Постанова
Іменем України
20 вересня 2010 року Справа № 2-31/95-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Сірош Ангеліна Анатоліївна, довіреність №б/н від 01.09.10;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 05 серпня 2010 року у справі № 2-31/95-2010
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія" (вул. Глінки, 61 а, Сімферополь, 95022)
до фермерського господарства "Валентина" (вул. Набережна, 18 а, Новопавлівка, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96035)
про розірвання договору та стягнення 107046,99 грн.,
Рішенням місцевого господарського суду позов (з урахуванням змін -а.с. 39-40) задоволено частково. Укладений сторонами договір поставки пшениці розірвано. В частині стягнення упущеної вигоди у сумі 107.046,99грн. відмовлено. З відповідача на користь позивача стягнути судові витрати : державне мито - 85грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -118грн.
Судове рішення мотивовано тим, що постачальник не виконав свої договірні зобов'язання з поставки пшениці, а тому договір підлягає розірванню у судовому порядку, але позивач не довів спричинення йому збитків у вигляді упущеної вигоди, а тому у цій частині позову відмовлено.
Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати й позов задовольнити повністю. Підставою для часткового скасування судового рішення позивач вказує те, що рішення прийнято при неповному з'ясуванням обставин справи, за недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд вважає встановленими.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні позивач просив скасувати судове рішення та просив стягнути з відповідача вказану суму коштів, але не як упущену вигоду, а як повернення авансу.
Відповідач не скористувався правом на участь у судовому засіданні його представника. Про час та місце судового засідання він був повідомлений ухвалою суду, копії якої направлені на його адресу 1 вересня 2010 року (а.с. 99-100), ця кореспонденція поштою не повернута. Заяв про відкладення розгляду справи не надійшло. Явка сторін не визнана судом обов'язковою. У справі достатньо доказів для розгляду. А тому судова колегія ухвалила -розглянути справу за відсутністю в судовому засіданні представника відповідача.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд встановив наступне.
2 червня 2009 року між продавцем -відповідачем (а.с. 46) та покупцем -позивачем (а.с. 18-31) у простій письмовій формі було укладено договір №02-001/06-2009, за яким відповідач зобов'язався протягом 60 днів поставити на умовах франко (елеватор ВАТ «Сакський КГП») покупцю товар (продовольчу, фуражну пшеницю чи фуражний ячмінь), а покупець -оплатити продавцю 80.000грн. (а.с. 9).
3 червня 2009 року позивач безготівкою оплатив відповідачу 80.000грн. за зерно з рахунку №27 від 2 червня 2009 року (а.с. 10-11).
Станом на 17 листопада 2009 року та даний час відповідач не поставив позивачу вказаний товар, до виконання своїх обов'язків не приступив, що підтверджується поясненнями, актом звірки (а.с. 12).
При цьому, середньомісячна вартість зерна на червень-липень 2009 року була : пшениці 775,89грн. за 1 тонну, ячменя -627,18грн. за 1 тонну (а.с. 16), а ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів»в серпні 2009 року придбав зерно за ціною: пшениці 916,67грн. за 1 тонну, ячменя -800грн. за 1 тонну (а.с. 17).
Позивач також надав накладні на придбання ним у липні 2009 року зерна у інших постачальників, та продажу позивачем зерна ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів»(а.с. 47-69, 71-72).
При розгляді справи судом першої інстанції була призначена та проведена судовим експертом судова експертиза, висновками якої є спричинення позивачу в результаті невиконання відповідачем умов вказаного договору підтверджуються первинними бухгалтерськими документами в сумі 107.046грн., розмір упущеної вигоди - 107.046грн. (а.с. 79-85).
Для зберігання пшениці та ячменя позивач 1 червня 2009 року уклав з ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів»договір, за яким зобов'язався передати зерно (10 тонн пшениці, 10 тонн ячменя) для зберігання до 31 грудня 2009 року (а.с. 14-15).
З договору купівли-продажу від 12 січня 2009 року вбачається, що позивач мав намір продати ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів»зерно, але цим договором асортимент, кількість, якість і ціна товару не передбачені (а.с. 13). Доказів невиконання цього договору з боку продавця не надано.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1); до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2).
Статями 662-664 § 1 «Загальні положення про купівлю-продаж»Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, моментом виконання обов'язку є (в тому числі) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
З укладеного сторонами договору вбачається, що відповідач зобов'язався поставити товар за умовами франко -елеватор, тобто будь-якім видом транспортування до елеватору, при цьому продавець є таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надав товар в розпорядження покупця в названому місці (в даному випадку -елеваторі), що передбачено Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів, підготовлених Міжнародною торговою палатою у 1953 році, які згідно з Указом Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" № 567/94 від 4 жовтня 1994 року застосовуються при укладенні договорів.
Однак відповідач не виконав цього обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Також частина 1 статті 188 Господарського кодексу України, частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачають розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
Частини 2-4 статті 188 Господарського кодексу України встановлюють порядок розірвання договору, а саме, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (частина 2), сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (частина 3), у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина 4).
А тому апеляційний господарський суд вважає, що у позивача є підстави для розірвання договору у судовому порядку тому, що відповідач належним чином не виконав умови договору -не поставив у встановлений договором строк товар.
Частини 2 та 3 статті 693 Цивільного кодексу України встановлюють права покупця у разі непередачі продавцем товару, за якій він отримав суму попередньої оплати, це - право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2), нарахування на суму попередньої оплати процентів відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати, договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (частина 3).
Стаття 536 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі, який встановлено договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Укладеним сторонами договором не передбачений розмір процентів за неналежне виконання продавцем зобов'язання з поставки товару при отриманні попередньої оплати.
Однак позивач не заявив позовних вимог про повернення суми попередньої оплати з нарахуванням процентів за користування чужими грошовими коштами.
Позивач просить стягнути з відповідача збитки -упущену вигоду.
Дійсно, стаття 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором (частина 1); такий боржник відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Стаття 22 вказаного Кодексу встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1), збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2), збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3).
З укладених позивачем та ВАТ «Сакський КХП»договорів вбачається, що позивач мав намір продавати зерно (але асортимент, кількість, якість, ціна товару, строк його передачі покупцю) вказаним договором не визначено (а.с. 13), а у період з 1 червня по 31 грудня 2009 року позивач мав намір зберігати на елеваторі вказаного товариства зерно в розмірі 20 тонн (а.с. 14-15). Саме цими договорами позивач обґрунтовує свої вимоги про відшкодування збитків.
Позивач вважає, що невиконання відповідачем договірних обов'язків, через що не отримав вигоду за вказаним договорам з ВАТ «Сакський КХП». Але позивач не надав доказів відмови ВАТ «Сакський КХП»від договору купівлі-продажу через непоставку позивачем зерна, а тому вважати, що позивач не отримав вигоду неможна.
На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального кодексу.
Щодо зміни своєї позиції та прохання позивача стягнути з відповідача кошти, як аванс, про що заявлено представником позивача усно в судовому засіданні суду другої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що така заява задоволенню не підлягає тому, що у апеляційному порядку переглядається вже прийняте за заявленими позовними вимогами судове рішення, змінювати підставі позову можливо до прийняття рішення за суттю, що передбачено частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання представника позивача на те, що при розгляді судом першої інстанції цього спору позивач також просив повернути аванс не відповідає фактичним обставинам. Позивач просив стягнути суму упущеної вигоди, яку розраховував від суми авансу. Також позивач надавав докази на підтвердження розміру упущеної вигоди, в тому числі з цього питання була призначена судова експертиза.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2010 року у справі № 2-31/95-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді