Постанова
Іменем України
27 вересня 2010 року Справа № 5020-7/294-12/096
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився (фізична особа-підприємець ОСОБА_1);
відповідача: Крічун М.М., дов. № б/н від 07 квітня 2010 року (відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод");
третьої осюби: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Тигрис");
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 04 серпня 2010 року у справі № 5020-7/294-12/096
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)до відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Гер. Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001)
за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрис" (1. вул. Б. Михайлова, 1/13, місто Севастополь, 99014; 2. вул. Ярошенко, 17, місто Севастополя, 99045) про стягнення 143479,83 грн.
15 червня 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»про стягнення безпідставно набутого майна, на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Востаннє рішенням господарського суду міста Севастополя від 04 серпня 2010 року у справі № 5020-7/294-12/096 (суддя Харченко І.А.) відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -товариства з обмеженою відповідальністю «Тигри»про стягнення 143479,83 грн.
Рішення мотивовано тим, що між сторонами по справі існують відносини підряду, які прийнято до виконання, а тому посилання позивача на норми статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України є помилковими, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції при неповному та всебічному встановленню усіх обставин, які мають значення при розгляді справи, а також прийнято при порушенні норм процесуального та матеріального права. Апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм статей 11, 13, 16, 509, 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України. Позивач наполягає на тому, що для застосування статті 11 Цивільного кодексу України необхідно наявність укладеного договору підряду, у якому сторони повинні досягнути усіх узгоджень по істотним умовам, що не було зроблено сторонами. Суд першої інстанції у порушення статті 35 Господарського процесуального кодексу України не звернув увагу на те, що договір підряду є неукладеним, що встановлено рішенням господарського суду міста Севастополя по справі № 5020-11/401-2/026. Суд посилається на статті 837 Цивільного кодексу України, як на підставу для стягнення зазначених сум, але у даному випадку застосування цієї статті можливо, якщо між сторонами укладено договір у встановленому порядку. Відповідно до частині 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним. Якщо одна сторона здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Таким чином, на думку сторони, мова йде про позадоговірні зобов'язання, які регламентовані главою 83 книзі п'ятої Цивільного кодексу України.
Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.
20 вересня 2010 року від відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, вважаючи його законним.
У судове засідання, призначене на 27 вересня 2010 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та товариство з обмеженою відповідальністю "Тигрис" явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Судова колегія, враховуючи ті обставини, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, визнала можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача та третьої особи.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
22 квітня 2006 року між компанією Shipmanagement Ltd, S.A.»(замовник) та відкритим акціонерним товариством «СРК «Севморсудремонт»(виконавець), правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод», укладено контракт № 402006/76 (далі - Контракт) (а.с. 109-120, т.1).
Відповідно до розділу 1 Контракту замовник розмістив, а виконавець прийняв до виконання замовлення на ремонт т/х »іменоване надалі судно, порт приписки Морони, Коморські острови.
На виконання ремонтних робіт на т/х OGA»згідно з пунктом 1.2 Контракту відкрите акціонерне товариство «СРК «Севморсудремонт»зобов'язалось виконати замовлення, використовуючи власну робочу силу, власних субпідрядників, матеріали у повній відповідності з основною ремонтною відомістю.
27 квітня 2006 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -Виконавець) та відкритим акціонерним товариством «СРК «Севморсудремонт»(далі -Замовник) укладений договір № 27/04-06 (далі -Договір) (а.с. 98-100).
Відповідно до розділу 1 Договору виконавець зобов'язується здійснити заміну сталі на замовлення т/х TOGA»у кількості 24761 кг. згідно актів дефектування, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи за умовами зазначеного договору.
На виконання умов зазначеного договору в період з 24 квітня 2006 року по 09 червня 2006 року позивачем виконувались поетапні роботи по заміні сталі на т/х »на підставі виданих технічних актів з оформленням сповіщень, в яких вказані фактичні об'єми виконаних робіт. Ці документи вказують на те, що позивачу, як виконавцю, були видані планові завдання, підписані повноважними представниками відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 і представником власника судна ОСОБА_5, який згідно з пунктом 24 Контракту № 402006/76 від 22 квітня 2006 року є відповідальним представником замовника (а.с. 10-62, т. 1).
29 квітня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Тигрис»укладено договір № 29/04-06, відповідно до якого останній взяв на себе зобов'язання по наданню услуг інженерно-технічного супроводу робіт по ремонту металоконструкцій корпусу т/х ATOGA»та виконання технічного контролю виконаних робіт (а.с. 39-41, т. 1).
Факт виконання умов договору позивачем також підтверджується наступними доказами, а саме:
- листом відкритого акціонерного товариства «СРК «Севморсудремонт»від 16 жовтня 2006 року за вих. № 401-405/1642, в якому генеральний директор ОСОБА_6, який надав інформацію фізичні особі-підприємцю ОСОБА_1 про те, що на підставі актів дефектування виконавцем виконана заміна 31 009 кг.м конструкцій на загальну суму 129 732,39 грн. (т. 1 а. с. 63);
- листом за підписом директора компанії eabulk Shipmanagement Ltd, S.A.»ОСОБА_7, в якому компанія підтверджує фактичну участь у виконанні об'єму робіт фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на т/х »в період ремонту з квітня по червень 2006 року. Фактичний прийом виконаних робіт здійснювався за участю фахівців відкритого акціонерного товариства «СРК «Севморсудремонт»уповноваженими представниками компанії Shipmanagement Ltd, S.A.»суперінтендантом ОСОБА_5, корпусним інженером ОСОБА_8, що підтверджується технічними актами та сповіщеннями на виконані роботи (а.с. 102, т. 1).
- актом здачі-приймання робіт (виконання послуг) № ОУ-0000005 від 09 червня 2006 року та актом звірки взаємних розрахунків з 27 квітня 2006 року по 05 липня 2006 року, з яких вбачається згода відповідача з тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 виконала певні роботи і у товариства є заборгованість у розмірі 128 732,39 грн. (а.с. 153-154, т. 1).
Крім того, в матеріалах справи наявні накладні на відпуск давальної сировини та акт № 2/06 від 02 червня 2006 року, які свідчать про те, що позивач приймав від відповідача певні витратні та невитратні матеріали на виконання ремонтних робіт (а.с. 64-65, 80, т. 1).
Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»прийняло виконані позивачем роботи, однак у добровільному порядку їх не оплатило, що стало підставою для звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до господарського суду з позовом.
Але рішенням господарського суду міста Севастополя від 09 лютого 2009 року у справі № 5020-11/401-2/026 у задоволенні позову про стягнення сум за виконані роботи на підставі договору підряду було відмовлено та встановлено, що договір № 27/04-06 від 27 квітня 2006 року, на підставі якого позивачка виконувала заміну сталі на т/х GA», є неукладеним, оскільки сторонами не досягнуто домовленості щодо всіх його істотних умов.
Згідно з частиною другою статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним. Якщо одна сторона здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Згідно з абзацом 6 пункту 8 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними»вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися тільки вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої Цивільного кодексу.
Таким чином, до правовідносин сторін застосовуються не договірні зобов'язання, які регламентовані главою 83 книзі п'ятої Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстав, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуте майно було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правовою підставою для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України є помилка, обман або інші підстави для збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Зазначене суперечить як частині 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, так и пункту 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Висновки у Постанові Вищого господарського суду у даній справи щодо правової кваліфікації правовідносин сторін не є вказівкою, яка на підставі частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України обов'язкова для суду першої інстанції, тому що суперечать частині 2 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 199 т.1).
Наявністю для застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України є :
1) відсутність укладеного договору між сторонами у справі;
2) отримання відповідачем за рахунок позивача грошових коштів з боку замовника за виконану роботу позивачем ;
3) виконання позивачем робіт за договором, який у подальшому визнаний неукладеним.
За таких обставин судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права.
При вирішенні спору у цієї частині судова колегія частково задовольняє позовні вимоги виходячи з такого.
Первісні позовні вимоги складають суму 160339,00 грн., яка підтверджена висновком незалежної оцінки вартості робіт по заміні сталі на замовлення т/х », відповідно до договору № 27/04-06 від 27 квітня 2006 року виконаних підрядчиком фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у квітні -червні 2006 року (а.с. 77-79, т. 1).
Зазначена сума підлягає стягненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Але 22 січня 2010 року відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»на виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 грудня 2009 року у справі № 5020-7/294 поставило фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 металопрокату на загальну суму 128732,35 грн. (а.с. 162-170, т. 1).
26 травня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 змінила позовні вимоги, не наполягає на стягненні суми 128732,35 грн. та просила суд стягнути заборгованість у розмірі 143479,83 грн., з яких - сума основної заборгованості - 31 606,65 грн. (160339,0 грн. -128732,35 грн.), 3% річних -13160,82 грн. та інфляційні витрати -98712,36 грн. (а.с. 20, т. 1).
Таким чином, фактична передача металопрокату є підставою для припинення провадження у справі в частині стягнення 128732,35 грн. на підставі статті 801 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачка зарахувала цю суму в рахунок заборгованості відповідача перед позивачем і у цієї частині відсутній предмет спору.
Внаслідок зарахування вищезгаданої суми залишок суми боргу складає 31606,65 грн. (160 339,0 грн. -128732,35 грн. = 31 606,65 грн.)
На підставі статті 1212 Цивільного кодексу України вона підлягає стягненню.
Відповідно до частині 3 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставно одержання чи збереження грошей нараховується проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
У зв'язку з зазначеним підлягають стягненню також 3% річних -13160,82 грн.
Щодо інфляційних витрат у сумі -98712,36 грн., то вони не підлягають стягненню, оскільки статті 1212 -1214 Цивільного кодексу України не передбачають нарахування інфляційних витрат на безпідставне збереження грошей (а.с. 20, т. 1).
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України судова колегія також стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно стягнутих сум.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 04 серпня 2010 року у справі № 5020-7/294-12/096 скасувати.
3. Прийняти нове рішення у справі.
«Припинити провадження у справі у частині стягнення 128732,35 грн.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»(вул. Гер. Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001; р/р 260042409 в СФ «Райфайзен Банк Аваль», МФО 324504, ОКПО 14312370) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_2 в ФКАКБ «Правекс-Банк»місто Севастополь, МФО 324979, ОКПО НОМЕР_1) 31 606,65 грн. основного боргу, 3% річних 13 160, 82 грн., 447,00 грн. державного мита.
У позові про стягнення інфляційних витрат відмовити».
4. Господарському суду міста Севастополя видати накази.
Головуючий суддя
Судді