Постанова
Іменем України
20 вересня 2010 року Справа № 2-3/1475.1-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився (Фонд майна Автономної Республіки Крим);
відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 3034 від 16.09.10 (суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2);
третьої особи: ОСОБА_3, довіреність № 3 від 11.01.10 (Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 03 березня 2009 року у справі № 2-3/1475.1-2008
за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, Сімферополь, 95015)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, Севастополь, 99008).
про спонукання укладення додаткової угоди до договору оренди,
Рішенням місцевого господарського суду позов задоволений, на відповідача покладений обов'язок укласти з Фондом майна Автономної Республіки Крим додаткову угоду до договору оренди державного нерухомого майна, а у випадку ухилення від укладення такої додаткової угоди у 10-ти денний термін після набрання судового рішення законної сили, вважати додаткову угоду укладеною в редакції позивача та наведена ця редакція. З відповідача до Державного бюджету України стягнуто судові витрати: 85грн. -державного мита, 118 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 97-101 т.1).
Рішення суду мотивовано тим, що у зв'язку зі зміною законодавства щодо мінімального розміру орендної плати за державне майно позивач запропонував відповідачу внести зміни до укладеного договору оренди, але відповідач не погодився з такою пропозицію, законом та укладеним сторонами договором передбачена можливість зміни умов договору стосовно розміру орендної плати, у тому числі в судовому порядку.
Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, яке не було залучено судом першої інстанції до участі в справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові тому, що позивач не є уповноваженою державою особою та не має права вносити зміни до договору. Підставами для скасування судового рішення заявник вважає прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.110-112 т.1).
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2010 року змінено склад судової колегії, суддів Антонову І.В., Заплава Л.М. замінено на суддю Маслову З.Д., Остапову К.А.
У судовому засіданні третя особа та заявник апеляційної скарги підтримали доводи апеляційної скарги, відповідач зі скаргою погодився.
Позивач не скористувався правом на участь у судовому засіданні свого представника. Про час та місце судового засідання він повідомлений ухвалою суду, копії якої направлені на його адресу 01 вересня 2010 року рекомендованою кореспонденцією (а.с. 105-108 т.1), яка поштою не повернута. Заяв про відкладення розгляду справи не надійшло. Явка позивача не визнана судом обов'язковою. У справі достатньо доказів для розгляду. А тому судова колегія ухвалила -розглянути справу у відсутність у судовому засіданні представника позивача.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази, реєстраційні і статутні документи сторін (а.с. 115 чи 124, 125-139 т.1, 1-36 т.2), встановив наступне.
01 грудня 2006 року на підставі наказу позивача № 898 від 01 грудня 2006 року між орендодавцем - Фондом майна Автономної Республіки Крим (а.с. 125-134 т.1), та орендарем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (державна реєстрація як підприємця здійснена 23 серпня 2005 року -а.с. 84 т.1 чи 19 т.2), у простій письмовій формі укладено договір оренди державного майна - 200,1 кв.м. нежитлових приміщень, розташованих у лікувально-фізкультурному корпусі державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда»за адресою: місто Євпаторія, вул. Фрунзе, 26-28, що знаходиться на балансі вказаного державного підприємства. Строк оренди -до 30 листопада 2011 року. Мета використання предмета оренди -для косметичного кабінету та фітобару (а.с. 4-6 чи 90-95 т.1).
14 грудня 2006 року рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-7/19158-2006 року між тим ж сторонами встановлено, що сторони за вказаним договором оренди державного нерухомого майна досягли усіх істотних умов, предмет оренди переданий орендарю, а тому цим судовим рішенням договір визнаний дійсним без нотаріального посвідчення. Рішення набрало закону силу, чого сторони не оспорюють (а.с. 87-89 т.1).
24 липня 2007 року позивач через зміну законодавства запропонував орендарю внести зміни до вказаного договору, в тому числі змінити мету використання предмету оренди -для салону краси та фітобару, збільшити з 27 грудня 2006 року орендну платну -4234,19грн. без ПДВ, з яких 70% зараховується до Державного бюджету України (утримувач Головне управління Державного казначейства в АРК), 30% - балансоутримувачу, при цьому, орендар зобов'язаний платити збільшену орендну плату за попередній період. Це підтверджується проектом додаткової угоди № 1 з розрахунком та листом позивача до відповідача (а.с.7-9 т.1).
На цю пропозицію орендар не надав відповіді.
23 жовтня 2007 року позивач повторно запропонував відповідачу внести вказані вище зміни до договору, на що 12 листопада 2007 року відповідач відмовився через незмінність умов договору. Це підтверджується листуванням між сторонами (а.с. 10-11 т.1).
Згідно з наказом Фонду державного майна України від 30 січня 2007 року № 159 "Про визначення орендодавця на території Автономної Республіки Крим":
пункт 1 - Регіональне відділення Фонду державного майна України у м. Севастополі виступає орендодавцем державного майна, розташованого на території Автономної Республіки Крим (пункт 1);
пункт 5 - Регіональному відділенню Фонду державного майна України у м. Севастополі виступити орендодавцем за договорами оренди державного майна, які були укладені Фондом майна Автономної Республіки Крим та передані останнім Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі за актом приймання-передачі. Цей наказ є діючим та його не скасовано, не визнано у судовому порядку недійсним чи незаконним, що сторони не оспорюють (а.с. 5-16 т.2).
Як слідує з пояснень сторін, Фонд майна Автономної Республіки Крим не виконав приписів цього наказу та не передав Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі за актом приймання-передачі укладені Фондом майна Автономної Республіки Крим договори оренди державного майна, хоча за судовим рішенням у справі №2-29/5422-2007А господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2008 року на нього покладений обов'язок виконати ці дії, це судове рішення набрало законну силу 01 грудня 2008 року та передано до примусового виконання (а.с. 20-27 т.2).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10 квітня 1992 року (із змінами і доповненнями) державну політику у сфері оренди майна здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.
Статтею 5 цього Закону встановлено, що орендодавцями є:
Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук;
органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;
підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м. на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.
Також, відповідно до пунктів 3 та 4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого Кабінетом Міністрів України № 412 від 15 червня 1994 року, одним з основних завдань регіонального відділення є здійснення повноважень орендодавця державного майна, для чого йому надано право виступати орендодавцем державного майна (а.с. 28-36 т.2).
З пунктів 1 та 3.5 Положення про Фонд майна Автономної Республіки Крим, яке затверджено постановою Уряду Автономної Республіки Крим № 325 від 02 листопада 1995 року слідує, що цей Фонд також здійснює повноваження орендодавця державного майна, але в межах повноважень, визначених Фондом державного майна України (а.с.126-134).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Як вказано вище, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендодавцями майна, яке є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва. Наказ цього Фонду № 159 також повноваження орендодавця державного майна, що розташовано в Автономній Республіці Крим, надав своєму регіональному відділенню.
А тому посилання позивача на те, що він є органом, якій уповноважений власником на укладення, зміну договорів оренди державного нерухомого майна є помилковим, з 30 січня 2007 року таким органом стосовно вказаного майна є Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а тому на час повторного звернення позивача до відповідача з пропозицією внести змини до договору оренди, позивач вже не мав повноважень як орендодавець.
Той факт, що позивач не виконує наказ Фонду майна України про передачу вказаному Регіональному відділенню укладених договорів не скасовує положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а лише свідчить про неналежне виконання позивачем покладених на нього обов'язків.
Такої ж позиції дотримується судова практика, про що вказано в постанові Вищого господарського суду України (а.с. 159-161).
Крім того, відповідно до статей 11 та 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків (зокрема) є :
- договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11),
- у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (частина 5 статті 11).
Статтею 652 Цивільного кодексу України та статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений при відсутності згоди сторін по рішенню суду.
Частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлює способи захисту цивільних прав, в тому числі такими способами є :
- примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5);
- зміна правовідношення (пункт 6).
Таким чином, діюче цивільне законодавство передбачає виникнення цивільних прав та обов'язків за судовим рішенням про зміну договору в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, захист такого цивільного права (зміна договору) відповідає передбаченому пунктом 6 способу захисту -зміна правовідношення, а не примусове виконання обов'язку в натурі.
Як слідує з позову та судового рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, позивач просив покласти на відповідача обов'язок внести зміни до договору, ці позовні вимоги є способом захисту -примусове виконання обов'язку в натурі, який не відповідає виниклим між сторонами взаємовідносинам та нормам цивільного законодавства щодо зміни правовідношення (договору). Тобто позивач не правильно обрав спосіб захисту права, яке він вважав порушив відповідач. А судом першої інстанції неправильно застосований спосіб захисту.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, місцевим господарським судом рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2009 року у справі № 2-3/1475.1-2008 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя
Судді