02.11.2010 року Справа № 32/220-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників:
прокурора: Стасовська Є.А. посвідчення №292 від 28.10.2008 року.
позивача: Лазуренко К.О.- предст., дов. №4/11-469 від 16.12.2009 року
відповідача: Корнійчук П.М. предст., дов. №62/юр-1-13 від 19.03.2010 року
третьої особи: не явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський трубний завод” (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р. у справі №32/220-10
за позовом: Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)
до: відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський трубний завод” (м. Дніпропетровськ)
третя особа: спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (м. Дніпропетровськ)
про: внесення змін до п.4.1. договору оренди земельної ділянки
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2010 року по справі №32/220-10 (суддя Васильєв О.Ю.) задоволений позов Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський трубний завод” (м. Дніпропетровськ), третя особа: спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (м. Дніпропетровськ) про внесення змін до пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки від 12.04.2005р., виклавши його в наступній редакції: “Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України “Про оренду землі” та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю” та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008р. №39/35 у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої законом України «Про оренду землі»». З відповідача на користь державного бюджету стягнуто 85 грн. державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач -відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровський трубний завод” (м. Дніпропетровськ), не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010 року по справі №32/220-10. Скаржник вважає, що господарським судом неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. В порушення ч. 1 ст. 4 ГПК України суддею не були обговорені всі обставини справи. Викладення п. 4.1. договору оренди земельної ділянки від 12.04.2005р. в новій редакції призводить до невизначеності обов'язків відповідача, оскільки Закон України «Про плату за землю»встановлює ставку земельного податку в залежності від категорії земельної ділянки. Відповідно до п. 5.2. договору земельна віднесена до категорії «земель промисловості». При визначенні ставки податку за цю ділянку не зрозуміло, яку ставку потрібно застосовувати для розрахунку плати податку за користування даною земельною ділянкою. Судом не прийнято до уваги, що відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор (м. Дніпропетровськ) у судовому засіданні зазначив, що рішення суду є законним і обґрунтованим з підстав, зазначених в рішенні суду.
Позивач - Дніпропетровська міська рада -відзив на апеляційну скаргу не надала, представник позивача у судовому засіданні вказав, що підтримує доводи прокурора і вважає рішення суду законним і обґрунтованим.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши представників сторін і прокурора, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 12.04.2005 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) і відкритим акціонерним товариством “Дніпропетровський трубний завод” (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Маяковського, 31 (Ленінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером №1210100000:08:702:0001. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 16.02.2005 року №130/25 (п.п. 1.1, 1.3 договору). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 15,0598 га (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 3.1 сторони уклали зазначений договір на п'ятнадцять років.
Пунктом 4.1. договору сторони встановили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 1 (%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.
Пунктом 4.7 договору сторони узгодили, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №309-VI від 03.06.2008 року в Закон України “Про оренду землі” внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: “Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині”. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування -з 04.06.2008 року.
З метою приведення раніше укладених позивачем договорів оренди земельних ділянок у відповідність до діючого законодавства Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №39/35 від 06.08.2008 року „Про внесення змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин і приведення деяких рішень міської ради з питань передачі земельних ділянок та діючих договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства”. Зазначене рішення є чинним і в установленому порядку не скасоване і недійсним не визнавалося.
Порядок внесення змін до договору визначений у ст. 188 Господарського кодексу України, згідно з якою сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Листом №7/5-899 від 10.08.2010 року у зв'язку із змінами у земельному законодавстві позивач запропонував відповідачу у двотижневий термін після отримання цього повідомлення звернутись до земельного управління Дніпропетровської міської ради для укладання додаткового договору. Відправка листа підтверджується копією фіскального чеку №1692 від 11.08.2010р. та поштовим повідомленням №82816580 від 10.08.2010р.
Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).
Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
З огляду на зазначені обставини та зміни в земельному законодавстві суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову та зміни п.4.1 договору оренди земельної ділянки від 12.04.2005 року, як це і зробив місцевий господарський суд.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення, виходячи із вищезазначеного, а Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, на який посилається заявник, взагалі не може регулювати правовідносини сторін, які врегульовані іншими спеціальними нормами законодавства.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський трубний завод” (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2010 року по справі №32/220-10 залишити без зміни.
Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М. Бахмат
(постанова виготовлена в повному обсязі 03.11.2010 року)