Постанова
Іменем України
29 вересня 2010 року Справа № 5020-9/395
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Бондаря Віктора Івановича, довіреність № 3 від 01.02.10;
відповідача: Кучеренка Максима Анатолійовича, довіреність № 601/01-53-10 від 28.12.09;
розглянувши апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 13.07.2010 у справі №5020-9/395
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інкергазпорт" (вул. Леніна, 41, м. Севастополь, 99011)
до Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (вул. Комсомольська, буд. 56, м. Дніпропетровськ, 49070)
про визнання часток майна
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13.07.2010 у справі № 5020-9/395 позов задоволено частково.
Визнано об'єкт незавершеного будівництва Базу матеріально-технічного постачання "Інкерман" в місті Севастополі оздоровчого комплексу "Таврія", який розташований за адресою: .м. Севастополь, Балаклавський район, с. Сахарна голівка, вул. Нефтяна, 20, спільною частковою власністю Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та товариства з обмеженою відповідальністю „Инкергазпорт", яка була створена за договором про спільну діяльність № 4/06-04 від 01.07.2004:
- з ідеальною часткою 10 %, що належить Управлінню капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації;
- з ідеальною часткою 90 %, що належить товариству з обмеженою відповідальністю „Инкергазпорт".
В інший частині позову відмовлено.
Суд встановив, що позивач на виконання умов договору про спільну діяльність виконав певні роботи, у зв'язку з чим його частка в майні склала 92/100. Право власності визнано на підставі статей 328, 331, 355 - 357 Цивільного кодексу України та з урахуванням висновку експерта.
При цьому, суд задовольнив вимоги лише частково, тому що при визначенні ідеальної частки сторін експертом помилково враховувались витрати на комунальні платежі та заробітну плату та безпідставно зменшена вартість майна, переданого відповідачем у спільну власність.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.
Так, відповідач не погоджується з ринковою вартістю будівельних робіт та клопоче про призначення додаткової експертизи.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду міста Севастополя законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2004 між УКБ Дніпропетровської (Сторона-1) ОДА та товариством з обмеженою відповідальністю "Инкергазпорг" (Сторона-2) укладений договір про спільну діяльність № 04/06-04 (том 1, а. с. 15 - 20).
Згідно статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (частина 2 статті 1131 Цивільного кодексу України).
Предметом договору являється спільна діяльність сторін по реконструкції, поновленню, будівництву та експлуатації об'єкту незавершеного будівництвом "Бази матеріально-технічного постачання "Інкерман" в місті Севастополі оздоровчого комплексу "Таврія".
Внески сторін за договором складають суму коштів, товарів, майна, майнових та авторських прав, інших матеріальних та нематеріальних активів (пункт 1 договору).
У відповідності з пунктами 1.1, 5.10 договору внеском Сторони -1 у спільну діяльність с незавершена будівництвом База матеріально-технічного постачання "Інкерман" оздоровчого комплексу "Таврія". а внеском Сторони -2 - виконання робіт по реконструкції, відновленню та будівництву об'єкт незавершеного будівництва - Вази матеріально-технічного постачання "Інкерман" оздоровчого комплексу "Таврія".
Згідно пункту 4.8 договору на всі роботи з реконструкції, відновлення будівництва та експлуатації об'єкту складаються акти виконаних робіт, які Сторона -2 надає Стороні -1. Вартість цих робіт і є внеском позивача в спільну діяльність. Сторони після закінчення спільної діяльності мають право вимагати виділу своєї частки пропорційно внескам у спільну діяльність у натуральному виразі або шляхом грошової компенсації по оцінюваній вартості, якщо виділення майна в натуральному виразі неможливе без невимірного збитку господарському призначенню об'єкту реконструкції (пункт 6.2 договору).
На виконання умов договору відповідачем був переданий позивачу об'єкт незавершеного будівництва - База матеріально-технічного постачання "Інкерман", ринкова вартість якого етапом на 31.07.2004 за висновком приватного підприємства "Тарки-тау" складала 272000.00 грн.
Вказану вартість сторони не оспорюють.
Судом встановлено, що позивач за рахунок своїх коштів виконав роботи з реконструкції, відновлення та будівництва Бази матеріально-технічного постачання "Інкерман" оздоровчого комплексу "Таврія" на загальну суму 3316272,00 гри., що підтверджується висновком про вартість майна, який зроблений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_1 (том 1, а. с. 14).
Так як сторони самостійно не змогли визначити частки майна, право позивача на належну частку підлягає захисту в суді.
Відповідно до частини 1 статті 1133 Цивільною кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.
У відповідності зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності насувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно статті 331 право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У статті 355 Цивільного кодексу України зазначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до частини першої статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно статті 357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Відповідно до пункту 6.2 Договору сторони після припинення спільної діяльності мають право вимагати виділу своєї частки пропорційно внескам в спільну діяльність в натуральному вигляді або шляхом грошової компенсації за оціночною вартістю, якщо виділення майна в натуральному вигляді неможливо без несумірного збитку господарському призначенню об'єкту реконструкції.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються у тому числі висновками судових експертів.
Так, у матеріалах справи є висновок судової експертизи № 193 від 16.04.2010 в якому зазначено, що ринкова вартість Бази матеріально-технічного постачання "Інкерман" оздоровчого комплексу "Таврія" складає 4578400,00 грн., роботи з реконструкції, відновлення, будівництва та експлуатації об'єкта незавершеного будівництва Бази матеріально-технічного постачання "Інкерман" оздоровчого комплексу "Таврія" проводились позивачем на підставі проектної документації, контролювались відповідними організаціями і вимогами державних будівельних норм по реконструкції, відновленню, будівництва та експлуатації об'єкта незавершеного будівництва Бази матеріально-технічного постачання "Інкерман" оздоровчого комплексу "Таврія". Проектно-кошторисна документація з виконання робіт по реконструкції, відновленню, будівництву та експлуатації об'єкта незавершеного будівництва Бази матеріально-технічного постачання "Інкерман" оздоровчого комплексу «Таврія», яка надана на дослідження експерту відповідає вимогам будівельних норм та правил, всі роботи відповідно були виконані. Ринкова вартість витрат позивача складає 4406808.00 грн., тому ідеальна частка позивача складає 96 %, або 24/25 частки, ідеальна частка відповідача - 4 %, або 1/25 частки.
Вбачається, що експертом досліджувались документи про будівництво та реконструкцію МТБ „Таврія", робочий проект № 081079-ЕП "Електропостачання матеріально-технічної бази в районі станції "Інкерман-2". ТП 1221 Реконструкція ТП 1207". Технічний паспорт під'їзного залізодорожнього шляху ТОВ "Інкергазпорт" на станції Інкерман -2. Акт обстеження рейкового шляху від 12.08.2005. Акт здачі-приймання електромонтажних робот від 14.10.2005. Робочий проект № 081079-ЕП "Електропостачання матеріально-технічної бази в районі станції "Інкерман-2". ЛЕП-бкВ. ТП 1221 ЛП 1207". Робочий проект № 081079-ЕП "Електропостачання матеріально-технічної бази в районі станції "Інкерман-2". Сеті 0,4 кВ. Зовнішнє освітлення". Висновок № 874 від 07.10.2005 на проект "Електропостачання матеріально-технічної бази в районі станції "Інкерман-2", складений головним державним санітарним лікарем м. Севастополя. Проект "Адміністративний корпус ТОВ "Інкергазпорт". Індивідуальний тепловій пункт. Схема системи опалення". Договори підряду на виконання робіт на об'єкті. Акт допуску № 1 в експлуатацію електроустановки від 19.01.2006. Робочий проект № 081079-ПОС "Електропостачання матеріально-технічної бази в районі станції "Інкерман-2". Проект організації будівництва". Звіт про оцінку об'єкта незавершеного будівництвом - бази матеріально-технічного постачання "Інкерман" у м. Севастополі оздоровчого комплексу "Таврія" від 29.10.2004.
Крім того, експертом досліджувались договори, яки укладались позивачем з третіми особами, а саме: договір №04/05-06 від 04.05.2006, договір про подачу та забирання вагонів № ПР/ДН-4/201-05/ДНМ-211 від 20.09.2005, договір "Про надання послуг з водопостачання та водовідведення" від 10.11.2004, договір підряду № 19/09-05 від 19.09.2005, договір підряду № 503-08/04 від 13.12.2004, договір б/н від 08.04.2005.
При цьому, заперечення відповідача про те, що треті особи не мали необхідних ліцензій відхиляються колегією суддів, тому що наявність або відсутність ліцензій може вплинути лише на законність цих угод, тоді як таке питання не відноситься до предмету спору у даній справі та взагалі не впливає на сам факт виконання певних робіт.
Таким чином, колегія суддів вважає, що експертиза була проведена належним чином із дослідженням всіх необхідних документів і її висновок містить всі необхідні відповіді для правомірного вирішення спору по суті. Підстави для призначення додаткової експертизи відсутні.
Наявні недоліки висновку експерту правильно виявлені під час розгляду справи судом першої інстанції. Так, що при визначенні ідеальної частки сторін експертом помилково враховувались витрати на комунальні платежі та заробітну плату та безпідставно зменшена вартість майна, переданого відповідачем у спільну власність.
Здійснений місцевим судом перерахунок є правильним, у зв'язку з чим ідеальна частка позивача склала 90 %, відповідача - 10 % в об'єкті незавершеного будівництва.
Враховуючи те, що суд визнав частки обох сторін у спільній часткові власності, у задоволенні вимоги про стягнення грошової компенсації відмовлено обґрунтовано.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 13.07.2010 у справі №5020-9/395 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді