Постанова
Іменем України
20 вересня 2010 року Справа № 2-17/3048-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Уніат О.В., довіреність № б/н від 15.01.07 (товариство з обмеженою відповідальністю "ЛС");
відповідача: не з'явився (Гурзуфська селищна рада);
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Гайворонського В.І., суддів Осоченко І.К., Мокрушина В.І.) від 16 червня 2010 року у справі № 2-17/3048-2010
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС" (вул. Басейна, 11, оф. 18,Ялта,98600)
до Гурзуфської селищної ради (вул. Подвойського, 9,смт.Гурзуф,98640)
про визнання недійсним рішення Гурзуфської селищної ради 29-ї сесії 5-го скликання №12 від 28.11.2008 року
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛС" звернулось з позовом до Гурзуфської селищної ради про визнання недійсним рішення № 12 від 28 листопада 2008 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі спірного рішення, яке прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, відповідач вимагає від позивача підписання додаткової угоди до договору про збільшення орендної плати за земельну ділянку.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2010 року у справі № 2-17/3048-2010 у позові відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що право відповідача встановлювати річну орендну плату за земельну ділянку в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки передбачене Законом України „Про оренду землі”. Крім того, господарський суд вказує на неналежність доказів, які містяться в матеріалах справи.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "ЛС" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, будь-хто не вправі в односторонньому порядку змінювати умови діючого договору оренди земельної ділянки.
Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2010 року змінено склад судової колегії, суддю Ткаченка М.І. замінено на суддю Маслову З.Д.
У судовому засіданні 20 вересня 2010 року представник товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС" підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, заслухавши заявника апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
31 травня 2001 року між Гурзуфською селищною радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛС" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, за яким орендодавець надає орендарю у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0686 га, яка знаходиться за адресою: місто Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім. О.С. Пушкіна.
З пункту 1.6 договору від 31 травня 2001 року вбачається, що грошова оцінка земельної ділянки складає 479843,28 грн., що підтверджується довідкою начальника Ялтинського міського управління по земельних ресурсах від 13 травня 2001 року.
Відповідно до пункту 2.3 договору від 31 травня 2001 року орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 9596,87 грн. Розмір орендної плати щорічно переглядається в разі, зокрема, збільшення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; в інших випадках, передбачених законодавством України.
25 грудня 2001 року рішенням 32 сесії 23 скликання Гурзуфської селищної ради № 31 було вирішено продовжити строк оренди земельної ділянки, зокрема, товариству з обмеженою відповідальністю "ЛС" земельної ділянки за адресою: місто Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім. О.С. Пушкіна, строком на 49 років.
24 січня 2002 року на виконання вказаного рішення сторонами була підписана додаткова угода до договору оренди від 31 травня 2001 року, якою строк договору оренди земельної ділянки встановлювався 49 років.
28 листопада 2008 року рішенням 29 сесії 5 скликання Гурзуфської селищної ради № 12 була затверджена річна ставка орендної плати за земельні ділянки у розмірі 10% їх нормативної грошової оцінки, яка передбачена пунктом 7 статті 21 Закону України „Про оренду землі” від 06 жовтня 1998 року (зі змінами та доповненнями). Наказано орендарям земельних ділянок привести договори оренди земельних ділянок у відповідність до пункту 1 даного рішення; вказано, що дане рішення набере чинності через 30 днів з моменту його опублікування у засобах масової інформації.
03 грудня 2008 року вищезазначене рішення Гурзуфської селищної ради № 12 було опубліковане в газеті „Кримська газета” № 220 (18305).
Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України „Про оренду землі” від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV(зі змінами та доповненнями) встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною 5 статті 21 Закону України „Про оренду землі” встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.
Таким чином, на момент винесення спірного рішення Гурзуфська селищна рада діяла в межах наданих їй повноважень та відповідно до вимог діючого законодавства.
Щодо посилання заявника апеляційної скарги на те, що умови договору не можуть бути змінені в односторонньому порядку, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, пунктом 2.3 договору від 31 травня 2001 року сторони передбачили, що розмір орендної плати щорічно переглядається в разі, зокрема, збільшення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Крім того, істотна зміна умов договору від 31 травня 2001 року не є предметом розгляду даної справи.
Доводи заявника апеляційної скарги стосовно відсутності публікації в засобах масової інформації оскарженого рішення спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2010 року у справі № 2-17/3048-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді