Постанова
Іменем України
22 вересня 2010 року Справа № 2-28/2797-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Мартинюк Юлії Анатоліївни, довіреність № 406-Д від 19.07.10;
відповідача: Сковородко Тетяни Володимирівни, довіреність № 294 від 10.06.10;
відповідача: Грачової Юлії Олексіївни, довіреність № 446 від 01.09.10;
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Житловик-5" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 16.08.2010 у справі №2-28/2797-2010
за позовом відкритого акціонерне товариство "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034)
до комунального підприємства "Житловик-5" (вул. Конституції, 32, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)
про стягнення 365650,15 грн.
Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Комунального підприємства "Житловик-5" в якій просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 318329,99 грн., інфляційні витрати в сумі 23941,04 грн., 3 % річних в сумі 2939,54 грн., пеню в сумі 20439,58 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконував умови укладеного між сторонами договору, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість у розмірі 318329,99 грн.
Наданий суду відзив відповідач обґрунтовує тим, що будинки КП "Житловик-3" були передані на баланс в КП "Житловик-5" без приладів обліку, з простроченими плановими замінами і з заборгованістю по оплаті за використану електроенергію; розрахунки за використану електроенергію з моменту передачі будинків, проводяться згідно фактично встановленої потужності. Також зазначає, що акт звірки на суму 365650,15 грн. був помилково підписаний директором КП "Житловик-5" та просить розстрочити виконання рішення суду.
Заявою від 26.07.2010 позивачем зменшено розмір позовних вимог, які складають суму заборгованості за активну електричну енергію в розмірі 244343,09 грн., інфляційні витрати у розмірі 17800,13 грн., 3 % річних у розмірі 1851,02 грн., пеню в розмірі 12648,64 грн.
09.08.2010 відповідач надав суду заяву, в якій просив провести перерахунок електричної енергії відповідно до п. 6.20 Правил користування електроенергією та надати розстрочку виконання рішення суду, у зв'язку з тяжким матеріальним становищем.
В запереченнях за вих. № 403 від 11.08.2010 позивач зазначив, що він зробив перерахунок на суму 115799,03 грн. та різниця складає 15191,11 грн. Таким чином, відповідач визнавав суму заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 229151,98 грн., але не визнавав інфляційні нарахування в розмірі 17800,13 грн., 3 % річних в розмірі 1851,02 грн. та пеню у розмірі 12648,64 грн., у зв'язку з тим, що заборгованість склалася через несвоєчасну оплату населенням за електричну енергію.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2010 року у справі № 2-28/2797-2010 прийнято заяву відкритого акціонерного товариства "Крименерго" від 26.07.2010 про зменшення суми позову, позов задоволено, стягнуто з комунального підприємства "Житловик - 5" на користь відкритого акціонерного товариства "Крименерго" суму заборгованості за активну електричну енергію в розмірі 244343,09 грн., інфляційні витрати у розмірі 17800,13 грн., 3 % річних у розмірі 1851,02 грн., пеню у розмірі 12648,64 грн., державне мито у розмірі 2766,43 грн. та 178,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу за спожиту електричну енергію за період з серпня 2009 року по березень 2010 року та контррозрахунок суми позову. Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки по розрахункам за електричну енергію з 01.08.2009р. по 01.04.2010р., який підписано директором та головним бухгалтером КП "Житловик-5" та скріплено печаткою підприємства (а. с. 18). Відповідно до даного акту заборгованість відповідача за спожиту активну електричну енергію складає 318329,99 грн., інфляційні витрати в сумі 23941,04 грн., 3% річних в сумі 2939,54 грн., пеню в сумі 20439,58 грн.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2010 у справі № 2-28/2797-2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також тим, що суд не в повному обсязі встановив обставини справи.
Походження сальдо на 01.08.2009 у сумі 155825,55 відповідач вважає необґрунтованим.
У судовому засіданні призначеному на 22 вересня 2001 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позовні вимоги визнав частково, представник позивача заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
26 квітня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Крименерго" та комунальним підприємством "Житловик-5" укладено договір про постачання електричної енергії № 947.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" виставляло відповідачеві рахунки на оплату спожитої електричної енергії (том 1, а. с. 19-28). Проте вказані рахунки відповідачем були сплачені частково, у зв'язку з чим, за період з серпня 2009 року по березень 2010 року за ним склалася заборгованість у розмірі 331626,48 грн.
Позивач надав заяву, в якої зменшив суму позову у зв'язку з перерахуванням заборгованості (том 1, а. с. 87) та просив стягнути з відповідача суму заборгованості за активну електричну енергію в розмірі 244343,09 грн., інфляційні витрати у розмірі 17800,13 грн., 3 % річних у розмірі 1851,02 грн., пеню у розмірі 12648,64 грн.
Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Правовідносини сторін регулюються нормами Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, нормами цивільного та господарського кодексу України.
Згідно з пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків.
Відповідно до пункту 1 договору, постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач сплачує поставнику її вартість і здійснює інші платежі, відповідно до умов дійсного договору і додатків до нього, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що споживач зобов'язується сплачувати постачальнику вартість електричної енергії і інші нарахування, згідно з умовами додатків № 4.1 або № 4.2. "Порядок розрахунків".
Відповідно до вказаних додатків розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються відповідно до п. 6.6 Правил користування електричною енергією. Розрахункова дата встановлюється 17 числа кожного місяця.
Згідно з пунктом 5 додатку № 4.2 до договору № 947, розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Дата оплати встановлюється до 22 числа кожного місяця (відповідно до п. 6.11 ПКЕЕ). За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії або дата внесення споживачем готівки до каси постачальника.
Пунктом 6.5. Правил користування електричною енергією передбачено, що у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" виставляло відповідачеві рахунки на оплату спожитої електричної енергії (том 1, а. с. 19 - 28). Проте вказані рахунки відповідачем були сплачені частково, без вказівки періоду за який здійснювався платіж, у зв'язку з чим позивачем було зараховано платежі в рахунок заборгованості з найбільш ранішнім строком утворення. Таким чином за період з серпня 2009 по березень 2010 відповідачем здійснено оплат на суму 169122,04 грн. що достатньо для погашення боргу на 01.08.2009, але не достатньо для оплати поточних нарахувань (том 1, а. с. 15). Заборгованість за спожиту електроенергію склалась, за період з серпня 2009 року по березень 2010 року у розмірі 331626,48 грн. (з яких 155825,55 грн. - залишок станом на 01.08.2009).
Таким чином судова колегія прийшла до висновку, що позивач діяв у повній відповідності з пунктом 6.5. Правил користування електричною енергією, у зв'язку з чим вимоги заявника апеляційної скарги стосовно необхідності виключення із загальної суми заборгованості суми 155825,55 грн. є необґрунтованими.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу за спожиту електричну енергію за період з серпня 2009 року по березень 2010 року. Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки по розрахункам за електричну енергію з 01.08.2009 по 01.04.2010, який підписано директором та головним бухгалтером КП "Житловик-5" та скріплено печаткою підприємства (а. с. 18). Відповідно до даного акту заборгованість відповідача за спожиту активну електричну енергію складає 318329,99 грн., інфляційні витрати в сумі 23941,04 грн., 3% річних в сумі 2939,54 грн., пеню в сумі 20439,58 грн.
В ході розгляду справи позивачем було здійснено перерахунок встановлених потужностей відповідача на підставі заяв (а. с. 90, 92, 94), внаслідок чого було зменшено суму позовних вимог заборгованості за активну електричну енергію до 244343,09 грн., інфляційних витрат до 17800,13 грн., 3% річних до 1851,02 грн., пені до 12648,64 грн.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем заявою (том 1, а. с 102) в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України визнано заборгованість у розмірі 229151,98 грн., але він заперечував проти стягнення інфляційних витрат у розмірі 17800,13 грн., 3% річних у розмірі 1851,02 грн., пені у розмірі 12648,64 грн. мотивуюче це заборгованістю перед ним населенням за спожиту електроенергію.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Відповідач не представив суду належних доказів погашення заборгованості, у зв'язку з чим судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги, а також відмовлено у розстрочки рішення у зв'язку з тим, що відповідач не представив суду докази, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у цій справі або роблять його виконання неможливим.
Вбачається, що позивачем нараховані 3 % річних у розмірі 1851,02 грн., а також збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 17800,13 грн.
У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок суми річних та індексу інфляції, колегія суддів вважає їх правильними, у зв'язку з чим позов в цій частині також правомірно задоволений місцевим судом.
Стосовно заявленої до стягнення пені за період з 21.08.2009 по 25.03.2010 в сумі 12648,64 грн., колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 4.2.1 договору, за несвоєчасне внесення платежів, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Заявлена до стягнення сума пені відповідає вказаним нормам закону, а тому обґрунтовано стягнута з відповідача.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Житловик-5" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2010 року у справі № 2-28/2797-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді