Справа: № 2а-478/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
"21" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Шурко О.І.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Сесемка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Політичної партії «Велика Україна»до Міністерства юстиції України, третя особа: Державний департамент інтелектуальної власності про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2009 року,
16 січня 2009 року Політична партія «Велика Україна»звернулася з адміністративним позовом до Київського окружного адміністративного суду з проханням визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо ненадання листа в підтримку клопотання партії щодо надання згоди на внесення до знака товарів і послуг позначення, що містить офіційну назву держави «Україна»та зобов'язати відповідача видати лист.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2009 року позов задоволено частково, а саме: зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути питання щодо надання політичній партії «Велика Україна» листа про підтримку клопотання щодо погодження питання про внесення позначення, що містить офіційну назву держави «Україна», до знака для товарів і послуг. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.
Скаржник посилаючись на неповне з'ясування обставин справи судом, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в обґрунтування своїх вимог зазначає наступне.
Частково задовольняючи адміністративний позов та зобов'язуючи відповідача повторно розглянути лист -підтримку, суд виходив з того, що Міністерство юстиції є відповідним центральним органом виконавчої влади, який уповноважений вирішувати питання про надання листа з підтримкою клопотання по суті щодо внесення до знака позначення, що містить офіційну назву держави «Україна».
Проте, на переконання скаржника, такі повноваження прямо не передбачені ні законами України ні підзаконними актами, які регулюють спірні правовідносини.
Оскільки підтримка клопотань регулюється нормами приватного права, а відносини між позивачем та відповідачем регулюються нормами публічного права, то Міністерство юстиції не має повноважень підтримувати чи не підтримувати клопотання.
Представник позивача не погодився з позицією відповідача та заявив, що Державним департаментом інтелектуальної власності УІПВ (УКРПАТЕНТом) встановлено перелік документів, які подаються разом з клопотанням для проведення експертизи для надання Знаку для товарів і послуг. Оскільки ж зображення знаку партії містить назву держави «Україна», то до клопотання необхідно додати «лист від відповідного центрального органу виконавчої влади, який містить підтримку клопотання по суті, а також інформацію щодо діяльності заявника». Так як державний контроль за діяльністю політичних партій здійснює Міністерство юстиції, то саме цей орган повинен надали лист -підтримку.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що, оскільки п. 3.5 затверджених наказом Міністерства освіти і науки від 4 березня 2004 року за № 175Правил погодження питань про внесення позначення, що містить офіційну назву держави «Україна», для знака для товарів та послуг ( надалі Правила) передбачено обов'язок позивача подати до комісії листа від відповідного центрального органу виконавчої влади, який містить підтримку клопотання по суті, а також інформацію щодо діяльності заявника, то 22 вересня 2008 року політична партія «Велика Україна»звернулася до Міністерства юстиції України зі зверненням, в якому просила надати лист, який містить підтримку клопотання партії до Комісії про отримання згоди комісії на включення назви держави « Україна»до знака «Велика Україна»,
При частковому задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Указу Президента України від 15 грудня 1999 року за № 1572\99 «Про систему органів виконавчої влади», Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою КМ України № 1577 від 14 листопада 2006 року( п. 4 п. п. 21), Закону України «Про політичні партії»( ч.1 ст. 11 ) таким органом центральної виконавчої може бути Міністерство юстиції.
Роблячи останній висновок, суд першої інстанції виходив з того, що в діючому законодавстві України відсутня пряма вказівка на повноваження відповідача щодо надання в спірному випадку листа -підтримки, проте, при вирішені даного питання відповідачу потрібно виходити з загальних принципів щодо обґрунтованості дій суб'єкта владних повноважень, вмотивованості, верховенства права, рівності, з врахуванням інших обставин конкретних правовідносин, які можуть бути прямо не передбачені чинним законом, але прямо випливати з нього.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, та дослідивши докази встановила.
Дійсно, позначення, що зображують чи імітують офіційну назву держави можуть бути включені до знака, як елемент, якщо на це є згода спеціальної комісії, яка діє відповідно до Положення цю комісію, яке затверджене Міністерством освіти і науки від 7.10.2003 року за № 677, в порядку затвердженому цим же органом виконавчої влади 4.3.2004 року за № 175 Правилами погодження питань про внесення позначень, що містять офіційну назву держави «Україна», до знака для товарів і послуг.
Пункт 3.5 останніх Правил вказує на те, що позивач в обов'язковому порядку до клопотання, як подається до комісії, повинен додати лист відповідного центрального органу виконавчої влади, який містить підтримку клопотання по суті, інформацію щодо діяльності заявника.
Однак, не можна погодитися з аргументацією суду першої інстанції, що саме Міністерство юстиції є тим органом виконавчої влади, який уповноважений вирішувати питання про надання листа з підтримкою клопотання по суті щодо внесення до знака позначення, що містить офіційну назву держави «Україна».
Відповідно до ст. ст. 6, 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України; органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до ст. ст. 9, 11, 18 Закону України «Про політичні партії», п. п. 21 п. 4 Положення про Міністерство юстиції відповідач уповноважений на здійснення функцій стосовно реєстрації політичних партій та їх символіки, контролю за додержанням політичними партіями вимог Конституції, законів, їх Статутів .
Разом з тим, ні Указом Президента України від 15 грудня 1999 року за № 1572\99 «Про систему органів виконавчої влади», Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим Постановою КМ України № 1577 від 14 листопада 2006 року, Законом України «Про політичні партії», Законому України «Про охорону прав на знаки для товарі та і послуг», ні будь -яким іншим нормативним актом прямо не зобов'язано Міністерство юстиції України надавати листи в підтримку будь -яких клопотань, зокрема щодо позначень, що містять офіційну назву держави.
Окрім того, в п.3.5 Правил від 4 березня 2004 року за № 175 мова йде про центральний орган виконавчої влади в визначеній галузі економіки, в якій працює заявник, як учасник певного товарного ринку ( робі, послуг) та лист має відображати відношення саме галузевого відомства до ділової репутації суб'єкта господарювання.
Висновки суду першої інстанції в частині того, що відповідач в спірному випадку діяв необґрунтовано, ігноруючи верховенство права, рівність учасників публічних правовідносин, без врахування інших обставин конкретних правовідносин, які можуть бути прямо не передбачені чинним законом, але прямо випливати з нього то - ґрунтуються на досліджених в суді доказах.
Так, що стосується принципу верховенства права ( ст.. 8 Конституції України) то він визначає пріоритет прав та свобод людини, визначається сукупністю засад, що ґрунтуються на природних правах особи та її індивідуальної автономії відносно держави. Принцип рівності передбачений для учасників адміністративного процесу перед законом і судом ( ч.2 ст. 24 Конституції, конкретизація в п.3 ст. 7 КАС) визначає рівновелике ставлення насамперед окремої правової системи до частин соціуму. Відносно ж того, що рішення відповідачем прийнято необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для вчинення дії то це також не ґрунтується на досліджених доказах.
В спірному випадку правова невизначеність викликана прийняттям одним із державних органів спеціальної компетенції підзаконного нормативно-правового акту, яким, без узгодження з іншими органами спеціальної компетенції ( в т.ч. Міністерством юстиції), зобов'язано суб'єктів звернення до цього органу ( та створених ним організацій) надавати певні документи, які ті мають витребувати в галузевих центральних органах виконавчої влади, без конкретизації цих органів.
За таких обставин дії відповідача носять по відношенню до позивача правомірний характер, а суд законодавством позбавлений можливості визначати компетенцію та круг обов'язків того чи іншого органу державної влади, які мають визначатися законодавчими актами чи адміністративними договорами.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Отже, доводи апеляційної скарги обґрунтовуються вищевикладеним, матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України -задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2009 року -скасувати.
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяШурко О.І.
суддяГрищенко Т.М.
суддяЛічевецький І.О.
Повний текст постанови складений 26 жовтня 2010 року.