Справа: № 2а-2821/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М. М.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"28" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: . Собківа Я.М.
суддів: Зайцева М.П.,Романчук О.М.,
при секретарі: Кравченко Д.І.
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.6 ст.12 КАС України у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Бехівський спеціалізований кар'єр» до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Відкрите акціонерне товариство «Бехівський спеціалізований кар'єр»звернлося до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000402301/ від 09.04.2010 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, а постанову суду -слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, з 22.02.2010 року по 26.02.2010 року працівниками Коростенської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Бехівський спеціалізований кар"єр" з питань достовірності виникнення від"ємного значення за грудень 2009 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2009 року, про що складено акт №82/23-01/03443749 від 02.02.2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, платником завищено від"ємне значення різниці між сумою податкових зобов"язань та сумою податкового кредиту за грудень 2009 року в розмірі ПДВ 8624,00грн.
У період з 24.03.2010 року по 30.03.2010 року працівниками Коростенської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Бехівський спеціалізований кар"єр" з питань достовірності виникнення від"ємного значення за січень 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2010 року, за результатами якої складено акт №128/23-01/03443749 від 02.04.2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, завищення суми ПДВ заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2010 року у розмірі 8624,00грн.
За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382301/0 від 02.04.2010 року.
У подальшому податкове повідомлення-рішення №0000382301/0 від 09.04.2010 року визнано недійсним Коростенською ОДПІ та винесене податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 від 09.04.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 8624,00грн.
Судом першої інстанції встановлено, що між ВАТ "Бехівський спеціалізований кар"єр" та ТОВ "НКС "Торговий дім Євростандарт" було укладено договір купівлі-продажу №1412/01 від 14.12.2009 року. Згідно вказаного договору продавець - "ТОВ "НКС Торговий дім Євростандарт" зобов"язується передати у зумовлені строки покупцеві ВАТ "Бехівський спеціалізований кар"єр" товар (нафтопродукти) в об"ємі згідно рахунку-фактури, на умовах поставки (з доставкою товару). Вартість послуг по перевезенню включена до вартості дизельного палива. На виконання умов даного договору покупець отримав від продавця дизельне пальне та оприбуткував його на складі, на підставі накладних на придбання продукції, податкових накладних, та зробив відповідний запис в картках складського обліку.
Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.
Позивачем надано податкові та видаткові накладні, копія договору та копії платіжних доручень, як доказ сплати отриманих товарів. В даному випадку відбулась і перша і друга події, відповідно позивач з формальної точки зору правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "НКС Торговий дім Євростандарт".
Окремо варто звернути увагу на посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на транспортування ПММ від ТОВ "НКС Торговий дім Євростандарт", як доказ безтоварності операцій. Дане твердження є не обґрунтованим, оскільки згідно умов наданого договору, укладеного між позивачем та ТОВ "НКС Торговий дім Євростандарт" на постачання ПММ, поставка продукції має здійснюватись силами продавця. Таким чином позивач не може відповідати за порядок здійснення транспортування продукції. Крім цього, ані в Законі України «Про податок на додану вартість», ані в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», не встановлено обов'язку платника податків підтверджувати витрати або податковий кредит товарно-транспортними накладними. Жодним нормативним актом не встановлений обов'язок зберігати такі товарно-транспортні накладні.
Колегія суддів зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Враховуючи наведене, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином, реальність операцій позивача документально підтверджена.
Щодо твердження апелянта-відповідача про те, що акт № 82/23-01/03443749 від 02.02.2010 року, рішення за результати якого не прийнято, але який був врахований при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0000382301/0 від 09.04.2010 року в зв'язку з його неоскарженням позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.
Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.
Отже, акт перевірки не породжує певних правових наслідків, висновки акту не мають обов'язкового характеру для позивача, в зв'язку з чим відсутнє порушення його прав.
Якщо виходити з положень правознавства, то такі акти не можна визначити як документи, які містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не мають обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого вони винесенні.
Тобто, вищезазначені акти, що складені за результатами проведеної перевірки, не мають обов'язкового характеру і не набувають статусу рішення в розумінні п. 1 частини 1 статті 17 КАС України, внаслідок чого не можуть бути оскарженні в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, не відповідають вимогам законодавства та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області -залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу на ухвалу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді
Повний текст ухвали виготовлено 02 листопада 2010 року