Постанова
Іменем України
28 вересня 2010 року Справа № 2-3/2508-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1499 від 10.09.10 - фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
представник відповідача - не з'явився - Орджонікідзевська селищна рада;
представник відповідача - не з'явився - виконавчий комітет Орджонікідзевської селищної ради;
прокурор - Ковалевич Олег Михайлович, посвідчення № 631 від 01.02.10 - прокуратура міста Севастополя;
розглянувши апеляційну скаргу прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 20.05.2010 у справі № 2-3/2508-2010
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) (АДРЕСА_2 - представник ОСОБА_2)
до Орджонікідзевської селищної ради (вул. Нахімова, 19, смт. Орджонікідзе, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98184) Виконавчого комітету Орджонікідзевської селищної ради (вул. Нахімова, 19, смт. Орджонікідзе, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98184)
за участю прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, 95015) (вул. Павліченка, 1, місто Севастополь, 99001 - прокуратура міста Севастополя)
про визнання права власності,
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2010 у справі № 2-3/2508-2010 позов задоволено.
Визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на приміщення підвалу загальною площею 31,3 кв. м. у гаражу-елінгу № 29 корпусу № 3, розташованого в АДРЕСА_3 на території товариства спортсменів риболовів - любителів "Катран", яке складається з: І-приміщення площею 23,9 кв. м., II- санвузол площею 1,2 кв. м., III- душова площею 1,4 кв. м., IV- роздягальня площею 1,6 кв. м., V- приміщення площею 3,2 кв. м.
Змінено цільове призначення гаражу-елінгу № 29 у корпусі № 3, що знаходиться в АДРЕСА_3 на території товариства спортсменів риболовів - любителів "Катран" на кафе -камбуз, загальною площею 180,5 кв. м., яке складається з літеру "А": підвалу - І-приміщення площею 23,9 кв. м., II- санвузол площею 1,2 кв. м., ІІІ-душова площею 1,4 кв. м., IV- роздягальня площею 1,6 кв. м., V- приміщення площею 3,2 кв. м.; I поверху - 1-кухня площею 16,7 кв. м., 2-обідня зала площею 31,2 кв. м., 3-санвузол площею 2,1 кв. м.; ІІ поверху - 4-хол площею 24,7 кв. м., 5-санвузол площею 4,5 кв. м., 6-приміщення площею 20,2 кв. м.; мансарди - 7-хол площею 26,1 кв. м., 8-санвузол площею 4,5 кв. м., 9-приміщення площею 19,2 кв.м.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не здійснював самовільне будівництво, оскільки спірний підвал неможливо було побудувати без будування гаражів-елінгів. При цьому, суд відзначив, що гараж позивача приймався в експлуатацію за участю виконавчого комітету Орджонікідзевської селищної ради. За таких обставин в основу рішення покладена норма статті 392 Цивільного кодексу України.
У другій частині вимог позов був задоволений на підставі статей 319, 320 Цивільного кодексу України, які передбачають можливість використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності, якщо це не суперечить закону. Можливість використання спірного приміщення в якості кафе також обґрунтована експертним дослідженням. При цьому, суд прийняв до уваги те, що зміна цільового призначення земельної ділянки дозволена рішенням Орджонікідзевської селищної ради № 1612 від 30.04.2010.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, прийняти нове, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Прокурор зазначає, що позивачем не було надано доказів оспорювання його прав відповідачами, у зв'язку з чим стаття 392 Цивільного кодексу України не підлягає застосуванню.
Крім того, прокурор наполягає на тому, що позивачем не було дотримано порядку набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме отримання дозволу на будівництво та введення об'єкту в експлуатацію. Таку думку заявник апеляційної скарги обґрунтовує нормами статей 29, 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" та статті 331 Цивільного кодексу України.
В частині рішення про задоволення вимог про зміну цільового призначення об'єкту прокурор також не згоден, оскільки такий спосіб захисту вважає непередбаченим законодавством. Крім того, прокурор посилається на незаконність рішення селищної ради, так як орган місцевого самоврядування не мав повноважень делегувати право зміни цільового призначення інший особі.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав суду відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Виконавчий комітет Орджонікідзевської селищної ради також надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами прокурора не погодився, тому що будь-яких порушень прав відповідачів ця сторона не вбачає.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності зазначених осіб за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга прокурора Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на праві приватної власності належить гараж-елінг № 29, який розташований на земельній ділянці товариства спортсменів риболовів-любителів "Катран" в корпусі 3, у АДРЕСА_3.
Право власності підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.02.2008 (том 1, а. с. 10 - 11).
Право користування земельною ділянкою підтверджується договорами оренди землі № 43-04 від 26.07.2004 та № 14-9 від 14.12.2009 (том 1, а. с. 14 - 17).
Відповідно до свідоцтва про право власності та інвентарної справи № 154915, загальна площа гаражу-елінгу № 29 складає 154,9 кв. м., до якого була включена площа приміщень першого поверху - 51,8 кв. м., площа приміщень другого поверху -51,7 кв. м. та площа мансарди 51,4 кв. м. (том 1, а. с. 10 - 11, 24 - 28).
На виконання ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2010 позивачем надані суду витребувані документи, у тому числі акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (том 1, а. с. 106 - 110). З цього документу вбачається, що виконані всі роботи, зазначений об'єм робіт, в який увійшли роботи по будуванню підвалів. Об'єкт має будівельний об'єм (в т.ч. підвал) - 38367,0 м.кв. (5625,0 м.кв.). Це свідчить про збудування підвалу під всіма елінгами, які мають загальний будівельний об'єм - 5625, 0 м.кв. Акт затверджений виконавчим комітетом у повному обсязі. Будівництво здійснювалося за кошти членів ТСРЛ "Катран", які затверджували проектну документацію (протокол загальних зборів № 7 від 30.11.2004), про що визначено в Дозволу на виконання будівельних робіт та підтверджується підписом уповноваженої особи ТСРЛ "Катран" на акті прийняття об'єкту до експлуатації.
Таким чином, є правильним висновок місцевого господарського суду про те, що вже при здійсненні будівництва двохповерховий гараж-елінг № 29 був побудований з підвалом і позивачем він не будувався. Отже, твердження прокурора про необхідність отримання позивачем окремого дозволу на будівництво спірного об'єкту є неспроможними.
Судом також встановлено, що позивач звертався до виконавчого комітету Орджонікідзевської селищної ради з проханням про включення підвалу до складу приміщень гаражу-елінгу, у зв'язку з чим просив видати йому Свідоцтво про право власності з урахуванням приміщень підвалу. Для цього, Феодосійське МБРТІ вийшло на місце з проведення нової інвентаризації.
За результатами інвентаризації Феодосійському МБРТІ стало відомо, що під гаражем-елінгом № 29 у корпусі № 3 дійсно є підвал, який має загальну площу 31,3 кв. м. Характеризуючи приміщення підвалу, МБРТІ надало їм назви: І-приміщення площею 23,9 кв. м., II - санвузол площею 1,2 кв. м., III - душова площею 1,4 кв. м., IV - роздягальня площею 1,6 кв. м., V- приміщення площею 3,2 кв. м., але у новій інвентарній справі № 178610 підвал визначили, як самовільно збудований (том 1, а. с. 29 - 37).
Відповідно до статті 392 Цивільного Кодексу України, власник майна має пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право заперечується або не визнається іншою особою, а також у випадку втрати документу, який посвідчує його право власності.
Обставини справи вказують на те, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 був заявлений з метою захисту його права власності на підвал, яке не визнавалося відповідачами, оскільки ними не вносилися зміни до свідоцтва про право власності.
У зв'язку з наведеним, є правомірним рішення суду про задоволення позовних вимог про визнання права власності.
Щодо вимог про зміну цільового призначення гаражу-елінгу колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 320 Цивільного Кодексу України власник вправі використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 2 статті 319 Цивільного Кодексу України власник має право здійснювати відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду про можливість зміни цільового призначення гаражу-елінгу на кафе-камбуз цілком відповідають нормам чинного законодавства.
Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України засобом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Визнання права - це засіб захисту, який застосовується у випадку спору між суб'єктами права з приводу наявності або відсутності правовідносин між сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноособово або з іншими суб'єктами володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.
Оскільки позивач є власником свого майна, він має право володіти, користуватися та розпоряджатися ним на власний розсуд. Тому вбачається, що, звертаючись до виконавчого комітету з відповідною заявою про зміну цільового призначення об'єкту, позивач не отримав реалізації свого права. Доказом звернення є лист від 03.03.2010.
Для з'ясування можливості надання гаражу-елінгу статусу кафе-камбуз позивач звертався до судового (будівельно-технічного) експерту з цими питаннями.
20.12.2009, після дослідження спеціалістом (судовим експертом) гаражу - елінгу № 29, складений висновок № 0411.
Цим висновком встановлено, що змінити цільове призначення гаражу-елінгу на кафе-камбуз та виконати перепланування приміщень першого поверху можливо у випадку дотримання нормативних актив, у тому числі у відповідності з державними будівними, санітарними нормами та правилами. (том 1, а. с. 38 - 69).
Проте, виконавчий комітет в своєї відповіді вих. № 02-17/370 від 17.03.2010 відмовив позивачу у присвоєнні нового статусу об'єкту з причини не входження цього питання до компетенції міжвідомчої комісії.
Слід також зазначити, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлялись клопотання до органу місцевого самоврядування та товариства спортсменів риболовів-любителів "Катран" (землекористувача) про надання йому в суборенду частини земельної ділянки, якою користується це товариство, з метою організації кафе-камбузу замість гаражу-елінгу (том 1, а. с. 12).
З цією заявою ТСРЛ "Катран" погодилося та зверталося до Орджонікідзевської селищної ради з заявою про прийняття відповідного рішення (том 1, а. с. 13).
Орджонікідзевською селищною Радою, було прийнято рішення № 1612 від 30.04.2010 на 72 сесії 5 скликання "Про внесення змін у договір оренди землі рег. № 041001900003 від 12.02.2010 ТСРЛ "Катран", яким надано право ТСРЛ "Катран" на зміну цільового призначення земельної ділянки, або її частини та право на укладання договору суборенди (том 1, а. с. 13).
Помилковим є висновок прокурора про відсутність повноважень у селищної ради змінювати цільове призначення земельної ділянки.
Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад в області земельних відносин на території сіл, селищ, міст відноситься: а) розпорядження землями територіальних громад. Це право встановлено пунктом 12 Перехідних Положень Земельного кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 20 Земельного Кодексу України зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, приймаючими рішення про передачу цих земель у власність або надання в користування, вилучення (викуп) земель та затверджуючими проекти землеустрою або приймаючи рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Тобто, цим рішенням надано право ТСРЛ "Катран" як орендарю земельної ділянки внести зміни у договір оренди для подальшої реалізації своїх прав.
Таким чином, порушень інтересів або прав Орджонікідзевської селищної ради та виконавчого комітету Орджонікідзевської селищної ради в земельних правовідносинах не вбачається.
Більш того, у даній справі правомірність прийнятого селищною радою рішення № 1612 від 30.04.2010 не відноситься до предмету спору. У встановленому законом порядку таке рішення незаконним ніким не визнавалось та на час прийняття судового рішення є чинним.
Таким чином, суд правомірно захистив права позивача прийняв рішення про зміну цільового призначення спірного об'єкту.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2010 у справі № 2-3/2508-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді