Справа: №2-а-4829/09/0672 Головуючий у 1- й інстанції Черняхович І.Е.
Суддя - доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
21 жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Шурко О.І.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Сесемка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень до Акціонерного товариства відкритого типу "Льонок" про стягнення 79230,31 грн., за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року,
У липні 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за період з 20.11.2006 року по 19.11.2008 року в сумі 79230,31 грн.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача суму боргу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції послався на те, що позивачем було обрано такий спосіб захисту щодо стягнення недоїмки, як звернення до підрозділу виконавчої служби, тому даний позов не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.
Так, відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У свою чергу, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України (в редакції, що діяла на момент звернення до суду та постановлення оскаржуваної ухвали) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених законом.
Порядок стягнення органами Пенсійного фонду заборгованості із боржників встановлений ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 106 зазначеного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно абз. 8 ч. 3 ст. 106 вказаного Закону у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією (включеної до вимоги), або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Таким чином, абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є диспозитивною нормою та надає право органам Пенсійного фонду України у зазначених вище випадках подати вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби, так і звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Судом встановлено, що позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату боргу. Відповідач не скористався своїм правом на оскарження вказаної вимоги, проте і не сплатив заборгованість у десятиденний строк.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що Управління ПФУ у відповідності до ст.ст. 6, 17 КАС України та абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»має право на звернулося до адміністративного суду з позовом про стягнення з позивача заборгованості по платежах до Пенсійного фонду України.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою позивач просив скасувати ухвалу суду від 17 серпня 2009 року та задовольнити позов.
Однак, такі вимоги апелянта не ґрунтуються на вимогах закону та не можуть бути задоволені.
Повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції перелічені у ст. 199 КАС України.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень -задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяШурко О.І.
суддяГрищенко Т.М.
суддяЛічевецький І.О.
Повний текст ухвали складений 26 жовтня 2010 року.