печерський районний суд міста києва
Справа № 757/38022/24-к
23 серпня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участі:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчої групи ГСУ Національної поліції України ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42024000000000764 від 05.06.2024, підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
23.08.2024 слідчий слідчої групи ГСУ Національної поліції України майор поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором, звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42024000000000764 від 05.06.2024, підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024000000000764 від 05.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у носінні, зберіганні, придбанні, збуті вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
У зв'язку з чим, 30.06.2024 о 19 год. 25 хв. ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
01.07.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за погодженням з прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора.
02.07.2024 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, відповідно до ст. ст. 42, 276, 277, 278, 279 КПК України: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у носінні, зберіганні, придбанні та збуті вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Орган досудового слідства вказує, що з метою забезпечення нормальної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у справі, необхідно продовжити застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладені на нього процесуальні обов'язки.
22.08.2024 заступником Генерального прокурора винесено постанову про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні закінчується 28.08.2024, однак внаслідок особливої складності провадження закінчити розслідування в строк до закінчення дії ухвали суду про тримання під вартою підозрюваного не можливо, оскільки необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема необхідно виконати наступне:долучити висновки призначених експертиз, а саме: судово-балістичних та судових вибухово-технічних;отримати відповідь з благодійної організації «ПРИВИД», щодо ввезення автомобіля Volkswagen Caddy, н.з. НОМЕР_1 випуску на територію України та інформації щодо передачі даного автомобіля третім особам;допитати директора благодійної організації «ПРИВИД» ОСОБА_7 з приводу отримання в якості гуманітарної допомоги автомобіля VW Caddy, який вилучений у ОСОБА_8 , а також чи надавалась інша благодійна допомога матеріально-технічними засобами.Встановити та допитати в якості свідків осіб, у яких ОСОБА_9 та ОСОБА_5 придбавали зброю та боєприпаси, щодо підтвердження чи спростування даних фактів, а також встановлення місць, де ті в свою чергу придбавали зброю та боєприпаси. Долучити відповідь з ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», про отримання документів, щодо прийняття/передачі та перебування на обліку ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» кулемету «ПКМ» калібру 7,62х54 мм з серійним номером НОМЕР_2 , який перебував на обліку військової частини НОМЕР_3 та відповідно до наряду військової частини НОМЕР_4 від 07.12.2009 № 328/3/7/М НОМЕР_5 переданий до ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», інформації чи була вказана вогнепальна зброя передана до будь-яких військових частин, якщо так, то коли саме та до якої військової частини, надати завірені належним чином копії відповідних документів, інформації чи значиться вище вказана зброя, як втрачена чи викрадена. Провести одночасний допит підозрюваних ОСОБА_9 та ОСОБА_5 в умовах гауптвахти за участю захисників, із застосуванням технічних засобів фіксації; провести відібрання зразків почерку підозрюваного ОСОБА_5 ;здійснити тимчасовий доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю, а саме вилучення у ВЧ НОМЕР_6 документів з вільними зразками почерку підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_9 ;призначити судову-почеркознавчу експертизу зразків почерку підозрюваних та вилучених записах рукописного тексту в ОСОБА_9 та ОСОБА_5 ; провести огляд мобільних телефонів ОСОБА_9 та ОСОБА_5 на предмет наявності спілкування про отримання та збут зброї, боєприпасів, тощо; фото та відеофайлів із зображенням, як збутої так і іншої зброї, від кого отримано, кому надіслано, тощо; придбання коштовних матеріальних цінностей, витрачання коштів на розваги, послуги, тощо, що може свідчити про незаконне збагачення від збуту зброї; отримання даних, щодо придбання вогнепальної зброї та боєприпасів з метою збуту, після отримання всіх призначених експертиз, повідомити про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_9 , допитати в якості підозрюваного. В порядку ст. 290 КПК України оголосити підозрюваному про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та відкрити їм матеріали для ознайомлення; Скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування, та після затвердження прокурором вручити підозрюваним та стороні захисту, після чого скерувати обвинувальний акт до суду для розгляду.
Таким чином, проведення зазначених слідчих та процесуальних дій не можливе без продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В той же час, їх виконання забезпечить встановлення фактичних обставин вчинених злочинів, виявлення можливих інших епізодів злочинної діяльності підозрюваних, а також вірної кваліфікації їх дій.
Відтак, слідчий вказує, що підставою про продожвення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 є згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також те, що заявлені ризики не зменшились, крім того з'явилися нові ризики, які дають достатні підстави слідчому звернутися з клопотанням до слідчого судді про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що підозрювана особа може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років та той факт, що останній вчинив злочин, перебуваючи на військовій службі у військовій частині, існує ризик вважати, що він з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, обґрунтовується тим, що органом досудового розслідування у даний час не встановлено усіх обставин вчинених злочинів, не винайдено всі грошові кошти, набуті злочинним шляхом (які отримано ОСОБА_5 від продажу зброї, вибухових пристроїв та боєприпасів), а також встановлюються інші особи, які сприяли підозрюваному ОСОБА_5 збувати зброю та боєприпаси в незаконний спосіб, з метою особистого збагачення, тому підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та можуть бути використанні для встановлення інших можливих співучасників чи збору доказів їх причетності до вчинених злочинів.
Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_5 знайомий зі свідком ОСОБА_10 у вказаному кримінальному провадженні та володіє інформацією про місце проживання останнього, для забезпечення безпеки та попередження незаконного впливу на нього з боку підозрюваного.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено нових свідків, на яких вказав підозрюваний ОСОБА_9 , як на осіб, у яких він отримував зброю та боєприпаси. Дані свідки наразі ще не допитані у даному кримінальному провадженні, оскільки вони є військовослужбовцями та несуть службу в Донецькій області.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що перебуваючи не під вартою може не з'являтися на виклики для проведення слідчих та процесуальних дій слідчим, прокурором, слідчим суддею, враховуючи те, що підозрюваний є військовослужбовцем, та під час несення служби не має визначеного місця проживання
Враховуючи те, що інкриміновані кримінальні правопорушення вчинялись військовослужбовцем ЗСУ ОСОБА_5 , який перебуває на посаді начальника складу взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_6 військової частини НОМЕР_7 , якому було ввірено вогнепальну зброю, боєприпаси та вибухові пристрої для виконання бойових задач під час воєнного стану, однак останнім налагоджено схему незаконного збуту зброї, з метою особистого збагачення, та в подальшому він має можливість вільного доступу до зброї і боєприпасів, яку може продовжити незаконно реалізовувати.
У разі застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою до ОСОБА_5 орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження, а також з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні.
Таким чином, слідчий вказує, що є необхідність у продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, оскільки підозра необґрунтована, ризики нічим не підтверджені, зазначивши, що розмір застави є непомірним для підозрюваного, просив в разі задоволення копотання щодо продовження строку тримання під вартою зменшити розмір застави.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до положень ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено судом при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, є обґрунтованою, що дає підстави для продовження запобіжного заходу.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя одночасно враховує, що вказані обставини та докази були встановлено судами при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про продовження строку тримання під вартою підозрюваного на даній стадії досудового розслідування, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Даних про наявність підстав для скасування підозрюваному запобіжного заходу або його зміни на менш м'який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
З врахуванням зазначеного, слідчий суддя вважає, що ризики є сталими та доведеними. Також, слідий суддя враховує тяжкість покарання, обставини вчинення кримінального правопорушення, які лише приводять до висновку, що більш м'який запобіжний захід станом на день розгляду клопотання не може бути застосований.
Також, суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час з урахуванням результатів подальшого розгляду кримінального провадження у судовому розгляді, під час якого також будуть перевірені доводи сторони захисту.
Між тим, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, який на думку суду належним чином зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.
Окрім цього, частиною 1 статті 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що з метою забезпечення досудового розслідування, виконання підозрюваним обов'язків, необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 80 прожиткових мінімумів, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп, з одночасним покладанням обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе забезпечити виконання підозрюваного покладених на нього обов'язків з урахуванням вказаних обставин, оскільки розмір застави, який просить суд орган досудового розслідування, на думку суду є надмірним для підозрюваного та не свідчить, що при такому розмірі не буде досянуто належного балансу між цілями досудового розлсдівання та прав підозрюваного.
Так, слідчий суддя у відповідністі до положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини враховує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, характер та обставини вчинення злочину, так як вони сформульовані в повідомлені про підозру та приходить до висновку про доведеність ризиків.
Враховуючи тяжкість та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 дані про особу підозрюваного, його стан здоров'я, соціальні зв'язки, наявність значного суспільного інтересу в результатах розслідування кримінального провадження, те, що продовження строку тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя дійшов висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, з яких не може бути застосовано жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Відтак, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000000764 від 05.06.2024, строк тримання під вартою, з утриманням його на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 , до 21.09.2024 включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_5 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, в разі внесення застави, а саме:
- прибувати до слідчих слідчої групи у кримінальному провадженні, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає/проходить військову службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання/зміну місця дислокації несення служби;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- утримуватись від спілкування із іншим підозрюваним у вказаному кримінальному провадженню ОСОБА_9 ;
- здати на зберігання слідчому свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Застава може бути внесена, як самою підозрюваною, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача ДКСУ, м.Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 21.09.2024 року включно.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваного ОСОБА_5 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_5 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_11