"05" жовтня 2010 р. Справа № 5/86
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд", м. Кременчук, Полтавської області (вх. № 2890 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.10 р. по справі № 5/86
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Кременчук, Полтавської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК "Житлобуд", м. Кременчук, Полтавської області
про стягнення 194 445,16 грн.,-
Позивач, ФОП ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача, ТОВ "МЖК "Житлобуд", на свою користь суму боргу в розмірі 194 445 грн. 16 коп. відповідно до договору підряду № 6 від 09.09.2009 року, 1945 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.08.2010 р. по справі № 5/86 (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ "МЖК Житлобуд" на користь ФОП ОСОБА_2 - 194445,16 грн. боргу, 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 1944,45 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, ТОВ "МЖК Житлобуд", з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області по справі № 5/86 від 12.08.2010 р., прийняти нове рішення, відповідно до якого встановити заборгованість ТОВ "МЖК Житлобуд" перед ФОП ОСОБА_2 за договором підряду у розмірі 110 545,16 грн. та всі судові витрати, понесені відповідачем у даній справі, покласти на позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що між ним та його засновником було укладено договір безпроцентної фінансової допомоги, відповідно до якого засновник власними коштами частково погасив заборгованість перед позивачем у даній справі готівкою на загальну суму 83900,00 грн., що підтверджується відповідною розпискою позивача, однак ці обставини судом першої інстанції не враховані.
Позивач, ФОП ОСОБА_2, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Позивач вказує на те, що відповідачем під час судового розгляду справи в суді першої інстанції не надано жодного письмового доказу, зокрема розписок про отримання позивачем грошових коштів в сумі 83900,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором підряду № 6 від 09.09.2009 року, укладеним між сторонами у справі. Крім того, зазначає, що не надано відповідачем і договору безпроцентної фінансової допомоги, яка укладена між відповідачем та його засновником. За таких обставин позивач просить залишити оскаржуване у справі рішення без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, як безпідставну.
Відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 05.10.2010р.
Відповідачем на адресу суду апеляційної інстанції направлена заява за вих. № 179 від 30.09.2010р. за підписом директора ТОВ "МЖК Житлобуд" - О.М. Савенко, в якій відповідач просить розгляд справи відкласти на більш пізніший строк, в зв'язку з терміновим відрядженням директора Товариства до міста Києва з 04.10.2010р. до 07.10.2010р.
Уповноважений представник позивача -ОСОБА_1 у судовому засіданні 05.10.2010р. проти заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи заперечував, оскільки неявка представника відповідача, на його думку, не є підставою для перенесення розгляду справи та не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.
Колегія суддів перевірила матеріали справи та вважає, що клопотання відповідача - заявника апеляційної скарги про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, з огляду на те, що явку представників сторін у судове засідання не визнано обов'язковою; позицію ТОВ "МЖК Житлобуд" викладено в апеляційній скарзі; зазначене клопотання направлено директором ТОВ "МЖК Житлобуд" -О.М. Савенко без подання доказів на підтвердження перебування директора у терміновому відрядженні. Крім того, відповідач також не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, а також мав можливість забезпечити участь при розгляді даної справі іншого представника.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника відповідача.
Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом, 09 вересня 2009 року між позивачем -ФОП ОСОБА_2 та відповідачем -ТОВ "МЖК Житлобуд" укладений договір підряду за № 6 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався виготовити, встановити та передати у власність відповідача за супровідними документами металопластикові вироби: віконні та дверні блоки з підвіконниками та відливами.
Даний Договір у відповідності з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним, та за своєю правовою природою є договором про підряду, до якого повинні застосовуватись положення глави 61 параграфу 1 Цивільного кодексу України «Підряд. Загальні положення».
Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Пунктом 2.1. Договору сторони обумовили, що розрахунки за металопластикові вироби здійснюються поетапно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
У відповідності з пунктом 5.1. Договору приймання встановлених металопластикових виробів здійснюється відповідачем поповерхово з підписанням актів виконаних робіт за форма КБ-2в.
Згідно з довідками про вартість виконаних робіт підписаних між сторонами, загальна вартість виконаних робіт позивачем складає 338063,00 грн.
Матеріалами справи достеменно підтверджується, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі, про що свідчать додані до позову двосторонні акти виконаних робіт від 23.09.2009р. та 13.11.2009р. Даними актами зафіксовано, що позивачем у вересні, жовтні та листопаді 2009 року були виконані роботи по виготовленню та встановленню металопластикових виробів -віконних, дверних блоків з підвіконням та відливами на суму 338063,00 грн., а відповідачем вказані роботи прийняті без зауважень та заперечень.
Вартість виконаних позивачем робіт сплачена відповідачем лише частково на суму 143617,84 грн., що підтверджується наявними у справі банківськими виписками.
В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, яке в силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи те, що спірним Договором строк розрахунку за виконані підрядником роботи сторони не обумовили, позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу від 29.03.2010р. в сумі 194445,16 грн.
Листом -відповіддю від 07.04.2010 року за № 66 відповідач борг повністю визнав та гарантував провести остаточні розрахунки з позивачем протягом другого кварталу 2010 року.
За наявними у справі матеріалами господарським судом з'ясовано, що відповідач суму боргу позивачу не сплатив, в зв'язку з чим заборгованість за виконані згідно спірного Договору роботи становить 194445,16 грн.
Розглянувши заявлені позивачем вимоги та проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 194445,16 грн. заборгованості, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов'язок доказування законодавчо покладений на сторони. Судові витрати по справі правомірно покладено на відповідача, оскільки саме з його вини даний господарський спір було доведено до суду.
Частиною 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України стороні надано право на подання доказів.
Звернувшись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою відповідач в якості єдиної підстави для скасування оскарженого рішення в частині стягнення суми боргу в розмірі 83900,00 грн. зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" та його засновником було укладено договір безпроцентної фінансової допомоги, відповідно до якого засновник власними коштами частково погасив заборгованість перед позивачем у даній справі готівкою на загальну суму 83900,00 грн. Відповідач стверджує, що суду надавались письмові докази, а саме розписка позивача, якою останній визнав факт одержання грошових коштів на загальну суму 83900,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за спірним договором підряду.
Однак вказані посилання не приймається колегією суддів до уваги, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування даної позиції у справі, а саме будь-якого документу на підтвердження сплати боргу позивачеві в сумі 83900,00 грн. Договір безпроцентної фінансової допомоги, на який посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі, у справі відсутній та ним не наданий. Слід зазначити, що жодним протоколом судового засідання суду першої інстанції не зафіксовано факту надання відповідачем для огляду суду та дослідження в судовому засіданні розписки позивача про отримання ним коштів від засновника відповідача в означеній сумі. Будь-яких інших даних матеріали справи не містять. У протоколі судового засідання господарського суду Полтавської області від 06.07.2010р. лише зазначено, що представник відповідача при наданні пояснень суду стверджував, що оплата боргу позивачеві здійснювалась не через касу його підприємства. Вказані обставини у повному обсязі спростовують позицію заявника апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів визначає, що наведені заявником апеляційної скарги доводи є нічим іншим як намаганням останнього уникнути відповідальності сплатити документально підтверджений борг.
Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.
З урахуванням всіх матеріалів справи, колегія суддів вважає, що в даному випадку має місце недобросовісне використання посадовими особами відповідача процесуальних прав, наданих сторонам Господарським процесуальним кодексом України, та вочевидь спрямоване на штучне затягування судового процесу.
Пунктами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження колегією суддів встановлено, що відповідач безвідповідально поставився до своїх обов'язків щодо сплати вартості виконаних позивачем підрядних робіт та навмисно ухиляється від проведення остаточних розрахунків, а позивач не протязі тривалого часу не може отримати від відповідача належні йому до сплати грошові кошти.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2010р. по справі № 5/86 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд", м. Кременчук, Полтавської області про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд", м. Кременчук, Полтавської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2010р. по справі № 5/86 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Повний текст постанови підписано 06 жовтня 2010 року.