Постанова
Іменем України
21 вересня 2010 року Справа № 5020-9/108
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2 довіреність № 324 від 23.11.09, фізична особа-підприємець ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_3 довіреність № 2813 від 08.07.10, фізична особа-підприємець ОСОБА_4
третьої особи: Гусак Олександр Володимирович, довіреність № б/н від 01.03.10, мале приватне науково - виробниче підприємство "Сердолік";
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 22 липня 2010 року у справі № 5020-9/108
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 АДРЕСА_2
про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення 65000,00 грн.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про витребування з незаконного володіння майна, яке складається зі столів у кількості 10 шт., сміттєвих урн -4 шт., барних стільців Marco Hoker Chrome -4 шт., барних стільців Marco Nero Chrome -40 шт., барної стійки з кріпленням для бокалів, полиці для вина, полиці чайної, полиці для снеків, видвіжного столу, рекламної вивіски, що світиться, рекламного штендеру, морозильної камери HSA 40550 СН 0810124910, роутеру WLAN (2 шт.) CHF 1111333 та F 1111339, WI-FI точки доступу, освітлення на літній площадці, стягнення упущеної вигоди в розмірі 32000,00 грн., збитків у розмірі 30000,00 грн. та 3000,00 грн. витрат на юридичні послуги.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22 липня 2010 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Севастополя від 22 липня 2010 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, ним були надані всі можливі докази того факту, що спірне майно знаходиться в незаконному володінні відповідача, а відповідач на зміг довести зворотного.
Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий -суддя Антонова І.В., судді Ткаченко М.І., Градова О.Г.
У зв'язку з відпусткою судді Ткаченка М.І. на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2010 року здійснено заміну судді Ткаченка М.І. на суддю Голика В.С.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
18 квітня 2008 року між малим науково -виробничим підприємством „Сердолік” (орендодавець) та приватним підприємством „Промтек” (орендар) укладено договір № 14 оренди нежитлових приміщень площею 178,7 кв.м, розташованих в цокольному поверсі будинку № 164 по пр. Ген. Острякова в місті Севастополі для розміщення кафе, кухні та підсобних приміщень на строк 2 роки 364 дні (а.с. 10-15).
Перелік майна, що знаходиться в орендованому приміщенні, визначений у додатку № 1 до договору.
Листом від 22 червня 2009 року вих. № 53 мале приватне науково -виробниче підприємство „Сердолік” повідомило приватне підприємство „Промтек” про відмову від договору.
Згідно з актом від 30 червня 2009 року приватне підприємство „Промтек” повернуто малому приватному науково -виробничому підприємству „Сердолік” майно, що було предметом оренди.
01 липня 2009 року між малим приватним науково -виробничим підприємством „Сердолік” (орендодавець) та фізичною особою ОСОБА_4 (орендар) укладено договір № 9 оренди цих самих нежитлових приміщень на 2 роки 364 дні.
Згідно з описом об'єкту оренди, що є додатком № 1 до договору, узгодженого сторонами, фізична особа -підприємець ОСОБА_4 прийняла в оренду теж саме майно, що раніше передавалось в оренду приватному підприємству „Промтек”.
Додатковою угодою від 01 травня 2010 року, узгодженою сторонами, договір оренди № 9 від 01 липня 2009 року був розірваний.
07 травня 2010 року фізична особа -підприємець ОСОБА_4 повернула малому приватному науково -виробничому підприємству „Сердолік” орендоване майно.
Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції наданий договір оренди № 06/08 від 01 травня 2008 року, з якого вбачається, що в період знаходження майна в оренді у приватного підприємства „Промтек”, останній передав вказане майно в суборенду фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1
На підставі угоди від 01 липня 2009 року договір оренди № 06/08 від 01 травня 2008 року, укладений між приватним підприємством „Промтек” та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, був розірваний.
Позивач твердить, що напередодні розірвання договору оренди № 06/08 від 01 травня 2008 року та укладення договору між малим приватним науково -виробничим підприємством „Сердолік” та ОСОБА_4, 30 червня 2009 року між ним та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 була досягнута усна домовленість про продаж майна, яке він придбав за власні кошти та використовував в орендованому приміщенні в період дії договору оренди (суборенди), тобто з 01 травня 2008 року по 01 липня 2009 року на суму 25868,00 грн.
За твердженням фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, фізична особа -підприємець ОСОБА_4 придбала майно, а саме -столи у кількості 10 шт., сміттєві урни -4 шт., барні стільці Marco Hoker Chrome -4 шт., барні стільці Marco Nero Chrome -40 шт., барну стійку з кріпленням для бокалів, полицю для вина, полицю чайну, полицю для снеків, видвіжний стіл, рекламну вивеску, що світиться, рекламний штендер, морозильну камеру HSA 40550 СН 0810124910, роутер WLAN (2 шт.) CHF 1111333 та F 1111339, WI-FI точку доступу, освітлення на літній площадці та зобов'язалася сплатити 25868,00 грн.
Відмова ОСОБА_4 від сплати вартості майна та його безпідставне утримання стало підставою для звернення фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до господарського суду міста Севастополя з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 з огляду на наступне.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з частиною 1 статті 97 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Статтею 400 Цивільного кодексу України передбачено, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно з частиною 1 статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом з урахуванням доказів, що є в матеріалах справи, фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 у приватного підприємства „Промтек” придбане майно на суму 15686,21 грн., а саме -урни в кількості 4 шт., стільці барні два види в кількості 44 штуки, основа столу у кількості 10 штук, розтер WLAN в кількості 2 штук, що підтверджується видатковими накладними № 32 та № 35 від 01 вересня 2008 року (а.с. 19 - 22).
Також в матеріалах справи міститься товарний чек на придбання морозильної камери HSA 40550 вартістю 4264,00 грн. (а.с. 23).
З наведеного вбачається, що фізична особа -підприємець ОСОБА_1 є власником частини майна на загальну суму 19950,21 грн., яке він поряд з іншим майном просить витребувати у відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Згідно з частиною 1 статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 не заперечує, що у письмовій формі договір купівлі -продажу обладнання на суму 25868,00 грн. з фізичною особою -ОСОБА_4 не укладався. Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 проти укладення договору купівлі -продажу в усній формі заперечує.
На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав вважати укладеним договір між позивачем та відповідачем з приводу купівлі -продажу майна та неспроможність тверджень позивача про те, що відповідач повинен був здійснити розрахунок за нього до 14 липня 2009 року.
Позивач також не надав суду доказів того, що спірне майно знаходиться в барі „Монте - Крісто”, що раніше знаходився у нього в оренді, та фізична особа -підприємець ОСОБА_4 без достатніх правових підстав утримує його.
Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в частині витребування майна з незаконного володіння відповідача.
Колегія суддів також вважає неспроможними позовні вимоги про стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 30000,00 грн. штрафу за договором купівлі - продажу № 011 від 01 серпня 2009 року та 32000,00 грн. упущеної вигоди з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2009 року між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі -продажу № 011 (а.с. 28-29).
Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити 32000,00 грн. за наступне майно: столи у кількості 10 шт., сміттєві урни -4 шт., стільці барні Marco Hoker Chrome -4 шт., стільці барні Marco Nero Chrome -40 шт., барну стійку з кріпленням для бокалів, полицю для вина, полицю чайну, полицю для снеків, видвіжний стіл, рекламну вивеску, що світиться, рекламний штендер, морозильну камеру HSA 40550 СН 0810124910, роутер WLAN (2 шт.) CHF 1111333 та F 1111339, WI-FI точку доступу, освітлення на літній площадці, тобто майно, яке позивач просить витребувати з незаконного володіння відповідача у справі.
Згідно з пунктом 4.1 договору кінцевим строком поставки товару продавцем покупцеві є 20 вересня 2009 року.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі непоставки товару у строк, передбачений пунктом 4.1 цього договору, продавець зобов'язується сплатити покупцеві штраф в сумі 30000,00 грн.
22 вересня 2009 року між сторонами договору купівлі - продажу № 011 від 01 серпня 2009 року підписано угоду № 01 про розірвання договору, відповідно до пункту 2 угоди фізична особа -підприємець ОСОБА_1 в добровільному порядку зобов'язався сплатити штраф фізичній особі -підприємцю ОСОБА_5 у сумі 30000,00 грн. (а.с. 30), які в якості збитків позивач просить стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
Упущена вигода, за твердженням фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, складається з суми в розмірі 32000,00 грн., яку він мав намір отримати на підставі договору купівлі -продажу № 1 від 20 липня 2009 року.
Згідно з частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Укладений між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 договір купівлі -продажу не містить відомостей про те, що майно, яке є предметом купівлі -продажу, у фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 відсутнє та може бути у нього в наявності у майбутньому, тобто після витребування у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4.
Оскільки фізична особа -підприємець ОСОБА_1 за умов вказаного договору зобов'язався передати фізичній особі -підприємцю ОСОБА_5 майно, що є у нього в наявності (пункти 2.1, 2.2 договору), яке фактично було відсутнє, ризик невиконання умов договору по переданню майна покупцеві лежить саме на фізичній особі -підприємці ОСОБА_1
За загальним правилом, покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків здійснюється у випадку наявності доказів завдання позивачеві реальних збитків та неодержання доходів (упущеної вигоди), внаслідок винних протиправних дій відповідача.
Оскільки позивачем у справі не надано доказів завдання йому відповідачем реальних збитків та неодержання доходів (упущеної вигоди), підстави для задоволення позову у вказаній частині також відсутні.
Відмова у позові у повному обсязі у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відмови у стягненні витрат, пов'язаних з витратами на юридичну допомогу в сумі 3000,00 грн., та стягненні державного мита та витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в загальній сумі 895,97 грн.
Оскільки рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 липня 2010 року у справі № 5020-9/108 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді