Справа: № 2а-8619/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капустинський М.М.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
Іменем України
"28" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Житомирської орендної виробничо-комерційної фірми по ремонту побутової радіоелектронної апаратури «Побутрадіотехніка»до Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира про визнання нечинними та скасування рішень, -
У грудні 2009 року Житомирська орендна виробничо-комерційна фірма по ремонту побутової радіоелектронної апаратури «Побутрадіотехніка»звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати нечинним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) страхових внесків № 1073 та № 1074 від 22 квітня 2009 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що строки давності щодо стягнення недоїмки, штрафів та пені не застосовуються.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю -не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира - залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року -без змін виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Житомирської орендної виробничо-комерційної фірми по ремонту побутової радіоелектронної апаратури «Побутрадіотехніка»суд першої інстанції виходив з того, що рішення про накладення штрафу та пені повинно виноситися на наступний день після закінчення строку сплати страхових внесків. Оскільки вказане правило було порушено відповідачем, судом першої інстанції було зроблено висновок про те, штраф на позивача накладено неправомірно.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом встановлено, що рішеннями відповідача до позивача застосовувалися штрафи та пеня, а саме:
- рішенням № 1073 від 22 квітня 2009 року застосовано штраф у розмірі 1286 грн. 73 коп. та нарахована пеня у розмірі 201 грн. 50 коп. за період з 30 жовтня 2003 року по 03 березня 2004 року;
- рішенням № 1074 від 22 квітня 2009 року застосовано штраф у розмірі 7811 грн. 73 коп. та нарахована пеня у розмірі 2426 грн. 72 коп. за період з 02 січня 2004 року по 31 січня 2005 року;
У відповідності до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в редакції, що діяла до 05 березня 2009 року, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Позивач вважає вказані рішення відповідача неправомірними з огляду на те, що вони винесені з порушенням строків накладення штрафу, встановленого п. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року.
Колегія суддів частково погоджується з такою думкою позивача з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Вказане положення закону вказує на те, що у разі несплати страхових внесків чи накладених у встановленому законом порядку штрафу та пені, органи Пенсійного фонду України мають право вимагати від платників страхових внесків їх сплати у порядку, встановленому ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чи судовому порядку без обмеження будь-яким строком давності.
Таким чином, у ч. 15 ст. 106 вказаного Закону мова йде лише про стягнення штрафу та пені, які були накладені на платника страхових внесків, проте не сплачені у встановлені строки.
Разом з тим, строки накладення штрафу та пені ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не регулюються.
У відповідності до п. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (далі -Інструкція) рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:
1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.
Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.
На думку колегії суддів п. 9.3.2 Інструкції визначено час, з якого у органів Пенсійного фонду України виникає право на накладення на страхувальників штрафу за порушення строків сплати страхових внесків.
Разом з тим, вказані положення Інструкції не вказують на те, що у разі не складення органами Пенсійного фонду України рішення про застосування штрафу на наступний день після закінчення вказаних 30 чи 90 днів штраф у подальшому не може бути накладений.
При визначенні протягом якого на страхувальників може бути накладено штраф та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків колегія суддів виходить з того, що вони за своєю природою є адміністративно-господарськими санкціями та можуть бути застосовані у межах строку, встановленого ст. 250 ГК України.
Вказаного висновку колегія суддів дійшла з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В ст. 238 ГК України зазначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Серед видів адміністративно-господарських санкцій ч. 1 ст. 239 ГК України визначає адміністративно-господарський штраф, яким вважається грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (ст. 241 ГК України).
Таким чином, штраф, накладений на позивача, є адміністративно-господарською санкцією, оскільки застосований за порушення правил здійснення господарської діяльності, спрямований на припинення правопорушення та ліквідацію його наслідків, а його розмір та порядок стягнення встановлений спеціальним законом.
У відповідності до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Порушення, за вчинення яких на позивача накладено штраф, мали місце у період з 30 жовтня 2003 року по 31 січня 2005 року, в той час як оскаржувані рішення винесені 22 квітня 2009 року.
У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуваними рішеннями на позивача накладено штраф після закінчення строку, встановленого ст. 250 ГК України.
Рішення про застосування санкцій, винесені після закінчення строку їх накладення не можуть вважатися законними та підлягають скасуванню.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Фінансові санкції, а також пеня, передбачені ст. 106 вказаного Закону, застосовуються лише за порушення, які вчинені з моменту набрання чинності цим Законом.
Рішенням № 1073 від 22 квітня 2009 року до позивача застосовано штраф порушення строків сплати страхових внесків за період з 30 травня 2003 року по 12 липня 2005 року, тобто за порушення, яке частково вчинене до набрання Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги Житомирської орендного виробничо-комерційної фірми по ремонту побутової радіоелектронної апаратури «Побутрадіотехніка»про скасування рішень № 1073 та № 1073 від 22 квітня 2009 року є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 09 лютого 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира - залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира - залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Н.В. Безименна
Я.С. Мамчур