01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
04.08.10 Справа № 16/18
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: (доповідач по справі),
суддів:
Мазур Л. М.
Разіної Т. І
секретар судового засідання: Матвієвська Г.В.,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова гільдія»
на рішення господарського суду Полтавської області від 11.03.2010 року
у справі № 16/18 (суддя Тимощенко О.М.)
за позовом приватного підприємства «Монолітбудтранс» (м. Кременчук, вул. Аврори, 36)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова гільдія»(м. Кременчук, вул. Першотравнева, 43)
про стягнення 201 542, 27 грн.
За участю представників: згідно з протоколом.
19.02.2010 р. ПП «Монолітбудтранс»звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія»про стягнення 201 542,27 грн., з яких: 155 198,25 грн. основного боргу, 30 612,96 грн. пені, 11 510,36 грн. інфляційних втрат та 4 220,70 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, порушуючи умови Договору поставки б/н від 27.02.2008 р., Договору на виконання транспортних послуг №29/05-01 від 29.05.2008 р., Договору поставки будівельних матеріалів №3/111 від 03.11.2008 р., Договору поставки будівельних матеріалів №23/04-01 від 23.04.2009 р., не розрахувався за поставлений товар та надані послуги на загальну суму 155 198,25 грн.
На підставі п. 5.4 Договору поставки б/н від 27.02.2008 р., п. 4.2 Договору на виконання транспортних послуг №29/05-01 від 29.05.2008 р., п. 9.2 Договору поставки будівельних матеріалів №3/111 від 03.11.2008 р., п. 8.2 Договору поставки будівельних матеріалів №23/04-01 від 23.04.2009 р. та ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»позивачем за прострочення виконання грошових зобов'язань нараховано пеню на загальну суму боргу за всіма договорами за період з 01.03.2009 р. по 31.01.2010 р. в розмірі 30 612,96 грн. (т. 1, а.с. 9).
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11 510,36 грн. інфляційних втрат та 4 220,70 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.
На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії: договорів, видаткових накладних, актів здачі-прийняття наданих послуг, рахунків-фактур, актів звірок, претензії.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.03.2010 р. у справі №16/18 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія»на користь ПП «Монолітбудтранс»155 198,25 грн. основного боргу, 17 409,64 грн. пені, 11 510,36 грн. інфляційних втрат та 4 220,70 грн. річних, 1 883,39 грн. державного мита, 220,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що заявлена позивачем сума основного боргу, річних, інфляційних нарахувань відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.
Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок заявленої пені, дійшов висновку про її часткове задоволення у сумі 17 409,64 грн., в решті пені у сумі 13 203,32 грн. відмовив як нарахованої у порушення ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто за період більш ніж шість місяців.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 11.03.2010 р. у справі №16/18 скасувати.
У доводах апеляційного оскарження відповідач наголошує на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Скаржник зауважує на тому, що направляв до місцевого господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, проте суд, не виконавши вимоги ст. 77 ГПК України, прийняв рішення у справі.
Позивач - ПП «Монолітбудтранс»правом наданим ст. 96 ГПК України не скористався, письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.
Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 26.04.2010 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова гільдія»на рішення господарського суду Полтавської області від 11.03.2010 р. у справі №16/18 прийнято до провадження, судове засідання призначено на 26.05.2010 р.
У судовому засіданні 26.05.2010 р. оголошено перерву до 09.06.2010 р.
Ухвалою суду від 09.06.2010 р. продовжено процесуальний строк апеляційного перегляду справи №16/18 за згодою сторін, відкладено розгляд апеляційної скарги у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.
Розпорядженням В.о. голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2010 р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чорногуза М.Г. склад колегії судів у справі №16/18 було змінено на наступний: головуючий суддя -Суховий В.Г., судді -Агрикова О.В., Фаловська І.М.
Ухвалою від 21.07.2010 р. відкладено розгляд апеляційної скарги на 04.08.2010 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України у зв'язку з неподанням витребуваних доказів.
Розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.08.2010 р. у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Агрикової О.В. та Фаловської І.М. склад колегії судів у справі №16/18 було змінено на наступний: головуючий суддя -Суховий В.Г., судді -Мазур Л.М., Разіна Т.І.
04.08.2010 р. перед початком судового засідання через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від сторін надійшли письмові пояснення, які колегією суддів оглянуті та залучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 04.08.2010 р. представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, розглянувши справу, встановив таке.
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач посилався на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати поставленого товару та наданих послуг відповідно до умов укладених між сторонами чотирьох договорів, а саме:
Договору поставки б/н від 27.02.2008 р., згідно умов якого замовник (відповідач) замовляє та здійснює оплату вартості будівельних матеріалів - залізобетонних виробів, а постачальник (позивач) здійснює їх виготовлення, поставку та передачу замовнику за адресами, вказаними у договорі (т. 1, а.с. 22).
Договору на виконання транспортних послуг №29/05-01 від 29.05.2008 р., умовами якого передбачено, що виконавець (позивач) здійснює транспортні послуги автомобілями КрАЗ та екскаватором (т. 1, а.с. 23).
Договору поставки будівельних матеріалів №3/111 від 03.11.2008 р., згідно якого постачальник (позивач) зобов'язувався поставити та передати у власність замовника (відповідача) товар відповідно до діючих в Україні ТУ та ДСТУ замовник (відповідач) зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором (т. 1, а.с. 24-25).
Договору поставки будівельних матеріалів №23/04-01 від 23.04.2009 р., відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язувався поставити та передати у власність замовника (відповідача) товар відповідно до діючих в Україні ТУ та ДСТУ, а замовник зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором (т. 1, а.с. 26-27).
Позивач вказував, що на виконання умов зазначених Договорів ним було поставлено відповідачу будівельних матеріалів на загальну суму 772 052,25 грн., на підтвердження чого до позовної заяви додано копії накладних, та надано автотранспортні послуги на загальну суму 316 808,83 грн. згідно з актами здачі-приймання виконаних робіт і наданих послуг.
Таким чином, позивач зазначав, що ним поставлено товару та надано автотранспортних послуг відповідачу всього на загальну суму 1 088 861,08 грн., у зв'язку з чим останньому виставлено відповідні рахунки (копії яких додано до позовної заяви), проте відповідачем було сплачено лише 933 662,83 грн.
У позовній заяві позивач зазначає, що 03.11.2008 року, 04.02.2009 року, 22.06.2009 року та 02.11.2009 року між сторонами було підписано акти звірки взаємних розрахунків, якими підтверджується заявлена сума заборгованості у розмірі 155 198,25 грн. (т. 1, а.с. 13-19).
На стадії судового дослідження матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що надані позивачем в обґрунтування своїх вимог документи, а саме накладні, рахунки, банківські виписки про часткову оплату, акти звірок не містять жодних посилань на договори, на підставі яких заявлено позов у даній справі.
За таких обставин, колегією суддів, з метою перевірки фактичних обставин справи, Ухвалою від 09.06.2010 р. було зобов'язано позивача виготовити Акти звірки за кожним договором окремо і звірити розрахунки з відповідачем до початку наступного судового засідання, а також надати суду: оригінали документів, на які посилається позивач; довіреності на осіб, які приймали товар та роботи за договорами (оригінали та засвідчені копії); Специфікацію до Договору поставки від 27.02.2008 р. (п. 1.2 Договору); докази узгодження договірної ціни уповноваженими представниками сторін (п. 2.1 Договору від 29.05.2008 р.); обґрунтований розрахунок стягуваних сум по кожному договору окремо (основний борг, пеня, інфляційні, 3% річних), а також зобов'язано відповідача надати суду оформлені двосторонньо Акти звірки, надані (надіслані) йому позивачем, до початку наступного судового засідання.
У судовому засіданні 21.07.2010 р. представником позивача надано заяву від 12.04.2010 р. з доданими до неї документами. Однак, надані позивачем акти звірок взаєморозрахунків по кожному договору не підписані з боку відповідача. Представник позивача, надаючи пояснення з цього питання, зазначав, що дані акти були надіслані відповідачу поштою, проте не були останнім підписані та повернуті на адресу ПП «Монолітбудтранс».
Також, позивачем не надано суду оригіналів документів, на які посилався позивач у позові, та які вимагав суд надати для огляду, у тому числі довіреності.
Наданий позивачем розрахунок суми основного боргу не може вважатися обґрунтованим розрахунком стягуваної суми (п. 5 ст. 54 ГПК України), оскільки у наданому розрахунку не розмежовано суми боргу за кожним договором окремо. Розрахунок пені виконано не з дня прострочення і за період понад шість місяців, як цього вимагає ч. 6 ст. 232 ГК України. А розрахунки заборгованості та штрафних санкцій за окремими договорами не зведено в один розрахунок суми боргу та штрафних санкцій, які заявлено в позові.
За таких обставин, колегією суддів Ухвалою від 21.07.2010 р. було повторно зобов'язано позивача завчасно подати до апеляційного господарського суду: оригінали документів, на які посилається позивач; довіреності на осіб, які приймали товар та роботи за договорами (оригінали); обґрунтований розрахунок стягуваних сум по кожному договору окремо (основний борг, пеня, інфляційні, 3% річних, у тому числі розрахунок пені повинен бути виконаний у відповідності до положень ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто, з дня прострочення по кожній накладній (акту) окремо за шість місяців) та зведений розрахунок стягуваної суми за позовом. Також повторно було зобов'язано сторони скласти та завчасно надати суду двосторонні акти звірки взаєморозрахунків по кожному договору окремо.
04.08.2010 р. перед початком судового засідання через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення з додатками: розрахунками суми основного боргу за кожним договором, зведеним розрахунком штрафних санкцій. Крім того, в поясненнях зазначено, що відповідач ухиляється від проведення звірки, зокрема головний бухгалтер підприємства не повернула акти звірки взаєморозрахунків, які було надано їй особисто.
04.08.2010 р. перед початком судового засідання через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від відповідача також надійшли письмові пояснення, в яких зазначається, що надані ПП «Монолітбудтранс»акти звірок від 22.07.2010 р. не відповідають дійсним фінансово-господарським взаємовідносинам між сторонами; бухгалтер позивача для врегулювання розбіжностей не прибув до відповідача, тому ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія», по незалежних від нього причин, не мало можливості виконати вимоги ухвали щодо надання суду апеляційної інстанції двосторонніх актів звірок.
При цьому, обидві сторони, посилаючись на невиконання вимог суду щодо проведення звірки з вини контрагента, не надали суду доказів на підтвердження ухилення іншою стороною від проведення звірки.
Згідно з наданими за заявою від 04.08.2010 р. розрахунками суми боргу за Договорами №29/05-01 від 29.05.2008 р. та б/н від 27.02.2008 р. позивачем вказано на відсутність заборгованості, за Договором №3/111 від 03.11.2008 р. борг визначено у сумі 117 033,00 грн., за Договором №23/04-01 від 23.04.2009 р. залишок боргу складає 8 819,75 грн., також позивачем зроблено розрахунок суми боргу у розмірі 29 345,50 грн. «без договору за період 01.04.2008 р. по 03.11.2008 р.».
При цьому, в розрахунках здійснено посилання на первинні бухгалтерські документи, які подано в обґрунтування позову, та які, як вже зазначалося вище, не містять посилань на договори.
До того ж, інформація позивача щодо відсутності у відповідача заборгованості за двома договорами, викликає сумніви щодо доцільності посилань позивачем на невиконання відповідачем умов цих договорів та суперечить викладених в позовній заяві обставинам.
На стадії судового дослідження наданих позивачем розрахунків, колегією суддів у судовому засіданні 04.08.2010 р. було поставлено запитання до представника позивача про те, яким чином, при відсутності у накладних посилань на конкретний договір, позивачем ідентифіковано накладні, акти за тим чи іншим договором. На поставлене запитання представник позивача відповів, що він керувався найменуванням товару та періодом поставки товару чи надання послуг.
Дані твердження представника позивача колегією суддів оцінено критично, оскільки здебільшого найменування та період дії договорів, на підставі яких заявлено позов, співпадають.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції «Про затвердження типових форм первинного обліку та про порядок їх виготовлення, зберігання і застосування», затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 27.07.1998 р. №263, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.08.1998 р. за № 508/2948, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (типова форма N М-20) оформлюється на кожну партію вантажу, зокрема, із зазначенням у рядку «Підстава»номера документа, що є підставою для видачі товарно-матеріальних цінностей.
Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем видаткові накладні не містять в собі посилань на договори, як на підставу для видачі товарно-матеріальних цінностей.
У виставлених позивачем рахунках-фактурах також не зазначено підставою для сплати грошових коштів той, чи інший договір.
Посилання ж скаржника на те, що відповідач частково оплатив поставлений товар та надані послуги, чим, за його оцінкою, визнав наявність грошових зобов'язань за договорами, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в платіжних дорученнях підставою для перерахування грошових коштів значаться рахунки-фактури, які, як вже зазначалося вище, не містять посилань на договори.
Надані позивачем на підтвердження наданих ним послуг за Договором на виконання транспортних послуг №29/05-01 від 29.05.2008 р. акти здачі-приймання виконаних робіт і наданих послуг також не містять посилань на цей Договір.
Щодо посилань позивача у позовній заяві на те, що заявлена сума заборгованості визнана відповідачем за актами звірок від 03.11.2008 р., від 04.02.2009 р., від 22.06.2009 р. та від 02.11.2009 р., то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки звіряння взаєморозрахунків за даними актами сторонами виконано за певний період часу, а не за договорами, на які посилається в позові позивач як на підставу своїх позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).
Надані позивачем в обґрунтування позовних вимог документи не підтверджують факту поставки товару та надання послуг саме за договорами, на підставі яких заявлено позов.
Аналіз вищевикладених фактичних обставин справи свідчить про те, що, місцевий господарський суд, вирішуючи даний спір по суті, не в повному обсязі дослідив предмет та підставу позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені ними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов'язання, яке виникло на думку позивача із зазначених в позові договорів, оплатити вартість поставленого товару та виконаних робіт, а підставою позову - невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо їх оплати за Договором поставки б/н від 27.02.2008 р., Договором на виконання транспортних послуг №29/05-01 від 29.05.2008 р., Договором поставки будівельних матеріалів №3/111 від 03.11.2008 р., Договором поставки будівельних матеріалів №23/04-01 від 23.04.2009 р.
При цьому колегія суддів враховує, що в позовній заяві не зазначено інших підстав позовних вимог (накладні, акти тощо).
З огляду на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності в нього права вимагати від відповідача сплати грошових коштів за вищеназваними договорами, то колегія суддів дійшла висновку про безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення боргу у сумі 155 198,25 грн. Оскільки позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30 612,96 грн. пені, 11 510,36 грн. інфляційних втрат та 4 220,70 грн. 3% річних є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, то вони також не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте при невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Приймаючи нове рішення у справі, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, як таких, що не відповідають підставі позову.
Таким чином, беручи до уваги положення ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова гільдія»підлягає задоволенню за інших підстав, ніж ті, що в ній викладені.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова гільдія»задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 11.03.2010 р. у справі №16/18 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Стягнути з приватного підприємства «Монолітбудтранс»(код 34537252) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова гільдія»(код 33180734) 941,69 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги у даній справі.
Видачу наказу доручити господарському суду Полтавської області.
Головуючий суддя: Суховий В.Г.
Судді:
Мазур Л. М.
Разіна Т. І
Дата відправки 09.08.10