Постанова
Іменем України
27 вересня 2010 року Справа № 5002-28/3638-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача, Поставничий Юрій Миколайович, довіреність № б/н від 12.01.10, Державне підприємство Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова";
відповідача, Ісаєв Валерій Юрійович, довіреність № б/н від 03.09.10, приватне підприємство "Видавництво "Сонат";
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Видавництво "Сонат" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 02 серпня 2010 року у справі № 5002-28/3638-2010
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" (вул. Курортна, 2,Саки, 96500)
до приватного підприємства "Видавництво "Сонат" (вул. Хабаровська, 48-41,Сімферополь,95000)
про стягнення 30280,20 грн.,
Позивач, Державне підприємство Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, приватного підприємства "Видавництво Сонат", в якій просить стягнути збитки у вигляді сплаченого авансу в сумі 26160,00 грн., пеню в сумі 1831,20 грн., штраф в сумі 2289,00 грн., а також витрати на послуги адвоката в сумі 3529,00 грн., державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 2-4).
Позов обґрунтований посиланням на статті 526, 530, 610, 611, 615, 623 Цивільного кодексу України та статтю 231 Господарського кодексу України та тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором № 5/162 на створення літературного твору, в результаті чого за ним склалася заборгованість у сумі 26160,00грн. за невиконані роботи, що і стало підставою звернення до суду.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 02 серпня 2010 року у справі № 5002-28/3638-2010 позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" до приватного підприємства "Видавництво "Сонат" задоволено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач 17 серпня 2010 року звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, приватне підприємство "Видавництво "Сонат" у своїй апеляційній скарзі зазначає, що свої зобов'язання за договором відповідач виконав в повному обсязі та передав Державному підприємству Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" книгу "Озеро здоров'я".
Крім цього, він зазначає, що саме за позивачем в порушення зобов'язань за договором є заборгованість по сплаті за створену літературну книгу в сумі 6540,00грн.
Також, заявник апеляційної скарги вказує, що господарським судом помилково було зроблено висновок щодо стягнення з останнього суми авансу за договором.
Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.
За розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2010 року суддю Волкова К.В. у зв'язку з відпусткою замінено на суддю Плута В.М.
У судове засідання призначене на 13 вересня 2010 року представник позивача не з'явися про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду ві13 вересня 2010 року розгляд справи відкладався на 27 вересня 2010 року о 10 год.15хв.
У судовому засідання призначеному на 27 вересня 2010 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник відповідача проти вимог скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 лютого 2010 р оку між Державним підприємством Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" (замовник) та приватним підприємством видавництво "Сонат" (виконавець) був укладений договір № 5/162 на створення літературного твору (а. с. 9-10).
Пунктом 1.1 даного договору сторони обумовили, що замовник замовляє, а виконавець виконує роботи по створенню твору (науково-популярний твір по історії Сакського військового санаторію ім. М.І. Пирогова) під робочою назвою "Озеро здоров'я".
Відповідно до пункту 1.3 прийом та оцінка твору здійснюється відповідно до акту прийому-передачі.
Пунктом 2.1.1 договору № 5/162 від 10 лютого 2010 року встановлено, що виконавець зобов'язується виконати науково-популярний твір, забезпечити виконання Закону України "Про авторські та суміжні права"; не розміщувати матеріалів, які можуть спричинити прямий чи опосередкований збиток іміджу та ділової репутації замовника; забезпечити своєчасне виконання зобов'язань. В свою чергу відповідно до пункту 2.2. замовник взяв на себе зобов'язання надати виконавцю наявні матеріали по історії санаторію; забезпечити своєчасну оплату за даним договором; не передавати авторські права третім особам у відповідності з вимогами Закону України "Про авторські та суміжні права".
Розділом 3 сторони встановили, що загальна сума договору складає 32700,00грн. без податку на додану вартість. Аванс у розмірі 80% проводиться протягом 3 банківських днів після підписання договору, 20% оплати проводиться протягом 3 банківських днів після підписання обома сторонами акту виконаних робіт.
Таким чином, Державне підприємство Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" на виконання умов договору здійснило авансовий платіж відповідачу в розмірі 80% від суми договору -26160,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 733 від 19 лютого 2010 року. (а. с. 11).
