Справа: № 2-а-2706/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
"21" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
Суддів
при секретарі
за участю: Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,
Скирді Б.К.
Представника позивача -Таран М.І.
Представників відповідача -Рожнова В.В., Філіппової О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області та прокуратури Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор»до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-
У січні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрікор»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Агрікор») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі по тексту -відповідач, Прилуцька ОДПІ Чернігівської області), в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача від 09 січня 2009 року № 2510322300/3/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 395 240,00 грн. та № 2510332300/3/4 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 929 197,00 грн., прийнятих на підставі акту виїзної позапланової перевірки ТОВ «Агрікор»№ 701/23-33660151 від 10.07.2008 року, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2008 року.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор», задоволено.
Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області № 2510322300/3/3 від 09.01.2009 року та № 2510332300/3/4 від 09.01.2009 року.
З метою представництва інтересів держави в особі Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області, до участі у розгляді вказаної справи в порядку ст. 60 КАС України було допущено представника прокуратури Чернігівської області.
Прокуратура Чернігівської області та відповідач Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Агрікор»є юридичною особою, зареєстрованою Прилуцькою районною державною адміністрацією Чернігівської області 11 квітня 2006 року (ідентифікаційний код - 33660151), що підтверджується наявною в справі копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 621459 (а.с. 9).
Згідно довідки з ЄДРПОУ № 152/07, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: вирощування зернових та технічних культур, розведення овець, кіз, коней, розведення свиней, змішане сільське господарство та інші види оптової торгівлі.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 33700162, ТОВ «Агрікор»з 12.04.2006 року взято на облік Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області як платник вказаного податку.
10 липня 2008 року службовими особами відповідача було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Агрікор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2008 року.
В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:
- п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 п. 7.7, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 4.1 ст. 4 та п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ТОВ «Агрікор»завищено суму податку на додану вартість заявлену до відшкодування з бюджету за травень місяць 2008 року на суму 395 240,00 грн.;
- п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п. 11.21, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Агрікор»занижено податковий кредит за квітень-травень 2008 року на суму 347 257,00 грн., у тому числі за квітень місяць в сумі 222 112,00 грн., за травень місяць в сумі 125 145,00 грн., та занижено податкове зобов'язання за вказаний період на суму 1 275 774,00 грн., у тому числі за квітень місяць в сумі 968 8110,00 грн. та за травень місяць в сумі 306 964,00 грн..
За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 701/23-33660151 від 10.07.2008 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2008 року № 2510322300/0/1084, за яким ТОВ «Агрікор»було визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 395 240,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.07.2008 року № 2510332300/0/1085 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за нарахування суми податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 929 197,00 грн..
Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.
За результатом розгляду первинної скарги позивача, Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області було прийнято рішення, за яким скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 24.07.2008 року № 2510322300/0/1084 та від 24.07.2008 року № 2510332300/0/1085 -без змін.
У зв'язку з цим, Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2008 року № 2510332300/1/1176 про нарахування ТОВ «Агрікор»суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 929 197,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 15.08.2008 року № 2510332300/1/1177 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 395 240,00 грн.
За результатом розгляду повторної скарги позивача, ДПА в Чернігівській області було прийнято рішення, за яким скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ Чернігівської області від 24.07.2008 року № 2510322300/0/1084 та від 24.07.2008 року № 2510332300/0/1085 (а також прийняті за наслідками розгляду первинної скарги позивача податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ Чернігівської області від 24.07.2008 року № 2510322300/0/1084 та від 24.07.2008 року № 2510332300/0/1085) -без змін.
У зв'язку з цим, Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2008 року № 2510332300/1/1495 про визначення ТОВ «Агрікор» суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 395 240,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 23.10.2008 року № 2510332300/2/1496 про нарахування ТОВ «Агрікор»суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 929 197,00 грн..
За результатом розгляду повторної скарги позивача, ДПА України було прийнято рішення про залишення скарги позивача без задоволення, а вищевказаних податкових повідомлень-рішень Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області -без змін.
У зв'язку з цим, Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2009 року № 2510332300/3/4 про нарахування ТОВ «Агрікор»суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 929 197,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 09.01.2009 року № 2510332300/3/3 про визначення ТОВ «Агрікор»суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 395 240,00 грн..
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту -Закон N 168/97-ВР).
Положенням пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено порядок визначення для сплати до бюджету позитивної різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду та порядок визначення та відшкодування з бюджету від'ємної різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового кредиту.
Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР передбачено, у разі якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Як зазначено у підпункті 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР, не має права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особа, яка була зареєстрована як платник ПДВ менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на таке відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання чи спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців.
Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Законом, - календарний квартал з урахуванням, зокрема, того, що в разі реєстрації особи платником податку з дня, іншого ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.
Таким чином, право на бюджетне відшкодування у суб'єкта господарювання виникає через 12 календарних місяців від дня його реєстрації як платника податку в останній день повного календарного місяця. При цьому календарним місяцем є місяць за календарем (січень, лютий, березень і т. д.), тобто період із першого по останній день кожного місяця календарного року.
Як вбачається з матеріалів даної справи, у перевіряємому відповідачем періоді обсяги оподатковуваних операцій позивача за останні 12 місяців мали нульові показники, тобто менші ніж заявлена сума бюджетного відшкодування до місяця, за наслідками якого подано заяву на бюджетне відшкодування. Однак з огляду на те, що у вказаному періоді також мало місце нарахування позивачем податкового кредиту, то пільга, встановлена підпунктом "а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР, щодо можливості отримання бюджетного відшкодування особами, які хоч і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, розповсюджується на позивача.
Таким чином, зменшення податковим органом позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі грн. 395 240,00 грн. було здійснено всупереч вимогам податкового законодавства.
Крім тогго слід зазначити, що згідно підпункту 11.29 статті 11 Закону N 168/97-ВР, до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Відповідно до частини 3 цього підпункту зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
Частиною третьою пункту 11.21 та частиною четвертою пункту 11.29 статті 11 Закону N 168/97-ВР встановлено, що порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог пунктів 11.21 та 11.29 статті 11 Закону N 168/97-ВР, Кабінетом Міністрів України були прийняті постанови, якими затверджено Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі (Постанова КМУ № 805 від 12.05.99 р.) та Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (Постанова КМУ № 271 від 26.02.99 p.). Даними Постановами встановлено порядок нарахування і використання коштів, які підлягають сплаті до бюджету - позитивної різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Однак, нормами Закону N 168/97-ВР до компетенції Кабінету Міністрів України не віднесено встановлення порядку нарахування та відшкодування з бюджету від'ємної різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Таким чином, виходячи з обсягу повноважень, делегованих Кабінету Міністрів України, колегія суддів приходить до висновку, що Законом N 168/97-ВР сфера регулювання Кабінетом Міністрів України особливостей оподаткування податком на додану вартість у сфері сільськогосподарського виробництва обмежується лише питанням регулювання нарахування та використання коштів, які підлягають сплаті до бюджету (позитивної різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду).
Оскільки позивач як сільськогосподарський товаровиробник, що здійснює операції з поставки молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах (пункт 11.21 статті 11 цього Закону) та операції з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах (пункт 11.29 статті 11 цього Закону), має від'ємну різницю між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, то він має право не застосовувати спеціальні режими оподаткування податком на додану вартість та отримувати заявлені суми бюджетного відшкодування цього податку.
При цьому, положення Закону України «Про податок на додану вартість»та Постанови КМУ №805 від 2.05.99 p. та № 271 від 26.02.99 р. не містять будь-яких норм, які б встановлювали заборону на відшкодування з бюджету від'ємної різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду для сільськогосподарських підприємств.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області та прокуратури Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
А.Ю. Коротких
Повний текст ухвали вкладено та підписано -18.10.2010 р.