Постанова
Іменем України
27 вересня 2010 року Справа № 2-27/4781-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився (приватне підприємство "ІКО");
відповідача: не з'явився (Коктебельська селищна рада);
прокурор: Ковалевич О.М., посвідчення № 631 від 01.02.10 (прокурор відділу прокуратури міста Севастополя);
розглянувши апеляційну скаргу прокуратури Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 07 травня 2008 року у справі №2-27/4781-2008
за позовом малого приватного підприємства "ІКО" (вул. Стамова, буд. 4,Коктебель,Феодосія, місто, Автономна Республіка Крим,98186)
до Коктебельської селищної ради (пров. Висотний, 1,Коктебель, м. Феодосія,98186)
за участю прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, 95034)
про визнання дійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності
Мале приватне підприємство "ІКО" звернулось з позовом до Коктебельської селищної ради про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 квітня 2008 року дійсним та визнання за малим приватним підприємством "ІКО" права власності на земельну ділянку загальною площею 106,00 кв.м, розташовану за адресою: місто Феодосія, смт. Коктебель, вул. Леніна, 112 „и”.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу від 07 квітня 2008 року, досягнуто згоди за всіма істотними умовами, з боку малого приватного підприємства "ІКО" угода виконана у повному обсязі, проте, Коктебельська селищна рада ухиляється від нотаріального посвідчення спірного договору та передачі майна у власність позивача.
Заявою від 05 травня 2008 року мале приватне підприємство "ІКО" доповнило підстави звернення з позовною заявою, та просило визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 квітня 2008 року дійсним та визнання за малим приватним підприємством "ІКО" права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Феодосія, смт. Коктебель, вул. Леніна, 112 „и”.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 травня 2008 року у справі № 2-27/4781-2008 позов задоволений.
Визнано дійсним договір від 07 квітня 2008 року про продаж земельної ділянки, загальною площею 106,00 кв.м, розташованої за адресою: місто Феодосія, смт. Коктебель, вул. Леніна, 112 "і".
Визнано за малим підприємством "ІКО" право власності на земельну ділянку, загальною площею 106,00 кв.м, розташовану за адресою: місто Феодосія, смт. Коктебель, вул. Леніна, 112 "і".
Рішення мотивоване тим, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Не погодившись з рішенням суду, прокуратура Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме -статей 210, 220, 640 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 21 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за твердженням прокурора, судом порушені положення статті 220 Цивільного кодексу України, оскільки ця норма не може застосовуватись до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2010 року змінено склад судової колегії, суддю Заплава Л.М. замінено на суддю Остапову К.А.
У судовому засіданні 27 вересня 2010 року прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, інші представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Коктебельська селищна рада надіслала відзив, в якому просила залишити апеляційну скаргу без розгляду.
Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутністю сторін, що не з'явились.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
06 листопада 2002 року між Коктебельською селищною радою (орендодавець) та малим приватним підприємством "ІКО" (орендар) був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає орендарю у термінове, платне володіння та користування земельну ділянку загальною площею 106,00 кв.м, розташовану за адресою: місто Феодосія, смт. Коктебель, в районі Дома творчості письменників „Коктебель”, строком на 25 років. Підставою укладення цього договору є рішення 08 сесії 24 скликання Коктебельської селищної ради № 469 від 24 жовтня 2002 року.
12 вересня 2007 року виконавчим комітетом Коктебельської селищної ради, на підставі рішення № 347 від 19 липня 2007 року, малому приватному підприємству "ІКО" було видане свідоцтво на право власності на нерухоме майно -будівлю кафе літ. „А”, навіс літ. „а”, „а1”, загальною площею 29,8 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Феодосія, смт. Коктебель, вул. Леніна, 112 „и”.
31 січня 2008 року рішенням 26 сесії 5 скликання Коктебельської селищної ради № 1623 „Про викуп земельних ділянок” була затверджена грошова оцінка земельної ділянки, зокрема, розташованої за адресою: місто Феодосія, смт. Коктебель, вул. Леніна, 112 „и”, що знаходиться в оренді у малого приватного підприємства "ІКО" на підставі договору оренди № 210, яка складає 31800,00 грн.
На підставі вказаного рішення, 07 квітня 2008 року між тими ж сторонами був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 106,00 кв.м, що розташована за адресою: місто Феодосія, смт. Коктебель, вул. Леніна, 112 „и”.
Пунктом 1.2 договору від 07 квітня 2008 року право власності на відчужуване майно переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення дійсного договору, яке сторони зобов'язуються здійснити не пізніше наступного дня після перерахування покупцем вартості земельної ділянки на розрахунковий рахунок продавця.
Згідно з пунктом 1.3 договору від 07 квітня 2008 року вартість вказаної земельної ділянки складає 31800,00 грн.
Як вбачається з квитанції № 30401 від 14 квітня 2008 року, малим приватним підприємством "ІКО" була сплачена сума за договором від 07 квітня 2008 року у розмірі 31800,00 грн.
Проте, як вказує позивач, Коктебельська селищна рада ухилялась від нотаріального посвідчення вказаного договору, що стало підставою для звернення до господарського суду.
Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, заслухавши прокурора, судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно зі статтею 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Положеннями статті 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Так, між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який в свою чергу підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
У позовній заяві мале приватне підприємство "ІКО" посилається на ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, та зазначає, що частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України встановлено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Проте, судова колегія не може погодитись з такими доводами позивача та висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В матеріалах справи не міститься та сторонами не надано належних доказів державної реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 квітня 2008 року.
Таким чином, апеляційна інстанція не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 листопада 2008 року у справі № 21/555.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає скасуванню, яке постановлено з порушенням норм матеріального права. При прийнятті нового рішення, судова колегія у позові відмовляє.
Керуючись статтями 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу прокуратури Автономної Республіки Крим задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 травня 2008 року у справі №2-27/4781-2008 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя
Судді
розсилка:
прокуратура міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)