Дійсний договір набирає чинності з моменту підписання, строк виконання зобов'язань - строк виготовлення продукції - до 20 квітня 2010 року (пункт 7.1).
Згідно пункту 8.5 договору, у разі порушення зобов'язань виконавцем, замовник має право в повному обсязі відмовитися від зобов'язань відповідно з вимогами статті 615 Цивільного кодексу України.
Отже, 09 червня 2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією (а. с. 13), в якій повідомив про розірвання в односторонньому порядку договору з 16 червня 2010 року, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань. Також позивач повідомив про необхідність в строк до розірвання договору повернути сплачену суму авансу.
Відмова приватного підприємства "Видавництво "Сонат" виконати свої обов'язки за договором щодо передачі позивачу літературного твору, та повернути суму авансу і стала підставою для звернення Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" до господарського суду першої інстанції з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.
Спірні правовідносини виникли з приводу виконання зобов'язань за договором на створення літературного твору, у зв'язку з чим підлягають регулюванню положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та загальними положеннями про виконання господарських зобов'язань.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна правова позиція міститься в статті 509 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна правова позиція міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" виконало свої зобов'язання за договором № 5/162 від 10 лютого 2010 року щодо сплати вартості послуг в розмірі 80 відсотків, а саме перерахувало аванс в сумі 26160,00грн. Проте, відповідач в порушення взятих на себе обов'язків умови договору не виконав.
Однак, заявник апеляційної скарги зазначає, що він передав Державному підприємству Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" літературний твір, однак даний висновок спростовується матеріалами справи, у звязку з наступним.
Відповідно до пункту 1.3 прийом та оцінка твору здійснюється відповідно до акту прийому-передачі.
Розділом 3 сторони встановили, що загальна сума договору складає 32700,00грн. без податку на додану вартість. Аванс у розмірі 80% проводиться протягом 3 банківських днів після підписання договору, 20% оплати проводиться протягом 3 банківських днів після підписання обома сторонами акту виконаних робіт.
Однак, акт прийому-передачі приватним підприємством "Видавництво "Сонат" наданий не був, а посилання на акт - прийому передачі рукопису "Летопісь Сакського центрально - військового клінічного санаторію ім. М.І. Пирогова -крізь століття. Перший кримський курорт. Озеро здоров'я", не є належним доказом по справі.
Відповідно до вимог частини 1 статі 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 статті 34 зазначеного Кодексу встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що сума збитків у вигляді сплаченого авансу в сумі 26160,00 грн. підлягає стягненню.
Крім цього заявник апеляційної скарги також просить стягнути з відповідача суму неустойки за період з 21.04.2010 по 15.06.2010 у сумі1831,20 грн. та штраф у розмірі 7% в сумі 2289,00 грн., отже судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених договором, виконавець несе відповідальність в порядку та розмірах, передбачених статтею 231 Господарського кодексу України. У випадку невиконання робіт в строк, передбачений розділом 7 договору, виконавець оплачує штраф у розмірі 0,1% вартості послуг за кожен день прострочення.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у такому розмірі: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Так відповідно до договору на створення літературного твору № 5/162 від 10 лютого 2010 року строк виконання зобов'язань: до 20.04.2010, але відповідачем було порушено строк виконання своїх зобов'язань більше ніж на 30 календарних днів, у зв'язку з чим судова колегія також погоджується з висновком господарського суду щодо стягнення з відповідача пені за період з 21.04.2010 по 15.06.2010 у сумі 1831,20грн. та штраф у розмірі 7% у сумі 2289,00 грн.
Крім цього, позивач також просить стягнути витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката у сумі 3529,00грн., судова колегія також вважає, що дані витрати підлягають стягненню, у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Статтею 2 Закону України "Про адвокатуру" визначено що, адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв Присягу адвоката України.
Так, Державне підприємство Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" надало суду договір № 515 на надання юридичних послуг від 13.07.2010, укладений позивачем та адвокатом ОСОБА_1 (а. с. 15) та платіжні доручення № 4153 та № 4154 від 15.07.2010 (а. с. 16), з призначенням платежу - гонорар за юридичні послуги згідно до договору № 515 від 13.07.2010 та податок з прибутків адвокату за липень 2010 року.
Отже, дані документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань та вартість вказаних послуг становить 3529,00 грн.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Видавництво "Сонат" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2010 року у справі № 5002-28/3638-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді