Постанова
Іменем України
27 вересня 2010 року Справа № 2-11/628-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг");
відповідача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 07 червн 2004 року (фізична особа-підприємець ОСОБА_1);
третьої особи: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг");
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 13 травня 2010 року у справі № 2-11/628-2010
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"
(вул. Дегтярівська, 21г, місто Київ, 04119)до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
3-тя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг"
(пров. Елеваторний, 10-а, місто Сімферополь, 95051; вул. Гагаріна, 14, кім. 2, місто Сімферополь, 95000)
про стягнення 147808,94 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 травня 2010 року у справі № 2-11/628-2010 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" про стягнення 147808,94 грн.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" 123091,21 грн. основного боргу, 5169,83 грн. індексу інфляції, 12799,80 грн. пені, 2397,75 грн. три відсотка річних, шляхом звернення стягнення на заставлене майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а саме, сідельний тягач МАЗ 543205, шасі № НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_2, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, пос. Гресівський, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 14 квітня 2005 року, виданого УДАІ ГУ МВС України в місті Сімферополь у спосіб реалізації заставленого майна, передбачений частиною 4 статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», шляхом проведення публічних торгів з реалізації заставленого майна.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято при порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про оспорювання або порушення відповідачем прав позивача.
07 вересня 2010 року від товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, вважаючи його законним.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2010 року, у зв'язку з відпусткою та з метою дотримання графіку розгляду справ, суддю Волкова К.В. замінено на суддю Черткову І.В.
27 вересня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав пояснення до апеляційної скарги, в яких просить апеляційний суд задовольнити вимоги апеляційної скарги, оскільки судом при прийняті оскаржуваного рішення порушено норми статей 555, 559 Цивільного кодексу України.
У судове засідання, призначене на 27 вересня 2010 року, товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" та товариство з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомленні своєчасно та належним чином.
23 вересня 2010 року від товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" надійшла телеграма, в якій позивач просить відкласти розгляд справи у зв'язку з зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.
Вказана телеграма, в якій позивач просить відкласти розгляд справи не підлягає задоволенню, оскільки вона не підтверджена належними доказами. Також, чинний Господарський процесуальний кодексу України не обмежує коло представників юридичних осіб, які мають право представляти їх інтереси в господарському процесі.
Судова колегія, враховуючи ті обставини, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, визнала можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача та третьої особи.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 червня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(далі - лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг»(далі - лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № 070622-30/ФЛ-Ю-С (далі -договір лізингу) (а.с. 19-31, т. 1).
Відповідно до пункту 1.1 договору лізингу предметом договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (додаток № 2 до договору) -далі за текстом договору - «майно»або «предмет лізингу», для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Згідно з пунктом 1.2 договору лізингу майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії договору.
Пунктом 2.1 договору лізингу встановлено, що строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3 договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за договором.
Відповідно до пункту 3.1 договору лізингу лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5 договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1.-3.4.5 договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору лізингу загальна вартість майна на момент укладення договору складає: без ПДВ - 439 466,67 грн., крім того ПДВ 20 % - 87893,33 грн., разом з ПДВ 20% - 527360,00 грн.
Пунктом 3.4.1 договору лізингу встановлено, що лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) з наступним корегуванням на зміну курсу до долару США (крім авансового лізингового платежу).
Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг", згідно до вищевказаного договору було передано майно на суму без ПДВ - 439 466,67 грн., крім того ПДВ 20 % - 87893,33 грн., разом з ПДВ 20% - 527360,00 грн.
29 серпня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(далі - заставодержатель) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - заставодавець), з метою забезпечення вимог за договором фінансового лізингу від 22 червня 2007 року № 070622-30/ФЛ-Ю-С, укладено 29 серпня 2007 року договір застави (далі -договір застави) (а.с. 40, т. 1).
Пунктом 1.1 договору застави встановлено, що в забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань лізингоодержувача за договором лізингу від 22 червня 2007 року № 070622-30/ФЛ-Ю-С, укладеними між заставодержателем та товариством з обмеженою відповідальністю «Кримторгстрой», надалі - боржник (з усіма можливими змінами та доповнення до них), як усіх разом, так і кожного та будь-якого окремо - надалі контракти, в тому числі по належної та своєчасної сплати лізингових платежів, зазначених у - контрактах, сплати можливих штрафних санкцій (передбачених як контрактами, так і чинним законодавством України), відшкодування збитків, сплати усіх інших платежів, які покладаються за контрактом на лізингоодержувача, заставодавець надає у заставу заставодержателю основні засоби, а саме: сідельний тягач МАЗ 543205, шасі №НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, пос. Гресівський, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 14 квітня 2005 року, виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Сімферополь.
21 жовтня 2008 року між сторонами по договору лізингу затверджений новий графік сплати лізингових платежів у додатковій угоді до договору № 070622-30/ФЛ-Ю-С від 22 червня 2007 року (а.с. 36-38, т. 1).
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Кримторгстрой»не своєчасно виконував зобов'язання по сплаті лізингових платежів у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість станом на 28 грудня 2009 року в сумі 123091,21 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" з даним позовом, а саме, стягнення суми основного боргу, шляхом звернення стягнення на заставлене майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні норми містяться у статті 526 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк відповідно до умов договору.
Отже, заборгованість в сумі 123091,21 грн. основного боргу, обґрунтована та підлягає стягненню.
Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 договору лізингу встановлено, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю за порушення обов'язку своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів передбачених пунктом 3.1 договору та графіком сплати лізингових платежів, передбачених договором - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у і період, за який сплачується пеня.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" нараховано товариству з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" пеню у розмірі 12799,80 грн., за період з 30 червня 2009 року по 28 грудня 2009 року.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" було нараховано товариству з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" за період з січня 2009 року по листопад 2009 року - 5169,83 грн. індексу інфляції та 3% річних з 06 травня 2009 року по 28 грудня 2009 року, в сумі - 2397,75 грн.
Таким чином, зазначенні суми, а саме: 123091,21 грн. основного боргу, 5169,83 грн. індексу інфляції, 12799,80 грн. пені, 2397,75 грн. 3% річних підлягають стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг", оскільки останнім порушенні умови договору лізингу № 070622-30/ФЛ-Ю-С від 22 червня 2007 року щодо своєчасної сплати лізингових платежів.
Також, слід зазначити, що товариство з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг", у порушення норм статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надало суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність боргу перед позивачем.
Як зазначалось вище, договір лізингу № 070622-30/ФЛ-Ю-С від 22 червня 2007 року забезпечений договором застави від 29 серпня 2007 року, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Статтею 1 Закону України «Про заставу»визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Згідно з статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 20 Закону України «Про заставу»встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідно до підпункту 2.4.4 договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у разі порушення боржником будь-якої з вимог контрактів (у томі числі № 070622-30/ФЛ-Ю-С від 22 червня 2007 року) як усіх разом, та і кожного та будь-якого окремо, та/або заставодавцем цього договору застави.
Пунктом 3.1 договору застави передбачено, заставодержатель набуває право звернути стягнення на заставлене майно у разі порушення боржником будь-якої з вимог контрактів, як усіх разом, так і кожного та будь-якого окремо, та/або заставодавцем цього договору застави.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, враховуючи, що під час розгляду справи встановлено порушення з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" умов договору лізингу № 070622-30/ФЛ-Ю-С від 22 червня 2007 року, виконання якого забезпечено договором про заставу від 29 серпня 2007 року, керуючись нормами чинного законодавства та приймаючи до уваги умови зазначених договорів, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Посилання заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми статей 555, 559 Цивільного кодексу України є необґрунтованими, оскільки зазначенні норми регулюють правовідносини, які виникають при укладенні договорів поруки, а не договорів застави, а тому не підлягають застосуванню. Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що договір застави від 29 серпня 2007 року, який укладений між сторонами, на підставі пункту 4.1 діє до повного виконання боржником зобов'язань за контрактами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, оскаржене рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 травня 2010 року у справі № 2-11/628-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді