Постанова
Іменем України
27 вересня 2010 року Справа № 2-23/1680-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача, Перец Олександр Іванович, довіреність № 7-юр від 01.10.08, сільськогосподарський виробничий кооператив "Єдність";
відповідача, Бойченко Антон Андрійович, довіреність № 213-Д від 15.03.10, відкрите акціонерне товариство "Крименерго";
розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Єдність" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 09 серпня 2010 року у справі №2-23/1680-2010
за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу "Єдність" ( вул. Придорожна, 4, с. Желябовка, Ніжньогірський район, АР Крим, 97140)
до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034)
про припинення дій, які порушують право
Позивач, сільськогосподарський виробничий кооператив "Єдність", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, відкритого акціонерного товариства "Крименерго", про припинення дій відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі Нижньогірського РЕМ, виконаних ними у порушення вимог умов договору №110 від 16 лютого 2004 року при обчислені заборгованості сплати електроенергії за рахунком №110 від 24 березня 2010 року про сплату 30979,64 грн. (а.с. 3).
В ході розгляду справи, позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог, просить суд визнати дії відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі Нижньогірського РЕМ, здійсненні ним по нарахуванню заборгованості по встановленій потужності за серпень-вересень 2009 року за рахунком № 110 від 24 березня 2010 року у сумі 30979,64 грн. та по відключенню на цій підставі сільськогосподарського виробничого кооперативу "Єдність" від електропостачання такими, що здійснені у порушення умов договору № 110 від 16 лютого 2004 року. Крім того, просить зобов'язати відкрите акціонерне товариство "Крименерго" в особі Нижньогірського РЕМ, скасувати заборгованість за рахунком №110 від 24 березня 2010 року про сплату 30979,64 грн., як нараховану в порушення Правил користування електричною енергією та умов договору №110 від 16 лютого 2004 року (а.с.72).
Позовні вимоги мотивовані посиланням на статтю 20, 173 Господарського кодексу України та пункт 6.43 Правил користування електричною енергією.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2010 року у справі № 2-23/1680-2010 (суддя Доброрез І.О.) в позові сільськогосподарського виробничого кооперативу "Єдність" відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, сільськогосподарський виробничий кооператив "Єдність" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, сільськогосподарський виробничий кооператив "Єдність" у своїй апеляційній скарзі зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду залишились його доводи про те що, дії відповідача по відключенню у березні 2010 року від електромережі не відповідають зобов'язанням відкритого акціонерного товариства "Крименерго" по енергозабезпеченню та створюють загрозу економічним інтересам позивача.
Крім цього, він зазначає, що місцевим господарським судом було не вірно застосовані норми 12,16,20 Цивільного кодексу України.
У судовому засіданні призначеному на 27 вересня 2010 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник відповідача проти вимог скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 лютого 2004 року між сільськогосподарським виробничим кооперативом "Єдність" (споживач) та відкритим акціонерним товариством "Крименерго" (постачальник) укладено договір №110 про поставку електричної енергії, згідно п.1 якого постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, по графіку погашення заборгованості, по актам порушення ПКЕЕ) згідно умовам цього договору та додаткам до договору, які є його невід'ємними частинами.
29 липня 2009 року представником відкритого акціонерного товариства "Крименерго" були проведені перевірки об'єктів позивача (монтажна бригада, електроцех, ПТФ, холодильник, пекарня), за результатами яких були розпломбовані схеми обліку електроенергії споживача за період з 29 липня 2009 року по 16 вересня 2009 року та виставлені акти-вимоги (а.с.14-16).
В подальшому, відкритим акціонерним товариством "Крименерго" було проведено розрахунок споживання електричної енергії за період з 13 серпня 2009 року по 13 вересня 2009 року на суму 30979,64грн., виходячи з факту невиконання позивачем вказівок, зазначених у актах-вимогах.
Однак, як було встановлено судом першої інстанції, та з ним погоджується апеляційна інстанція 28 серпня 2009 року позивач повідомив відкрите акціонерне товариство "Крименерго" про виконання його вимог (а.с.13).
Актом-нарядом від 16 вересня 2009 року пломбування приладів обліку електроенергії Нижньогірським РЕМ було поновлено.
Крім цього, матеріали справи свідчать, що спожиту електроенергію за період до 20 липня 2010 року сільськогосподарський виробничий кооператив "Єдність" сплатив повністю, про що свідчить акт звірки розрахунків від 14 липня 2010 року, копія фіскального чеку від 14 липня 2010 року №6025 на суму 9127,87 грн. та копія платіжного дорученням №25 від 19 липня 2010 року на суму 25029,42 грн. авансового платежу за липень 2010 року.
24 березня 2010 року Нижньогірським РЕМ відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на адресу позивача був направлений рахунок про необхідність оплати заборгованості у розмірі 30979,64 грн.
Повідомленням від 24 березня 2010 року позивач був сповіщений про відключення від електромережі з 31 березня 2010 року на підставі пункту 7.5 Правил користування електричною енергією у зв'язку з не оплатою за електроенергію згідно умов договору.
Так, позивач, просить суд визнати дії відкритого акціонерного товариств "Крименерго" в особі Нижньогірського РЕМ, здійсненні ним по нарахуванню заборгованості по встановленій потужності за серпень-вересень 2009 року за рахунком №110 від 24 березня 2010 року у сумі 30979,64грн. та по відключенню на цій підставі позивача від електропостачання такими, що здійснені у порушення умов договору №110 від 16 лютого 2004 року. Крім того, просить зобов'язати відкрите акціонерне товариство "Крименерго" в особі Нижньогірського РЕМ скасувати заборгованість за рахунком №110 від 24 березня 2010 року про сплату 30979,64 грн., як обраховану в порушення Правил користування електричною енергією та умов договору №110 від 16 лютого 2004 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов та наявність чи відсутність порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу. Відсутність порушення чи оспорення тягне за собою відмову у задоволенні заявлених вимог як і відсутність відповідного матеріального права чи охоронюваного законом інтересу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2009 року у справі №2-15/8289-2009.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1)визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4)відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Про захист прав та інтересів виключно у спосіб, встановлений договором або законом зазначено у пункті 3.5 рішення Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 у справі №1-10/2004.
Відповідно до частини3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Так, господарський суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що сторонами у даній справі є юридичні особи, а спір між сторонами виник з господарських відносин, у суду не має законних підстав для застосування пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як підстави припинення провадження у справі. Дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
Дана позиція також викладена у Постанові Верховного суду України від 13 липня 2004 року №10/732.
Враховуючи вищевикладне, оскільки заявлений предмет позову не відповідає встановленим законом та договором способам захисту прав, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Єдність" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2010 року у справі №2-23/1680-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді