Постанова
Іменем України
28 вересня 2010 року Справа № 2-23/2505-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Дудченка Сергія Олександровича, повноваження перевірені за протоколом б/н від 18.11.2005, директор товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Турбо";
відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 2034 від 09.08.2010, фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя І.О.Доброрез) від 08 червня 2010 року у справі №2-23/2505-2010
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Турбо" (вул. Весіння, буд. 9, кв. 21, місто Ялта, 98600)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 16324,26 грн.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Турбо», звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про стягнення 16324,46 заборгованості, у тому числі: 7846,08 грн. - заборгованості з орендних платежів, 7680,76 грн. -заборгованості з оплати комунальних послуг та 797,62 грн.- пені.
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 549, 610-611 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 01 листопада 2008 року в частині проведення оплати за оренду приміщень та комунальних платежів.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 08 червня 2010 року у справі №2-23/2505-2010 позов товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Турбо" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 16324,26 грн задоволено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги її заявник посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин у справі, що призвело до помилкового застосування норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, заявник скарги вказує, що фактично додатковою угодою до договору оренди від 01 листопада 2008 року розмір орендної плати узгоджений сторонами у розмірі 1500 грн. за весь період оренди. При цьому, за домовленістю сторін, розмір щомісячних орендних та комунальних платежів визначався позивачем самостійно, а відповідна оплата мала проводитись відповідачем виключно на підставі виставлених ним рахунків.
Також, відповідач стверджує, що своєчасно та в повному обсязі вносила оплату відповідно до виставлених позивачем рахунків, але за усною домовленістю з позивачем, незалежно від призначення платежів, у касових ордерах робила посилання „уплата оренди за договором”.
Крім того, заявник скарги звертала увагу на розірвання договору оренди саме за взаємною домовленістю сторін, що, на її думку, свідчить про відсутність взаємних претензій стосовно виконання передбачених ним зобов'язань.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, призначеному на 28 вересня 2010 року, представники сторін підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю фірмою „Турбо” (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Можаровою Ангеліною Іванівною (орендар) укладено договір оренди приміщення (а.с. 7-10).
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення (надалі по тексту орендоване приміщення), розташоване за адресою: АРК, м. Ялта, вул. Київська,26, загальною площею 98.3 кв.м.
Строк оренди починає відраховуватись з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі орендованого приміщення, який є невід'ємною частиною дійсного договору (Додаток № 1), та діє на протязі 24 місяців (пункт 2.2. договору).
Пунктом 3.1. договору оренди від 01 листопада 2008 року визначено, що за користування орендованим приміщенням загальною площею 98.3 кв.м встановлюється орендна плата згідно з додатковою угодою.
При цьому, на протязі 5-ти календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі орендованого приміщення орендар зобов'язаний внести на поточний рахунок орендодавця орендну плату за перший місяць оренди. У наступному орендна плата сплачується авансом шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок або в касі орендодавця щомісячно у строк до 29 числа сплачуємого місяця, на підставі виставленого орендодавцем рахунку ( пункт 3.2. договору).
Згідно з пунктом 3.3. договору від 01 листопада 2008 року розмір орендної плати підлягає коректуванню у відповідності до індексу інфляції, встановленого державним комітетом статистики України. Індекс інфляції застосовується кожного місяця з наростаючим підсумком до попереднього місяця.
Нарахування орендної плати згідно з пунктом 3.1. дійсного договору починають проводитися з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі орендованого приміщення ( пункт 3.4.)
Також, у пункті 3.5. договору від 01 листопада 2006 року сторонами узгоджено, що у склад орендної плати не входить плата за комунальні послуги. Під комунальними послугами у дійсному договорі визначені послуги з надання тепло енергії, водопостачання, каналізації, телефонного зв'язку та вивозу твердих побутових відходів. Орендар самостійно проводить оплату комунальних послуг на підставі наданих орендодавцем орендатору рахунків від відповідних організацій, що надають комунальні послуги.
Витрати орендодавця з оплати електричної енергії компенсуються орендатором орендодавцю на підставі виставлених останнім до оплати рахунків згідно показників приладу обліку електричної енергії (пункт 3.6. договору).
Права та обов'язки сторін за договором від 01 листопада 2008 року визначені у його розділі 5.
Так, відповідно до пункту 5.1.2 одним обов'язком орендаря є своєчасне та в повному обсязі внесення орендодавцю орендної плати, а також платежів, що стосуються договору.
Згідно з пунктом 6.2. договору від 01 листопада 2008 року орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню орендодавцем у відповідності із діючим законодавством України з урахуванням пені у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ (яка діяла на момент невиконання зобов'язання).
Відповідно до пункту 8.1.3 договір може бути розірваний орендодавцем у випадку наявності за орендарем заборгованості за строк, що перевищує 30 календарних дів.
Також, у відповідність до пункту 8.2.2. договір оренди від 01 листопада 2008 року може бути розірвано за взаємною згодою сторін.
На виконання пункту 3.1. договору від 01 листопада 2008 року сторонами підписано додаткову угоду (а.с.11), у якій визначено розмір орендної плати в сумі 1500,00 грн.
Також, 01 листопада 2008 року сторонами підписаний акт прийому передачу приміщення (а.с.12).
Згідно з актом прийому-передачі приміщень від 08 серпня 2009 року у зазначену дату об'єкт оренди повернуто фізичною особою-підприємцем Можаровою Ангеліною Іванівною орендодавцю ( а.с.13)
Разом з тим, місцевим судом встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги й представниками сторін в суді апеляційної інстанції, що фактично договір оренди від 01 листопада 2008 року розірваний за їх взаємною згодою 08 вересня 2009 року .
З матеріалів справи вбачається, що за період з листопада 2008 року по вересень 2009 року на оплату орендних платежів позивачем виставлялись рахунки, загальний розмір нарахованої орендної плати складає 14889,33 грн. (а.с.20-22).
Окрім того, за зазначений період позивачем виставлені рахунки на оплату електричної енергії (а.с. 14-19, 23-25) та рахунки інших організацій за надання комунальних послуг( а.с. 26-43).
Згідно з наданими до матеріалів справи приходно -касовими ордерами ( а.с.44-73) оплата виставлених рахунків здійснена відповідачем частково та виключно із призначенням платежів „за оренду по договору”, внаслідок чого склалась заборгованість з орендних платежів у розмірі 7846,08 грн. та за комунальні послуги у розмірі 7680,76 грн.
08.10.2009 за вих. № 1 позивачем на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 скеровано претензію із вимогою сплати заборгованості відповідно до договору від 01 листопада 2008 року із нарахованою пенею за несвоєчасне виконання зобов'язань у загальному розмірі 16042,13 грн. ( а.с.74).
Ухилення відповідача від добровільної сплати зазначеної суми з'явилось підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін виникли з укладенням договору оренди приміщень від 01 листопада 2008 року.
Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України зумовлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі пункту 3.1. договору від 01 листопада 2008 року розмір орендної плати визначений сторонами у додатковій угоді в сумі 1500,00 грн. (а.с.11).
У відповідність до узгодженого розміру орендної плати в період з листопада 2008 року по вересень 2009 року позивачем (орендодавцем) відповідачу (орендарю) виставлено рахунки на оплату оренди на загальну суму 14889,33 грн. (а.с.20-22).
Заявник апеляційної скарги із виставленими рахунками не погоджується та наполягає, що розмір орендної плати у сумі 1500, 00 грн. визначений сторонами за весь період оренди.
На думку колегії суддів, такі твердження спростовуються змістом договору оренди від 01 листопада 2008 року, зокрема, пунктом 3.2. якого передбачено внесення орендарем платежів щомісячно у строк до 29 числа сплачуємого місяця, на підставі виставленого орендодавцем рахунку.
Крім того, пункт 3.3. договору оренди від 01 листопада 2008 року передбачає щомісячне коректування розміру орендної плати до індексу інфляції, з наростаючим підсумком до попереднього місяця.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Згідно статті 33 Господарського процесуального України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З наданих до матеріалів справи копій прибуткових касових ордерів (а.с.44-73) за період з листопада 2008 року по вересень 2009 року вбачається, що оплата орендних платежів здійснена у наступних розмірах: за листопад 2008 року - оплата не проводилась, за грудень 2008 року - сплачено 350,00 грн., за січень 2009 року - 1265,00 грн., за лютий 1124,00 грн., за березень 2009 року - 1028,00 грн., за квітень 2009 року - 1067,00 грн., за травень 2009 року - 969,00 грн., за червень 2009 року-799,00 грн., за липень 2009 року - 802,00 грн., за серпень 2009 року - 1284,00 грн., у вересні 2009 року оплата не проводилась.
Таким чином заборгованість відповідача за зазначений період часу склала: за листопад 2008 року- 1500,00 грн., за грудень 2008 року- 2681,50 грн., за січень 2009 року 2992,41 грн., за лютий 2009 року- 3467,97 грн., за березень 2009 року-4061,91 грн., за квітень 2009 року- 4631,46 грн., за травень 2009 року- 5307,18 грн., за червень 2009 року -6171,00 грн., за липень 2009 року7030,15 грн., за серпень 2009 року-7403,99, за вересень 2009 року- 7846,08 грн. Отже, всього за позивачем (орендодавцем) від відповідача (орендаря) за даний період часу недоотримано орендну плату на суму 7846,08 грн.
З огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів оплати зазначеної суми заборгованості є обґрунтованими висновки місцевого суду про її стягнення з відповідача в судовому порядку.
При цьому, апеляційною інстанцією відхиляються посилання заявника скарги на щомісячну оплату суми оренди у розмірі 8000,00 грн. готівкою особисто директору товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Турбо", оскільки, всупереч приписів статей 33-34 Господарського процесуального України, вони не підтверджені належними доказами.
Враховуючи, що розмір щомісячних платежів в цілому є фіксованим, строк їх сплати визначений договором, неотримання рахунків позивача не звільняє відповідача від зобов'язання з оплати орендних платежів.
Окрім того, відповідно до пунктів 3.5., 3.6. договору від 01 листопада 2006 року відповідач прийняв зобов'язання з оплати комунальних платежів та компенсації орендарю витрат на електричну енергію, які не входять у склад орендної плати за договором.
Відповідно до статей 11, 509, 526 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одно стороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що за період з листопада 2008 року по вересень 2009 року виставлені позивачем рахунків на оплату електричної енергії (а.с. 14-19, 23-25) та рахунки інших організацій за надання комунальних послуг (а.с. 26-43) відповідачем не оплачувались, а розмір заборгованості по зазначених послугах склав 7680,76 грн.
Приймаючи до уваги , що на час розгляду справи у суді першої інстанції зазначену заборгованість відповідачем у добровільному порядку не сплачено, судом правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.
Доводи заявника апеляційної скарги, що частина фактично здійснених нею платежів також була спрямована на оплату комунальних послуг, судова колегія відхиляє, оскільки у представлених до матеріалів справи приходних касових ордерах у призначення платежу зазначено „за оренду по договору” (а.с.44-73).
Стосовно зауважень відповідача про розірвання договору оренди від 01 листопада 2008 року за взаємною згодою сторін, що, на його думку, свідчить про відсутність будь-яких претензій, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Право орендаря на розірвання договору оренди від 01 листопада 2008 року у випадку наявності за орендарем заборгованості за строк, що перевищує 30 календарних дів, також закріплено у його пункті 8.1.3.
Втім, аналіз наведеної правової норми та умов договору вказує, що його одностороннє розірвання у разі тривалого порушення орендарем строків проведення оплати є правом, а не обов'язком орендодавця.
До того ж розірвання договору за взаємною згодою сторін свідчить лише про їх обопільний намір з припинення договірних відносин та не зумовлює відсутності претензій стосовно його виконання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату орендної плати за період 01 листопада 2009 року по 30 квітня 2010 року у сумі 797,62 грн.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Приписами п. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Встановлений у пункті 6.2 договору від 01 листопада 2008 року розмір пені наведеним приписам відповідає, а розрахунок позову в цій частині вимог здійснений вірно та сумніву в судової колегії не викликає.
З огляду на правильний розрахунок сум, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, господарський суд першої інстанції цілком обґрунтовано стягнув також з відповідача й судові витрати, посилаючись на приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, на підставі встановлених фактичних обставин, місцевим господарським судом правильно з'ясовано виниклі між сторонами права та обов'язки, вірно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому твердження заявника скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Повний текст постанови складений 29 вересня 2010 року.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 червня 2010 року у справі №2-23/2505-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді