Постанова
Іменем України
22 вересня 2010 року Справа № 2-29/1784-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність №1794 від 14.04.10;
відповідача: не з'явився;
3-тіх осіб: не з'явились;
прокурора: Ковалевич Олег Михайлович, посвідчення №631 від 01.02.10, прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;
розглянувши апеляційну скаргу прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 26 квітня 2010 року у справі № 2-29/1784-2010
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до виконавчого комітету Сакської міської ради (вул. Леніна, 15, Саки, 96500)
3-ті особи: Сакська міська рада (вул. Леніна, 15, Саки, 96500)
ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)
Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим (вул. Крейзера, 6, м. Сімферополь, 95000)
за участю прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, 95000)
про визнання права по договору,
Рішенням місцевого господарського суду позов з урахуванням уточнень (а.с. 70) задоволено. За позивачем визнано право власності на закінчений будівництвом об'єкт нерухомості рекреаційного призначення.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач має в суборенді земельну ділянку для рекреаційного призначення, на якій з дозволу на проектно-пошукові роботи збудувала об'єкт нерухомості, який відповідає будівельним нормам.
Прокурор Автономної Республіки Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати тому, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача з цими доводами не погодився та пояснив, що ОСОБА_2 за власні кошти збудувала об'єкт нерухомості, після чого отримала в суборенду земельну ділянку для будівництва та обслуговування.
Виконавчий комітет Сакської міської ради та треті особи Сакська міська рада, ОСОБА_3 та Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим не скористалися правом на участь у судовому засіданні їх представників. Про час та місце судового засідання вони повідомлені ухвалою суду, копії якої направлені на їх адреси 10 вересня 2010 року рекомендованою кореспонденцією (а.с. 135-140). Заяв про відкладення розгляду справи не надійшло. Явка сторін та третій особи не визнана обов'язковою. У справі достатньо доказів для розгляду. А тому судова колегія ухвалила -розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися у судове засідання.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд встановив наступне.
З 7 жовтня 2009 року за позивачем (яка є підприємцем з 22 січня 2001 року - а.с. 10) в Державному земельному кадастрі зареєстровано право суборенди земельної ділянки площею 550кв.м., розташованої по АДРЕСА_3, за кадастровим №НОМЕР_1, строком до 1 серпня 2029 року, для рекреаційного призначення, будівництва та обслуговування корпусу відпочинку. Договір укладено у простій письмовій формі. Це підтверджується договором, рішенням ради, технічною документацією землеустрою з відводу землі в суборенду, акту про встановлення меж земельної ділянки в натурі (а.с. 11, 14, 16-34).
Ця земельна ділянка з такою ж метою та межах вказаного строку була передана Сакською міською радою в оренду ОСОБА_3, право оренди 13 серпня 2009 року зареєстровано в Державному земельному кадастрі. Договір укладено у простій письмовій формі (а.с. 13).
26 листопада 2009 року Виконавчим комітетом Сакської міської ради надано ОСОБА_2 дозвіл на виробництво проектно-пошукових робіт для будівництва корпусу для відпочинку, для чого позивачу було необхідно оформити містобудівельні умови та обмеження забудови, розробити та погодити проектну документацію (а.с. 35).
6 липня 2009 року КРП «БРТІ м. Євпаторії»здійснено інвентаризацію об'єктів нерухомості по АДРЕСА_3 та встановлено, що здійснено будівництво 3-х поверхових корпусів для відпочинку за літерами «А»площею 415,8кв.м., «Б»площею 269,1кв.м з підвалом (а.с. 37-42).
Також з наданих позивачем письмових доказів вбачається, що протягом з лютого 2007 року по квітень 2010 року вона купувала будівельні матеріали, замовляла виготовлення вікон, замовляла їх доставку на базу відпочинку «Прибой»(а.с. 72-123).
Орендар ОСОБА_3 підтвердив суду першої інстанції той факт, що будівництво на вказаній земельній ділянці здійснювала позичка за свій рахунок (а.с. 125).
За технічним висновком фахівця (юриста-спеціаліста з стажем роботи по спеціальності 4 роки) зроблений висновок, що вказані корпусі збудовані відповідно до будівельних, санітарних та пожежних норм та правил для дачних та садових будиночків, прийнятті об'ємно -планувальні та конструкторські рішення відповідають вимогам ДБН (а.с. 43-49).
Також за висновком судової експертизи вказані корпуси відповідають вимогам, які встановлені для закінчених будівництвом об'єктів (а.с. 56-68).
Збудованим корпусам надана адреса : АДРЕСА_3, сектор 13а, будинок 1, про що комунальним підприємством Сакська районна міжгосподарська база відпочинку «Прибой»надана 15 квітня 2010 року довідка (а.с. 71).
Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України :
- право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина 2);
- до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна); у разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
З частин 1 та 2 статті 376 Цивільного кодексу України випливає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина 1); особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Як вбачається, з наведених вище обставин, позивачка почала та закінчила будівництво об'єкту нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без дозволів на будівництво, без належно затвердженого проекту, тобто здійснили самочинне будівництво. Але після закінчення будівництва отримала в встановленому порядку земельну ділянку під цей об'єкт для будівництва та обслуговування цього нерухомого об'єкту (у суборенду).
Апеляційний господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, а місцевий господарський суд прийняв рішення з порушенням вказаних норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.
При цьому, апеляційний господарський суд вважає, що до виниклих обставин не можуть бути застосовані частини 3 та 4 статті 376 Цивільного кодексу України, які передбачають, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина 3), а якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Дійсно, позивач після самочинного будівництва отримав земельну ділянку в оренду, але інших порушень закону, через які вказана статтею визнається будівництво самочинним, а саме наявність затвердженого проекту, дозвільні документи на будівництво та здача об'єкту нерухомості в експлуатацію, позивачем не усунено.
Той факт, що висновками фахівця та судового експерта не встановлено невідповідальності збудованого об'єкту будівельним нормам, не замінює вимог закону щодо наявності затвердженого проекту, здачі об'єкта в експлуатацію.
Крім того, при розгляді спору не доведено того, що власник землі та орендар не заперечують проти визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомості, не визначено суміжних землекористувачів та не вирішено питання про порушення їх прав.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду -скасуванню, у позові слідує відмовити.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 квітня 2010 року у справі № 2-29/1784-2010 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. В позові відмовити.
Головуючий суддя
Судді