10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"04" листопада 2010 р. Справа № 9/175
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Гурової Г.В. - представника за довіреністю №231/12 від 15.12.2009р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Трейд", м. Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від "01" липня 2010 р. по, у справі № 9/175 (суддя Алексєєв М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дольче Віта",
м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Трейд", м. Житомир
про стягнення 5 385,94 грн.,
з перервою в судовому засіданні з 28.10.2010р. по 04.10.2010р., відповідно до ст.77 ГПК України
Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.07.2010р. у справі №9/175 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дольче Віта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет - Трейд" про стягнення 5385,94 грн. заборгованості задоволено й стягнуто з відповідача на користь позивача 3076,00грн. боргу, 251,28грн. пені, 1796,38 грн. інфляційних втрат, 262,28 грн. - 3% річних, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет-Трейд" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі, та прийняти нове рішення - про відмову в позові (а.с.97-99).
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, що позивачем, внаслідок своєї бездіяльності, невиконання умов п.п.5.2.5, 5.2.6 договору, було пропущено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дольче Віта" у відзиві на апеляційну скаргу №203/09 від 13.09.2010р. (а.с.103-104) заперечило проти апеляційної скарги відповідача й, вважаючи рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що датою закінчення строку позовної давності за зобов'язанням, яке виникло у відповідача перед позивачем за накладною №ТД-0000241 від 29.01.2007р., є 03.03.2010р., а позов подано до господарського суду Житомирської області 15.02.2010р., отже, позивач у визначені діючим законодавством строки звернувся до суду за захистом свого права.
Представник відповідача в засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 02.09.2010р. (а.с.107-108), колегія суддів визнала можливим розглядати апеляційну скаргу без участі представника відповідача.
Представник позивача в засіданні суду апеляційної інстанції заперечила проти доводів апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважаючи оскаржене рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дольче Віта" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркет-Трейд" (Покупець) було укладено договір поставки №2201/07Д (а.с.9-12), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно замовлення Покупця поставити товар і відповідну до нього документацію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору та за цінами, узгодженими в Специфікації.
Відповідно до п.2.1 договору товар постачається в асортименті, згідно затвердженої Специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 4.1 сторони погодили, що Покупець оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами в Специфікації та підтверджених у накладних.
Загальна сум договору складається з сум накладних, по яким була здійснена поставка товару та актів виконаних робіт (наданих послуг), що додаються до цього договору (п.4.2 договору).
Згідно п.4.3 договору оплата за поставлений товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.
Пунктом 6.2 договору встановлено, що у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених п.4.3 цього договору, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час порушення зобов'язання, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення; при цьому, сплата неустойки не звільняє Покупця від обов'язку оплатити поставлений товар.
Даний договір набирає сили з дня його підписання і діє до 31.12.2007р. (п.8.1 договору).
Відповідно до п.8.8 договору в разі зміни місцезнаходження або інших реквізитів сторони повинні проінформувати про це одна одну протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту таких змін.
По спливу терміну дії договору, якщо жодна із сторін не виявила бажання розірвати його, то договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (п.8.9 договору).
На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3576,00грн., що підтверджується видатковою накладною №ТД-0000241 від 29.01.2007р. (а.с. 8).
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, сплативши позивачу лише 500,00грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.69-70).
Таким чином, борг відповідача перед позивачем склав 3076,00грн.
30.03.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію №65/01, в якій просив у семиденний термін після отримання даної претензії сплатити 3076,00грн. боргу (а.с.14, 39).
Однак, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами справи, 18.02.2010р. (згідно дати на штампі реєстрації позовної заяви господарським судом Житомирської області) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дольче Віта" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Трейд" про стягнення 5 385,94 грн., з яких: 3076,00грн. боргу, 251,28грн. пені, 1796,38грн. інфляційних та 262,28грн. - 3% річних (а.с.2-3).
Як вже вказувалось в цій постанові, рішенням господарського суду Житомирської області від 01.07.2010р. у справі №9/175 позов задоволено, з чим також погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Як визначено ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами статей 6 та 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно із п.1 ч.1 ст.208 та ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій формі погоджують умови договору.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
За приписом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Заборгованість відповідача перед позивачем утворилась в результаті невиконання ним умов договору №2201/07Д від 22.01.2007р.
Як вже вказувалось вище, згідно п.4.3 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.
Отже, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом тридцятиденного строку після отримання відповідачем товару.
З цього ж моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.
Строк оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №ТД-0000241 від 29.01.2007р. настав - 01.03.2007р.
Відповідачем частково проведено розрахунки на суму 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 10.07.2007р. (а.с.69-70).
Згідно дати на штемпелі відділення поштового зв'язку на поштовому конверті (а.с. 18), позовна заява була відправлена на адресу суду 15.02.2010р., а строк оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №ТД-0000241 від 29.01.2007р. настав - 01.03.2007р.
Таким чином, колегія суддів апеляційної вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не було пропущено загальний строк позовної давності в 3 роки, перебіг якого закінчився 01.03.2010р.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Статтями 34, 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом й ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Однак, всупереч наведеним нормам законодавства відповідачем не подано до суду жодного належного доказу на підтвердження сплати позивачу 3076,00грн. боргу.
Враховуючи вищевикладені обставини справи разом з нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв законне та обґрунтоване рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 3076,00грн. основного боргу.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.
Керуючись даною нормою законодавства, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1796,38 інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання та 262,28грн. - 3 % річних (згідно розрахунку, а.с.7).
Перевіривши наведені позивачем розрахунки інфляційних та 3%річних, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1796,38грн. інфляційних нарахувань та 262,28грн. - 3% річних.
Крім основного боргу, 3% річних та інфляційних, позивач просив стягнути з відповідача 251,28грн. пені (згідно розрахунку, а.с.7).
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка (штраф, пеня).
Відповідно до п. 3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 6.2 договору №2201/07Д від 22.01.2007р. у випадку порушення термінів оплати товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України за кожен день прострочення.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду Житомирської області щодо того, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 251,28грн.
За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд, оцінивши доводи сторін, та наявні в матеріалах справи докази, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним та не є підставою для скасування оскарженого рішення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 01.07.2010р. у даній справі слід залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 01 липня 2010 року у справі №9/175 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Трейд", м. Житомир - без задоволення.
2. Справу №9/175 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим. :
1- до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд.