквідовано і створено Управління материнства і дитинства та Управління курортів.
23.06.2008 року Міністерством охорони здоров'я України було видано наказ № 271-к про звільнення позивачки з посади начальника відділу охорони репродуктивного здоров'я Управління материнства, дитинства та санаторної справи у зв'язку зі зміно штатного розкладу та реорганізацією МОЗ відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України в перший робочий день після закінчення періоду непрацездатності.
Наказом № 441-к від 23.10.2008 року було внесено зміни до Наказу № 271-к від 23.06.2008 року за звільнено ОСОБА_2 з 23.06.2008 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією Міністерства охорони здоров'я України.
Позивачка вважає, що з роботи її звільнено незаконно, оскільки в дійсності у Міністерстві охорони здоров'я України не відбулось змін в організації виробництва і праці, а також її було звільнено в період непрацездатності.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Згідно п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників…
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Як встановлено в судовому засіданні, штатний розпис Управління материнства дитинства та санаторної справи передбачав 17 осіб, з них 5 осіб у відділі охорони репродуктивного здоров'я, 6 осіб у відділі охорони дитинства, 5 осіб у санаторному відділі.
Після затвердження нового штатного розпису до Управління материнства і дитинства входять відділ акушерсько-гінекологічної допомоги в кількості 5 осіб, відділ організації медичної допомоги дітям в кількості 6 осіб, а всього по штату 12 осіб.
На день звільнення позивачки жодних змін в організації виробництва і праці Міністерства не відбулося, кількість посад не зменшилась, а тому підстав для звільнення позивачки з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України не було.
Крім того, відповідач, вирішуючи питання про звільнення позивача на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, в порушення вимог ст. 40 КЗпП України, не надав доказів того, що позивачці пропонувалась інша робота і вона відмовилась від переведення на іншу роботу або відповідач не мав можливості перевести позивачку на іншу роботу на тому ж підприємстві.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність звільнення позивачки та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ч. 2 ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 26.10.2009 року.