Постанова
Іменем України
28 вересня 2010 року Справа № 2-1/2967-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача: не з'явився, мале підприємство "Таврика-К";
представник відповідача: не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро;
представник третьої особи: не з'явився, радгосп "Дубки";
представник третьої особи: не з'явився, Сімферопольська міська рада;
представник третьої особи: не з'явився, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим;
прокурор: Ковалевич Олег Михайлович, посвідчення № 631 від 01.02.10, прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;
розглянувши апеляційну скаргу прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 22.06.2010 у справі № 2-1/2967-2010
за позовом малого підприємства "Таврика-К" (вул. Озима, буд. 1, місто Сімферополь, 95049)
до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 11, місто Сімферополь, 95000)
треті особи: радгоспу "Дубки" (вул. Озима, буд. 1, місто Сімферополь,95000)
Сімферопольська міська рада (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, 95000).
Інспекція державного архітектурного-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим (вул. Леніна, 17, місто Сімферополь, 95000).
за участю прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, 95015) (вул. Павліченка, 1, місто Севастополь, 99001 - прокуратура міста Севастополя)
про визнання права власності та спонукання до виконання певних дій,
Мале підприємство "Таврика-К" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" про визнання права власності на виробничу базу, що складається з нежитлових будівель літер А, Б, В, Д, Ж, К, Е, И загальною площею 1570,2 кв. м, яка розташована за адресою: місто Сімферополь, вул. Озима, 2а та спонукання відповідача зареєструвати право власності за позивачем на вказаний об'єкт.
Позовні вимоги з посиланням на правові положення частини 2 статті 331, статей 328, 392 Цивільного кодексу України обґрунтовані неправомірними діями відповідача у відмові у видачі позивачу свідоцтва про право власності на збудований ним об'єкт нерухомості.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.06.2010 у справі № 2-1/2967-2010 позов задоволено.
Визнано за малим підприємством "Таврика-К" право власності на виробничу базу, що складається з нежитлових будівель загальною площею 1570,2кв.м. та розташована за адресою: місто Сімферополь, вул. Озима, 2а. Зобов'язано Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" провести державну реєстрацію права власності за позивачем на вказане майно.
В основу судового рішення покладений висновок про те, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснено будівництво спірних об'єктів за власні кошти на земельній ділянці, що надана для відповідної мети -розміщення цеху з виробництва керамічного посуду, що, на думку суду першої інстанції, свідчить про правомірність володіння майном, а відсутність реєстрації прав власності на зазначене майно тягне порушення прав позивача відносно володіння, розпорядження, користування майном.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, прийняти нове, яким у позові відмовити.
Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що судом не надано оцінки тому факту, що позивачем не представлено доказів того, що він звертався до відповідних органів за отриманням дозволу на будівництво, введення до експлуатації, реєстрації прав на об'єкт нерухомості.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2010 року суддів Волкова К.В., Гоголя Ю.М. замінено на суддів Лисенко В.А., Плута В.М.
Прокурор у судовому засідання підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представники сторін та третіх осіб у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників судового процесу, що не з'явились, належним чином повідомлених про час і місце судового засідання.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Листом за № 10/225ВК від 29.03.10 (а. с. 10) Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" на клопотання позивача про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна по вул. Озимої, 2а було відмовлено позивачеві у проведенні реєстрації права власності на вказаний об'єкт на підставі частин 4, 9 пункту 3.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від № 7/5 від 07.02.2002, відповідно до яких у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, та не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно, а саме: ненадання правовстановлюючого документа та документа, який підтверджує проведення інвентаризації об'єкту.
Така відмова, на думку позивача, є неправомірною та свідчить про невизнання Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" його права власності на виробничу базу, що складається з нежитлових будівель літер А, Б, В, Д, Ж, К, Е, И загальною площею 1570,2 кв. м, яка розташована за адресою: місто Сімферополь, вул. Озима, 2а.
Дослідивши всі обставини справи, судова колегія не погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає, виходячи з наступного.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до положень частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Стаття 21 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Позовні вимоги малого підприємства "Таврика-К" про визнання право власності на виробничу базу, що складається з нежитлових будівель літер А, Б, В, Д, Ж, К, Е, И загальною площею 1570,2 кв. м, яка розташована за адресою: місто Сімферополь, вул. Озима, 2а, пред'явлені до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації".
Згідно з пунктом 6.1 Наказу Міністерства юстиції України за N7/5 від 07.02.2002 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за N 157/6445, (із наступними внесеними за відповідними Наказами Міністерства юстиції змінами) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
За змістом пункту 6.2 Наказу Міністерства юстиції України за N7/5 від 07.02.2002 бюро технічної інвентаризації лише можуть проводити підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства.
Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" здійснює лише реєстрацію відповідних об'єктів за іншими особами та не претендує на визнання права власності за ним, а, отже, не може бути відповідачем у справі про визнання права власності.
Судова колегія також враховує те, що, заявляючи вимоги у даній справі щодо визнання права власності, позивач посилається лише на відмову зареєструвати відповідне право, яка мотивована відповідачем тим, що: не надано правовстановлюючих документів; не надано доказів проведення поточної інвентаризації. Тобто фактично позивач оспорює законність дій відповідача щодо відмови у реєстрації права власності на спірне майно.
Згідно з частинами 1, 3 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
У зв'язку з цим судова колегія вважає необхідним зазначити, що предметом позову до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" у разі відмови останнього у державній реєстрації прав на нерухомість може бути оскарження відмови в реєстрації прав власності, який підлягає розгляду в адміністративному суді, але ніяк не вирішення питання про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.
На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем не представлені суду докази, які би вказували на порушення або оспорювання Кримським республіканським підприємством "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" права власності позивача на спірний об'єкт, судова колегія вважає позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального права.
Невстановлення судом першої інстанції обставин, які мають суттєве значення у справі, та відсутність їх правової оцінки є порушенням вимог частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до частини 1 статті 104 цього Кодексу є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З зазначених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги і наявності правових підстав для їх задоволення.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, частиною 1, 2 статті 104,статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.06.2010 у справі № 2-1/2967-2010 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя
Судді